22 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3620/20
головуючий суддя І інстанції - Артоуз О.О.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Чепурнова Д.В., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року в адміністративній справі №280/3620/20 за позовом Головного Управління ДПС у Запорізькій області до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд державного майна України про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-
Головне Управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд державного майна України про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 4916349.78 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року адміністративний позов Головного Управління ДПС у Запорізькій області було задоволено.
Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 4 916 349,78 грн. за рахунок майна Державного підприємства «Мелітопольський Завод «Гідромаш», що перебуває у податковій заставі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш», не можуть вчинятись правочини та/або господарські зобов'язання, зокрема щодо відчуження майна такого підприємства без згоди органу приватизації. Зауважено, що Фонд державного майна України не надавав згоди на відчуження майна відповідача.
Головним Управління ДПС у Запорізькій області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Мелітопольський Завод «Гідромаш» має податковий борг в сумі 4 916 349,78 грн., який складається з: земельного податку з юридичних осіб - 3 741 317,39 грн.; податку на прибуток - 170,00 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 859 326,94 грн.; рентної плати за користування надрами - 8 548,10 грн.; екологічного податку - 75,91 грн. (надходження від викидів забруднюючих речовин); податку на доходи фізичних осіб - 281 463,50 грн.; військового збору - 25 447,94 грн.
З метою погашення податкового боргу, боржнику було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, податкову вимогу № 2548-17 форми «Ю» від 04.08.2016 на суму 42 911,77 грн.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
ГУ ДФС у Запорізькій області з метою стягнення податкового боргу направлялись до Запорізького окружного адміністративного суду позови про стягнення податкового боргу.
27 листопада 2017 року Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову по справі № 808/2572/17, якою адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 25657,22 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 181945,88 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» плату за користування надрами у розмірі 2 616,81 грн.
Постанова від 27.11.2017 в апеляційному порядку не оскаржувалась, та відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 18.12.2017.
24 червня 2019 року Запорізьким окружним адміністративним судом винесено рішення по справі № 280/1782/19, яким адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» суму податкового боргу у розмірі 570 181,51 грн., а саме: з податку на прибуток в розмірі 170,00 грн.; надходження від викидів забруднюючих речовин у розмірі 26,64 грн.; земельного податку у розмірі 518295,59 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 46 744,15 грн., плата за користування надрами у розмірі 4 945,13 грн. Рішення від 24.06.2019 в апеляційному порядку не оскаржувалась, та набрало законної сили 25.07.2019.
В подальшому, контролюючим органом з метою виконання рішень суду та стягнення у дохід держави суми податкового боргу з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» на адреси банків, які обслуговують боржника, контролюючим органом було направлено інкасові доручення (розпорядження) на адреси банків від 23.03.2018,11.10.2019, 16.10.2019. 05.12.2019, які були повернуті банками у зв'язку з тим, що кошти на рахунках платника відсутні та арештом рахунків боржника.
06.11.2019 посадовою особою ГУ ДФС у Запорізькій області було прийняте рішення про опис майна в податкову заставу № 12825.
У відповідності до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України податковим керуючим 07.11.2019 складено акт опису майна № 146-56-08 про опис майна у податкову заставу платника Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш», який зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08.11.2019 року за № 340867078 та 11.11.2019 за № 34086686. 23.12.2019 податковим керуючим складено акт опису майна № 156-56-08 про опис майна у податкову заставу платника податків Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш», який зареєстровано в Державному ресстрі обтяжень рухомого майна 28.12.2019 за № 34930122.
З огляду на наведені обставини, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 4916349.78 грн. за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що на час розгляду даної справи податковий борг відповідачем не сплачено, заборгованість перед бюджетом не погашена, а відтак обгрунтованим є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За змістом пп. 14.1.155, п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 статті 89 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1244.
Так, відповідно до пункту 95.1 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Так, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Контролюючий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження).
На всі діючі рахунки контролюючим органом виставлено інкасові доручення (розпорядження).
Судом встановлено, що внаслідок виставлення контролюючим органом інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки, податковий борг не погашено.
В інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв'язку з відсутністю грошових коштів; закриття чи відсутності вказаних у інкасових дорученнях рахунків у банку; у зв'язку з тим, що кошти, які є на окремих рахунках, забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, та відсутністю інших коштів на рахунку, що можуть забезпечити виконання інкасових доручень контролюючого органу.
Таким чином, інкасовими дорученнями (розпорядженнями) підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Як зазначено вище, майно платника податків передано у податкову заставу, згідно з актом опису від 07.11.2019 року № 146-56-08.
Таким чином, судом встановлено, що контролюючим органом дотримана процедура погашення податкового боргу, визначена Податковим кодексом України.
В свою чергу, з доводів апелянта вбачається, що відповідач є підприємством державної форми власності, держава володіє 100% статутного капіталу підприємства, тому в силу статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» заходи стягнення, передбачені ст. 95 Податкового кодексу України, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані до відповідача.
Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 р. № 2864-III (далі Закон № 2864-ІІІ) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об'єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 2 Закону № 2864-ІІІ для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, враховуючи те, що майно ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш», яке описано в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, а частка державної власності в статутному капіталі відповідача становить не менше 25%, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
В свою чергу, що стосується посилань позивача на те, що в контексті спірних правовідносин норми Податкового кодексу України мають прерогативу по відношенню до інших законодавчих актів, а Законом № 2864-ІІІ не введено мораторій на примусову реалізацію майна у процедурі погашення податкового боргу, то колегія суддів апеляційного суду вважає останні безпідставними, тому як пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України чітко визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, а відтак норми Закону № 2864-ІІІ, яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, мають застосовуватися в обов'язковому порядку.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 року по справі №818/1604/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга третьої особи підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 року в адміністративній справі №280/3620/20 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову Головного Управління ДПС у Запорізькій області - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.Є. Чередниченко