Справа № 120/4319/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
28 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати їй щомісячної основної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в повному розмірі за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФ України у Вінницькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, залишено без руху; запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та наданням доказів поважності причин пропуску такого.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФ України у Вінницькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем подано до суду апеляційну скаргу, у якій зазначаючи про порушення судом першої інстанції процесуальних та матеріальних норм права, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали, апелянт просить скасувати таку ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що суд першої інстанції повинен був застосувати висновки Великої Палати у зразковій справі № 510/1286/16-а щодо застосування строків звернення до суду у справах щодо оскарження дій пенсійного фонду. Окрім того, вказано, що зверненню до суду з позовом передували обставини звернення ОСОБА_1 до відповідача із відповідною заявою, поданою в березні 2021 року.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений судом строк не було усунуто недоліків зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (ухвали) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що про зміст ухвали про залишення позову без руху позивача повідомлено 26.05.2021 р., однак недоліки позову станом на 216.06.2021 р. не усунуто. При цьому, жодних заяв щодо продовження строків усунення недоліків до суду не надходило.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2021 року позивачем було подано до Вінницького окружного адміністративного суду дану позовну заяву.
У зв'язку з тим, що судом першої інстанції було виявлено невідповідність поданої позовної заяви ОСОБА_1 вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та наданням доказів поважності причин пропуску такого.
Як вже зазначалось вище, про зміст ухвали про залишення позову без руху та можливість отримати її в приміщенні суду позивач дізнався 26.05.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням по вручення, наявним в матеріалах справи, однак недоліки позову станом на 16.06..2021 р. не усунуто. При цьому, жодних заяв щодо продовження строків усунення недоліків до суду не надходило.
Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі не вказано, що ОСОБА_1 не був повідомлений про наявність ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року
Однак, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , у встановлений судом першої інстанції строк не усунув виявлених недоліків позовної заяви.
Матеріали справи не містять відомостей про надходження від позивача у справі жодних документів на виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2021р.
Судова колегія зауважує, що згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк вважається не пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За вимогами ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладені вище встановлені апеляційним судом обставини, на підставі наведених вище норм чинного процесуального законодавства, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були наявні усі передбачені чинним законодавством підстави для повернення позовної заяви згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2021р. про залишення позовної заяви без руху.
Водночас, колегія суддів наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Також, як свідчать матеріали справи, позивачем не було надано до суду першої інстанції жодного клопотання/заяви про продовження строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, тощо.
Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до того, що позивач не пропустив строки звернення до суду з даним позовом. Надаючи оцінку зазначеним твердженням апелянта суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Положеннями статей 42, 44, 45 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Водночас, згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Однак, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Отримання позивачем листа відповідача у березні 2021 року, у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.
З чого можливо зробити висновок, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Таким чином, отримання позивачем листа відповідача в березні 2021 року у відповідь на заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 6 років після отримання пенсії за січень 2014 року.
Аналогічна правова позиція щодо даних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Колегія суддів вкотре наголошує, що в даному випадку спірним є саме не усуненням позивачем недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення такої без руху, що в свою чергу призвело до повернення позивачеві такої позовної заяви.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу, тобто судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.