28.07.2021
справа №642/4794/21
провадження №1-кс/642/2430/21
28 липня 2021 року Ленінський районний суд міста Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) у складі:
Слідчого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
слідчого: ОСОБА_3
власника майна ОСОБА_4
представника власника майна адвоката ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна, винесене в кримінальному провадженні №42021221220000489 від 23.07.21 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,-
Як вбачається з наданого клопотання та додатків до нього, у провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221220000489 від 23.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, по факту привласнення чужого майна та посадового підроблення, виділеного прокурором 23.07.21 з кримінального провадження № 42019221090000301 відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом лютого-грудня 2016 року в адміністративному приміщенні РФ «ПЗ'АТ'УЗ», розташованому по вул. Є.Котляра,7, м.Харків, начальник «Служби колії» РФ «ПЗ'АТ'УЗ» ОСОБА_6 , діючи в змові та групі з першим заступником начальника «Служби колії» РФ «ПЗ'АТ'УЗ» ОСОБА_7 та директором ТОВ «Будальянс Інжиніринг» ОСОБА_4 з метою розтрати державних коштів, діючи в інтересах третіх осіб - ТОВ «Будальянс Інжиніринг» внесли в офіційні документи- акти приймання передачі робіт з інжинірингу недостовірні данні, завищивши вартість фактично виконаних робіт, внаслідок чого Ф «ПЗ'АТ'УЗ» безпідставно на банківський рахунок ТОВ «Будальянс Інжиніринг» були перераховані державні кошти в сумі понад 112 000 грн.
7 липня 2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч 3, 366 ч 1, 2 КК України, тобто про підозру у вчиненні тяжкого злочину, яке карається позбавленням волі на строк до 8 років і який потяг за собою наслідки, у вигляді матеріальних збитків ДЕРЖАВІ на суму, що перевищує 112 000 грн., які на теперішній час підозрюваним не відшкодовані, що свідчить, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відшкодування матеріальних збитків у тому числі.
У власності підозрюваного ОСОБА_4 наявна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 45, 5 м2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2317056212101).
Зазначене вище майно по кримінальному провадженню необхідно арештувати у зв'язку з тим, що воно належить підозрюваному ОСОБА_4 на праві власності, відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 267139921, а незастосування в свою чергу тимчасового позбавлення можливості будь-яких осіб відчужувати це майно, може призвести до зникнення, втрати, пошкодження вказаного майна, що може перешкодити забезпеченню можливої конфіскації майна.
Слідчий клопотання підтримав.
Власник майна та його представник, прохали в задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Так, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів ; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.6,7,8 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження . У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Матеріалами справи встановлено, що квартира, яка належить ОСОБА_4 не є речовим доказом по кримінальному провадженню, про що сам слідчий зазначив у судовому засіданні.
Інкриміновані ОСОБА_4 санкції кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України не передбачають конфіскації майна як виду покарання.
По даному кримінальному провадженню цивільний позов не пред'являвся.
Будь-яких даних, що свідчили б про наявність підстав для арешту майна суду не надано.
Доводи слідчого не свідчать про наявність підстав для арешту майна, визначених ст. 170 КПК України.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 року, було гарантовано захист права власності. Згідно з нею, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання з боку представників влади в безперешкодне користування особою своїм майном повинне бути «законним». Представники органів державної влади мають право контролювати використання майна лише на підставі законів. Таке втручання має бути законним і не свавільним («Фрізен протии Російської Федерації» від 24 березня 2005 р., «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 р., «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 р. та ін.).
У справі «Ісмаілов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вказане в клопотанні майно задоволенню не підлягає, оскільки слідчим у клопотанні та в судовому засіданні не зазначено підстав для арешту майна, визначених ст. 170 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-171 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна, винесене в кримінальному провадженні №42021221220000489 від 23.07.21 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8