П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 821/1949/17
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" про вжиття заходів забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 4.12.2017р. №0003501422 та №0003511422,-
У грудні 2018р. ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 4.12.2017р. за №003501422 та №0003511422.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019р. апеляційну скаргу ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі - задоволено.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018р. - скасовано та прийнято по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 4.12.2017р. №0003501422 та №0003511422 - відмовлено.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 3 червня 2021р. касаційну скаргу ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» - залишено без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019р. - залишено без змін.
У липні 2021р. ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» звернулось в суд апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019р. за нововиявленими обставинами, оскільки товариству стало відомо про істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду даної справи.
12.07.2021р. на адресу ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» від податкового органу надійшов лист від 2.07.2021р. за вих.№65247/6/26-15-1303-10 та податкова вимога за №0045685-1303-2650 від 29.06.2021р. про сплату податкового боргу у розмірі 12 555 461,89грн..
На підставі чого, товариство звернусь в суд апеляційної інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії зазначеної податкової вимоги за №0045685-1303-2650 від 29.06.2021р. до ухвалення рішення по даній справі за результатами розгляду заяви про перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019р. за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вказаної заяви товариство зазначило, що невжиття заходів забезпечення позову в перспективі унеможливить виконання судового рішення у даній справі, навіть якщо воно буде прийняте на його користь, оскільки на той час діяльність позивача вже буде заблоковано, накладено арешти на банківські рахунки, що завдасть товариству тяжких та неповоротних наслідків.
Посилаючись на вказане просило заяву задовольнити.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення заяви про вжиття заходів у такий спосіб, судова колегія виходить з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
У відповідності до ч.1,2, 4 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидним и є ознаки протиправності рішення дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (пункт 1 цієї частини статті).
Частиною другою цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Як наслідок, унеможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі-Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 2.06.2016р. №1402-УІІ «Про судоустрій і статус суддів», пункті 5 частині третьої статті 151КАС, рішеннях Європеського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Рябих проти Росії» (пгрф. 51,52), «Горнсбі проти Греції» (пгрф.40).
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від21.11.2018р. (справа №826/8556/17), від 25.04.2019р. (справа №826/10936/18).
Слід також враховувати, особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019р. по справі №826/16509/18 та підтверджено в постанові ВС від 20 листопада 2019р. по справі №640/2298/19.
В той же час, Верховний Суд України у постанові від 17.04.2019р. (справа №705/4587/17) сформував правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновлення прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановленні в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Як вбачається із матеріалів справи, що ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії податкової вимоги №0045685-1303-2650 від 29.06.2021р. спричинить неможливість виконання судового рішення у даній справі, навіть якщо воно буде прийняте на його користь, оскільки на той час діяльність товариства буде заблоковано, накладено арешти на банківські рахунки, що завдасть останньому тяжких та неповоротних наслідків.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що товариством не оскаржена вказана податкова вимога в судовому порядку та є чинною.
Також, судова колегія зазначає, що на даний час має переглядатись постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019р. за нововиявленими обставинами та по вказаному питанню не прийнято жодних рішень.
Крім того, апеляційний суд вважає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Судова колегія зауважує, що клопотання про вжиття заходів забезпечення позову має містити виклад фактів наявності реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, в чому саме вона полягає, чому без вжиття таких заходів стане неможливим захист прав, свобод та інтересів позивача. Сам по собі факт звернення до суду з клопотанням про вжиття заходів по забезпеченню позову не може бути підставою задоволення такого клопотання.
При цьому, товариством не надано відповідних доказів на підтвердження реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, а зазначено лише припущення щодо блокування діяльності товариства, накладення арешту на банківські рахунки, та завдання товариству тяжких та неповоротних наслідків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що заявлені заходи не відповідають критеріям адекватності та співмірності, вжиття заходів забезпечення позову є передчасними та свідчать про непропорційність та неспівмірність вимогам, заявленим товариством у даній справі, а тому у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 150,151,152,154,325 КАС України, колегія суддів,-
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована механізована колона №23" про вжиття заходів забезпечення позову по даній справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв