27 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 809/580/18 пров. № А/857/11002/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року про повернення заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 809/580/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,-
суддя в 1-й інстанції -Чуприна О.В.,
час ухвалення рішення - 26.04.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 26.04.2021 року,
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ОСОБА_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання протиправними дій щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки у 2013 і 2014 роках в кількості 51 доби та зобов'язання до вчинення дій щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 25 357,20 гривень, індексації невиплаченої грошової компенсації в сумі 31 478,04 гривень і середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 05.11.2015 по 01.04.2018 в сумі 249 279,46 гривень.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №809/580/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 червня 2018 року у справі № 809/580/18 - без змін.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 у справі №809/580/18 набрало законної сили 30.08.2018.
Постановою Верховного Суду від 07.04.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без задоволення.
05.04.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 по справі №809/580/18.
Ухвалою суду від 09.04.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, залишено без руху, у зв'язку із невідповідністю даної заяви вимогам, встановлених пунктом 5 частини 2 і пунктом 2 частини 3 статті 364 КАС України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року повернено заяву щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу суду, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
15 липня 2021 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи на 27.07.2021 року на 11:30 год, яке обгрунтоване тим, що на 09:00 год йому буде проблематично доїхати до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Колегія суддів вважає, що необхідно відхилити дане клопотання, оскільки відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів
Крім того, виходячи з положень ч. 4 ст. 196 КАС України присутність осіб, які беруть участь у справі, є не обов'язковою та судом така обов'язковою не визнавалася, а відкладення справи, призведе до необґрунтованого затягування апеляційного розгляду, коли таку може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та наданих письмових пояснень позивача викладених у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та апеляційній скарзі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає наступне.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002, яке існувало на момент розгляду справи №809/580/18, не вважав нововиявленою обставиною в розумінні положень частини 2 статті 361 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Вказаний перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У частині четвертій статті 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлена обставина це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, зокрема обставини, на які посилається заявник в своїх поясненнях, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Згідно з частиною шостою статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 (надалі по тексту також - ОСОБА_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання протиправними дій щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки у 2013 і 2014 роках в кількості 51 доби та зобов'язання до вчинення дій щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 25 357,20 гривень, індексації невиплаченої грошової компенсації в сумі 31 478,04 гривень і середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 05.11.2015 по 01.04.2018 в сумі 249 279,46 гривень.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 у справі №809/580/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 червня 2018 року у справі № 809/580/18 - без змін.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 у справі №809/580/18 набрало законної сили 30.08.2018.
Постановою Верховного Суду від 07.04.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишено без задоволення.
05.04.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 по справі №809/580/18.
Як слідує із змісту заяви від 21.04.2021, ОСОБА_1 вважає нововиявленими обставинами у справі №809/580/18 саме рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), в якому зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
Заявник стверджує, що рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 існувало на момент розгляду справи №809/580/18, але жодною із судових інстанцій не було застосовано при прийнятті рішень і постанов під час розгляду справи №809/580/18. Заявнику і його представнику не було відомо про існування рішення Конституційного Суду України під час звернення до суду за захистом своїх прав та під час судового розгляду справи, про що свідчить відсутність будь-якого посилання на коментоване рішення у процесуальних документах по справі №809/580/18.
26.01.2021 ОСОБА_1 дізнався про постанову Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду постанови від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, яка була опублікована на сайті Судової влади України. Як стверджує заявник із вказаної постанови він дізнався про рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002, а тому 11.02.2021, в межах терміну, визначеного пунктом 1 частини 1 статті 363 КАС України заявник звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України.
В обґрунтування поважності пропуску строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 у клопотанні від 21.04.2021 зазначив, що звертаючись 11.02.2021 до суду із заявою в порядку статті 361 КАС України, помилково вказав її наяву "Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами". А тому тільки 12.03.2021 (час отримання ухвали від 11.03.2021) дізнався про допущену помилку і на протязі тридцяти днів звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 05.04.2021.
Дослідивши, подану ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2021, заяву від 21.04.2021 та наведені у ній доводи з приводу нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, суд вказує на те, що заявником за юридичним змістом не наведено інших мотивів і аргументів ніж у попередній заяві від 05.04.2021, що свідчить про часткове виконання ОСОБА_1 ухвали про залишення без руху заяви про перегляд судового рішення.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, не вважаються нововивленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 22.05.2015 за №7 "Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами").
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Правєдная проти Росії, №. 69529/01; у справі Рябих проти Росії, № 52854/99, пункт 52; у справ Брумареску проти Румунії, № 28342/95, пункт 61).
Отже, підставою для перегляду судового рішення можуть слугувати лише ті фактичні обставини, які мали істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі та суду. Ініціювання перегляду судового рішення лише з метою нового слухання і вирішення справи суперечить принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.
З мотивів вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002, яке існувало на момент розгляду справи №809/580/18, не є нововиявленою обставиною в розумінні положень частини 2 статті 361 КАС України.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про повернення заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись 229, 308, 310, 311, 312, 313, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року про повернення заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 809/580/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 28.07.2021 року