П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 липня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/2361/21
Місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції:
м. Херсон;
Дата складання повного тексту ухвали суду
1 інстанції: 09.06.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати, ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, яка передбачена ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими документами повернуто позивачу.
Проаналізувавши положення ст. 122 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вказані приписи процесуального закону обмежують право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд першої інстанції визначив, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Оскільки про порушення прав позивачу було відомо з 30 вересня 2020 року, а із цим позовом звернувся 27.05.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, поважних причин пропуску цього строку, у тому числі об'єктивних обставин, що перешкоджали вчасно вчинити певні процесуальні дії, а також, що впливають на продовження установленого строку, ним не обґрунтовано, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, а також не відповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи і помилково не враховано, що адміністративний позов направлений на захист соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій. При цьому, з метою з'ясування обставин щодо невиплати разової грошової допомоги позивач звертався в Управління із відповідною заявою, відповідь на яку станом на 27.05.2021 року він не одержав. Акцентуючи увагу на важливості дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, позивач вказує, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС України.
Частиною 1 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.
Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.
Пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому адміністративним процесуальним законодавством.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за адміністративним позовом, судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом позову є протиправність бездіяльності Управління щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, яка передбачена ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
В контексті спірних правовідносин судом першої інстанції правильно враховано, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно.
Отже, особа, отримуючи таку разову грошову допомогу, є обізнаною щодо її розміру.
Разом з цим, згідно із ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Таким чином, про порушення своїх прав позивачу було відомо з 30 вересня 2020 року.
Водночас, із адміністративним позовом позивач звернувся 27.05.2021 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Поважних причин пропуску установленого строку, а також об'єктивних перешкод у вчасному зверненні до суду позивачем не наводиться ні в адміністративному позові, ні на вимогу суду першої інстанції.
У тому числі, вірно проаналізувавши положення п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції, яка діє на момент звернення із позовом), судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до приписів вказаних положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, процесуальний строк може бути поновленим за клопотанням особи, з одночасним наведенням причин неможливості вчинити певні процесуальні дії, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, у клопотанні про поновлення строку звернення із позовом не наводяться обставини, зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а також, що об'єктивно та непереборно перешкоджали йому вчинити певні процесуальні дії у встановлений строк.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем пропущено шестимісячний термін звернення із цим позовом, у заяві про поновлення цього строку не наводяться поважні причини, а також об'єктивні і непереборні обставини, що перешкоджали йому вчасно реалізувати процесуальні права, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були всі підстави для повернення адміністративного позову відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України.
З огляду на те, що висновки суду ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, відповідають дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 9 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло