Справа № 135/515/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Корнієнко О.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
27 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
представника позивача- Конякіна М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Долі Валерія Володимировича, ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до поліцейського СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Долі В.В., ВП № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАА №797267 від 06.05.2021, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.6 ст.121, ч.4 ст.126 КУпАП.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 30 червня 2021 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №797267 від 06.05.2021 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.6 ст.121 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення в цій частині.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено, та залишено без змін постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №797267 від 06.05.2021 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивач скутером не керував, а штовхав його по узбіччю, оскільки скутер знаходився в несправному стані. Також апелянт вказує, що був позбавлений права керувати транспортним засобом з 08.04.2020 року по 08.04.2021 року, а тому 06.05.2021 року не був позбавлений права керувати транспортним засобом. Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено жодних доказів скоєння позивачем будь-якого правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови серії БАА №797267 від 06.05.2021 вбачається, що 06.05.2021 о 11 год. 55 хв. у смт.Тростянець по вул.Витягайлівська, 94, ОСОБА_1 керував скутером «CORRADO FIBER», без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування Ладижинським міським судом Вінницької області від 08.04.2020 та Вінницьким апеляційним судом від 20.07.2020, чим порушив п.п.2.1А ПДР. Чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121, ч.6 ст.121, ч.4 ст.126 КУпАП, та притягнутий до відповідальності у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №797267 від 06.05.2021, в частині якою на позивача накладено штраф у розмірі 20400 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.2.1«а» ПДР України, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із змісту спірної постанови слідує, що позивачем не дотримано обов'язку мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем надані інші беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.
Стосовно представленого під час судового розгляду справи відеозапису (а.с.22) колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Належність представленого відповідачем доказу слідує з приписів ст.251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом не вбачається порушень в тому, що у оскаржуваній постанові не наведені докази, на яких ґрунтується висновок інспектора про винність позивача, на що він посилається у апеляційній скарзі, оскільки частинами другою та третьою статті 283 КУПАП, якими визначений зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, не передбачено внесення відомостей про досліджені докази до постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зокрема, представлений відеозапис фіксує обставини вказаного правопорушення, із якого убачається, що ОСОБА_1 керував скутером рухаючись по дорозі, ввімкнув сигнал повороту ліворуч, здійснивши маневр повороту ліворуч, після чого був зупинений працівниками патрульної поліції.
В позовній заяві позивач зазначив, що він адміністративного правопорушення не вчиняв, так як не керував скутером. Крім того, в ході розгляду справи позивач змінив свої пояснення та стверджував, що котився на скутері з гори. При поданні апеляційної скарги позивач вказав, що не їхав на скутері, а штовхав його по узбіччю, оскільки той був несправний.
Разом з тим, зафіксовані на них обставини не викликають обґрунтованого сумніву в тому, що саме позивач ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, а тому посилання апелянта на те, що він штовхав по узбіччю скутер, оскільки він був несправним, а не їхав на ньому, колегія суддів не приймає до уваги.
Щодо твердження позивача про те, що він 06.05.2021 року вже не був позбавлений судом права керування транспортними засобами, так як закінчився термін такого обмеження, то дана обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
Встановлено, що постановою Ладижинського міського суду від 08.04.2020 ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Дана постанова набрала законної сили 20.07.2020 після того, як була залишена без змін Вінницьким апеляційним судом. Після чого постанова була направлена на виконання. А тому саме з 20.07.2020 року почав обраховуватися один рік позбавленням права керування транспортними засобами, який повинен був закінчитися 20.07.2021 року.
Окрім цього, відповідно до п.7 Розділу XII Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої Наказом МВС №515 від 07.12.2009 зазначено, що особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог пункту 6 цього розділу.
Відтак, особа, яка позбавлена права керування є такою і після спливу строку на який її було позбавлено, аж до того часу, поки вона не поверне посвідчення водія у встановленому порядку.
Вказана норма встановлена законодавцем задля усунення осіб, які позбавлені права керування від управління транспортними засобами допоки вони не доведуть свою відповідність підвищеним вимогам до того, щоб мати право керування.
З урахуванням наданих пояснень апелянта в апеляційній скарзі та наявного відеозапису, судова колегія вважає, що доводи апелянта в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки позивач намагається уникнути відповідальності, при цьому належних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог в ході розгляду справи надано не було.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо часткової правомірності оскаржуваної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності є правомірними та обґрунтованими.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 30 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.