27 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2884/20 пров. № А/857/9604/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 380/2884/20 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-
суддя в 1-й інстанції -Кузан Р.І.,
час ухвалення рішення - 02.12.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 14.12.2020 року,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79010, пл.Міцкевича, 8, м.Львів, код ЄДРПОУ 39778297) (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області, спрямовані на призначення та проведення інспекційного відвідування на підставі наказу №2128-П від 01.11.2019 та направлення на проведення позапланової перевірки №2128 від 01.11.2019;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 23.12.2019 №ЛВ4360/1553/АВ/ФС, якою накладено на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 500760,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 01.11.2019 по 07.11.2019 посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якого складено акт №ЛВ4360/1553/АВ від 07.11.2019. Згідно з актом встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме ч.ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". На підставі наведеного акта винесено оскаржувану постанову №ЛВ4360/1553/АВ/ФС від 23.12.2019, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 500760,00 грн.
Позивач з такою постановою не погоджується та зазначає, що твердження відповідача про порушення ним вимог ч.1 ч.3 ст.24 КзПП України, а саме допущення до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, є безпідставними.
Також вказує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у трудових відносинах із ТзОВ "Шоу-Бар Ерос", що підтверджується наказами ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" про прийняття на роботу вказаних працівників, їхніми трудовими книжками, повідомленнями ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" про новоприйнятих працівників, посадовими інструкціями, звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач зазначає, що всі наведені документи були надані посадовим особам відповідача ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" в ході інспекційного відвідування, яке відбувалось в тому ж приміщенні, в якому здійснює господарську діяльність ТзОВ "Шоу-Бар Ерос".
Позивач зазначає також про психологічний тиск, який чинився посадовими особами відповідача на працівників ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" та внаслідок якого ними отримано пояснення, що стали підставою для висновків, викладених в акті інспекційного відвідування.
Крім цього, позивач вказав на процедурні порушення під час проведення інспекційного відвідування, зокрема відповідач не пред'явив об'єкту відвідування копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Позивач також вважає, що акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, складений ГУ Держпраці у Львівській області за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18.08.20117, не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 та, відповідно, не може бути підставою для застосування відповідачем до позивача санкцій у вигляді штрафу, а також є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови. Вважаючи у зв'язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 380/2884/20 позовні вимоги задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у письмових поясненнях чітко зазначили, що працюють в ФОП ОСОБА_1 . Також, зазначає, що перебування вказаних осіб у трудових відносинах із ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" не може свідчити про неможливість з боку позивача належно оформити трудові відносини з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адже зважаючи на факт використання позивачем праці вказаних осіб, такі відносини повинні були бути оформлені відповідно до вимог трудового законодавства. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки вищенаведеному.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 380/2884/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є необґрунтованими.
Тому, висновки відповідача про те, що позивач допустив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, що в свою чергу призвело до порушення позивачем вимог ч.3 статті 24 КЗпП України та наявність підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ є помилковими.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності 02.04.2013 за №2 415 000 0000 057014; основним видом економічної діяльності підприємця є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Місце проживання: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.05.2019.
Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення № 01/06/19 від 01.06.2019, укладеного ФОП ОСОБА_1 з ТзОВ "Шоу-Бар Ерос", позивач здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 .
У період з 01.11.2019 по 07.11.2019 інспектором праці ГУ Держпраці у Львівській області Макаром В.А. на підставі наказу ГУ Держпрці у Львівській області №2128-П від 01.11.2019 "Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ", заяви №Г-1407 від 18.10.2019 та направлення для проведення інспекційного відвідування від 01.11.2019 №2128, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю, в частині виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт №ЛВ4360/1553/АВ від 07.11.2019, у висновках якого відповідач зазначив про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".
Зокрема, в акті зазначено наступне:
"Головним управлінням Держпраці у Львівській області 01.11.2019 на підставі направлення №2128 від 01.11.2019 проведено інспекційне відвідування та здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , у ході якого встановлено, що на робочому місці при виконанні трудових функцій знаходилися працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що зафіксовано засобами фотофіксації. Вищезазначені працівники у своїх поясненнях зазначили, що працюють у ФОП ОСОБА_1 . Зокрема, ОСОБА_2 зазначає, що працює на посаді діджея, ОСОБА_3 на посаді охоронника, ОСОБА_5 на посаді офіціанта, ОСОБА_4 на посаді касира. В ході проведення інспекційного відвідування підприємцем не надано жодних документів, які б підтверджували, що вищезазначені працівники перебувають з ним у трудових відносинах.
Враховуючи вищенаведене, мав місце допуск працівника до виконання трудової функції без видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (на посаду) та повідомлення ДПС про новоприйнятих працівників. Також, підприємець у своїх письмових поясненнях, які надав Головному державному інспектору, зазначив, що найманих працівників немає.
Відповідно до ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, в порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".
За результатами розгляду матеріалів перевірки додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 відповідач 23.12.2019 прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4360/1553/АВ/ФС, якою за порушення вимог частини 1 та частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України №413 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 500760,00 грн.
Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови, оскільки така не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Щодо дотримання процедури проведення контрольного заходу.
Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.6 ч.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" (далі - Порядок №823).
Відповідно до абз.2 п.1 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п'ятої статті 2 Закону.
Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів (абз.1 п.2 Порядку).
В силу вимог підп.3 п.5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, серед іншого, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) (п.8 Порядку).
Згідно з п.п.16, 18 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта.
Відповідно до п.24 Порядку №823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Як підтверджено матеріалами справи, на адресу ГУ Держпраці у Львівській області надійшла заява №Г-1407 від 18.10.2019 щодо порушення вимог трудового законодавства, в якій, зокрема, повідомлялося про те, що працівники ФОП ОСОБА_1 офіційно не працевлаштовані.
За результатами проведеного аналізу вказаної інформації та інформації, що надійшла з ГУ ДПС у Львівській області (лист №8735/10/33.1-06 від 31.10.2019) та з ГУ ПФ України у Львівській області (лист №29586/05-71 від 31.10.2019) начальником управління з питань праці ГУ Держпраці у Львівській області Єзерською О.І. підготовлено доповідну записку №4908/1 від 31.10.2019, у якій повідомлено керівника, що у ФОП ОСОБА_1 кількість застрахованих осіб складає 1, що менше за кількість, повідомлену заявником, а тому наявна необхідність проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування.
Згідно з ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у ст.21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
За змістом ч.ч.1, 2, 4 ст.265 КЗпП України (в редакції, що діяла на момент виявлення порушення), посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Згідно з п.п.2, 3, 8 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Щодо посилань апелянта, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наданими ними поясненням, то апеляційний суд зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у трудових відносинах із ТзОВ "Шоу-Бар Ерос", що підтверджується копіями:
- наказу ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" №3К-19 від 13.06.2019, згідно з яким ОСОБА_2 прийнято на роботу касира за основним місцем праці з 14.06.2019; наказу ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" №11К-19 від 30.08.2019, згідно з яким ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду охоронника з 02.09.2019; наказу ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" №4К-19 від 17.06.2019, згідно з яким ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду касира, за основним місцем праці з 18.09.2019; наказу ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" №6К-19 від 05.07.2019, згідно з яким ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду офіціанта, за основним місцем праці з 08.07.2019 (а.с.38-41);
- трудових книжок ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 від 01.09.2004), ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 від 20.07.2017), ОСОБА_4 ( НОМЕР_4 від 18.06.2019) та ОСОБА_5 ( НОМЕР_5 від 08.07.2019) (а.с.42-49);
- повідомлень ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" про прийняття працівників на роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які направлено до ДПС України (а.с.50-60);
- посадових інструкцій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.62-68);
- звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ТзОВ "Шоу-Бар Ерос" здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору оренди нежитлового приміщення №ПР-11/СТ від 06.05.2019, укладеного з ТзОВ "Компанія Ріел-Естейт Груп" (а.с.146-153). Частину цього приміщення передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 01.06.2019.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що між вказаними особами та ФОП ОСОБА_1 будь-які трудові чи цивільно-правові відносин відсутні.
Колегія суддів, в свою чергу, звертає увагу на те, що допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , підтвердили, що дійсно між ними та позивачем не було укладено ні трудового договору ні цивільно-правового. Додатково вказали, що ними укладено з ТзОВ "Шоу-Бар-Ерос", директором та засновником якого є ОСОБА_1 трудові договори, згідно з якими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 працюють на посаді касира. Тому, при наданні пояснень інспектору праці ними було вказано про те, що вони працюють у ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про те, що позивач допустив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, що в свою чергу призвело до порушення позивачем вимог ч.3 статті 24 КЗпП України та наявність підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ є помилковими.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 380/2884/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 28.07.2021 року