28 липня 2021 р. Справа № 440/726/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 (суддя Супрун Є.Б.; м. Харків) по справі № 440/726/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Мін'юст, відповідач), в якому просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.11.2020 (реєстраційний №ФИ-11630622), поданого через Урядовий контактний центр;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні від 24.11.2020 (реєстраційний №ФИ-11630622);
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перенаправлення відповідно до вимог п. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення від 24.11.2020 (реєстраційний №ФИ-11630622), до повноважень якого відноситься вирішення питань, викладених у зверненні;
4) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді за підписом Міністра юстиції України або особи, яка виконує його обов'язки;
5) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді на звернення, як це передбачено вимогами статті 15 Закону України "Про звернення громадян";
6) зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення від 24.11.2020 (реєстраційний №ФИ-11630622) та вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановлених судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Мотивуючи свої вимоги, позивач стверджує, що викладені ним у зверненні факти були проігноровані відповідачем та залишилися поза увагою, що є порушенням прав позивача, передбачених ст. 40 Конституції України, ст. 7, 14, 15, 19 Закону України "Про звернення громадян".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у не пересиланні в термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу або посадовій особі звернення ОСОБА_1 від 24.11.2020, реєстраційний №ФИ-11630622, з повідомленням про це заявника.
Зобов'язано Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) переслати за належністю відповідному органу або посадовій особі звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.11.2020, реєстраційний №ФИ-11630622, та повідомити про це заявника.
В решті вимог - позов залишено без задоволення.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до винесення незаконного рішення, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та зобов'язання переслати звернення Позивача за належністю, оскільки Мін'юстом у відповідності до вимог чинного законодавства та у встановлений законом строк, 28.12.2020 (з 25.12.2020 по 27.12.2020 - неробочі дні) надано відповідь за № 58303/Ф-33295/11.1.3 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.11.2020. Отже, Міністерством юстиції України у межах повноважень та правового поля вжито всіх вичерпних заходів спрямованих на повний та всебічний розгляд звернення позивача з метою надання обґрунтованої та змістовної відповіді, що не враховано судом першої інстанції при винесенні рішення за результатом розгляду вказаної справи. Також відповідач вказує, що позивачем не надано доказів порушення його права та охоронюваних законом інтересів, оскільки позивачу у строки встановлені Законом України "Про звернення громадян" була надана обґрунтована відповідь на звернення, відтак права, свободи та інтереси позивача в розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України не підлягають судовому захисту.
Крім того відповідач зазначає про відсутність підстав для зобов'язання Мін'юст вчинити дії, які не передбачені чинним законодавством і які суб'єкт владних повноважень не порушував, в іншому ж випадку суд підмінить собою орган виконавчої влади, що суперечить конституційному принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Оскільки Закон України "Про звернення громадян" не передбачає повторний розгляд звернень, на які заявникам вже була надана відповідь, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині, якою позов задоволено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, тому оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.11.2020 через Урядовий контактний центр Фисун Д.Г. направив звернення, реєстраційний номер ФИ-11630622, на ім'я Міністра юстиції України Малюськи Д.Л., в якому зазначив наступне: "...зі статті "Термин "секси-реформы" тут не к месту: посол Евросоюза напомнил о 15 млрд евро, потраченных ЕС на Украину", розміщеної за адресою https://sud.ua/ru/news/publication/185369-termin-seksi-reformy-tut-ne-k-mestu-posol-evrosoyuza-napomnil-o-15-mlrd-evro-potrachennykh-es-na-ukrainu. У вказаній статті зазначено, що "Посол Европейского Союза в Украине Матти Маасикаса на форуме коалиции "Реанимационный пакет реформ" "Диалоги о реформах: на пути к Вильнюсу" в 17 ноября указал, что Евросоюз скоро опубликует отчет в котором даст оценку Украине по внедрению реформ. Когда будет проводиться оценка, ориентируентируемая не только на своих экспертов, но и на ту информацию, которую получают за счет взаимодействия с гражданским обществом. Неефективність проведених реформ підтверджується статтею "Украина лидер в Европе по уровню преступности" https://sud.ua/ru/news/abroad/174107-ukraina-lider-v-evrope-po-urovnyu-prestupnosti, згідно якої Україна офіційно очолила рейтинг країн з найвищим рівнем злочинності в Європі, передає Numbeo. Тому зазначене питання, щодо першого місця рівня злочинності, вимагаю довести Послу Європейського Союзу в Україні Матті Маасикасу офіційно. У зв'язку з вищевикладеним прошу Вас ініціювати проведення перевірок по кожному факту окремо з ініціюванням притягнення до відповідальності винних осіб та надання мені завірених належним чином копій матеріалів перевірок. Наголошую, що в своїх неодноразових зверненнях та офіційних позиціях я стверджував про неефективність проведеної реформи поліції, хоча влада постійно стверджувала, що реформа в поліції є найефективнішою, що не відповідає дійсності та підтверджено статтями в ЗМІ, публікаціями в Ютубі та рішенням судів, винесених на мою користь, близько понад 50 рішень, якими визнано бездіяльність та незаконність дій працівників поліції. Наголошую, що Держава Україна є небезпечною країною з найвищим рівнем злочинності у світі, що є прямим порушенням моїх прав, адже Україна не змозі забезпечити безпеку громадян, а тому прошу вирішити питання про надання мені матеріальної компенсації в розмірі 30 мільйонів по зазначеним фактам бездіяльності Влади. Відповідь надати змістовну з урахуванням ст.ст. 2, 3, 5, 8, 10, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ" (а.с. 45-46).
За результатами розгляду вказаного звернення листом Міністерства юстиції України за підписом заступника міністра В. Банчука від 28.12.2020 №58303/Ф-33295/11.1.3 позивача, з посиланням на пункт 3 частини першої статті 7 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", повідомлено, що основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики. Відповідно до підпунктів 32, 33 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228 Мін'юст організовує розгляд звернень громадян та надає роз'яснення з питань, пов'язаних із діяльністю Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління та не має повноважень щодо вирішення питань, порушених у зверненні ОСОБА_1 . Враховуючи компетенцію Міністерства юстиції України роз'яснено, що розгляд порушених у заяві питань належить до повноважень Мінсоцполітики та МВС (а.с. 42-44).
Вважаючи протиправною поведінку відповідача, що виразилася у неврахуванні фактів, викладених у зверненні №ФИ-11645606 від 24.11.2020, не наданні відповіді за підписом Міністра юстиції України або особи, яка виконувала його обов'язки, не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення за належністю, а також тим, що відповідач не роз'яснив порядок оскарження прийнятого рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.
Приймаючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, встановивши, що порушене у зверненні ОСОБА_1 питання не належать до компетенції Мін'юсту, у порушення вимог частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян", у визначений законодавством термін звернення за належністю не передав, чим допустив порушення вищевказаної норми Закону та відповідного права заявника.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян".
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Як встановлено судом, 24.11.2020 через Урядовий контактний центр Фисун Д.Г. направив звернення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на ім'я Міністра юстиції України Малюськи Д.Г., яке містить повідомлення позивача про недоліки в діяльності органів поліції, прохання ініціювати проведення перевірок та притягнення до відповідальності винних осіб та вирішення питання надання заявнику матеріальної компенсації.
Вказане звернення ОСОБА_1 оформлене відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про звернення громадян".
Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Таким чином, Законом України "Про звернення громадян" визначено наступні варіанти правомірної поведінки, зокрема, органу державної влади, який одержав звернення громадянина, виходячи з певних обставин:
- прийняття та розгляд звернення у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян";
- пересилання звернення в термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі та повідомлення про це громадянину, який подав звернення у разі, якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян або посадової особи, до якого (якої) надійшло таке звернення (при цьому визначення належності органу чи посадової особи, до повноважень якої відноситься питання, порушені у зверненні, має здійснювати орган державної влади, місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація незалежно від форм власності, об'єднання громадян або посадова особа, до яких надійшло таке звернення громадянина);
- повернення звернення громадянину з відповідними роз'ясненнями в термін не більше п'яти днів у разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою.
Як встановлено судом, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 йому повідомлено (лист Міністерства юстиції України від 28.12.2020 №58303/Ф-33295/11.1.3), що розгляд порушених у заяві питань належить до повноважень Мінсоцполітики та МВС (а.с. 42-44).
Тобто, позивачу повідомлено, що порушені ним у зверненні питання не входять до повноважень Міністерства юстиції України, у зв'язку з чим звернення ОСОБА_1 не було розглянуто відповідачем по суті та, при цьому, не було повернуте через відсутність даних необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації. Мін'юст є державним органом з питань банкрутства. Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Згідно з пунктом 3 цього Положення основними завданнями Мін'юсту є: забезпечення формування та реалізація державної правової політики, політики з питань банкрутства; забезпечення формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері правової освіти, правової обізнаності, інформування населення, доступу громадян до джерел правової інформації; здійснення загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги; забезпечення самопредставництва Мін'юсту як органу державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах та діє у судах України від імені та в інтересах держави, зокрема через територіальні органи Мін'юсту; здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України; забезпечення представництва та самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України у судах України у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін'юсту; забезпечення самопредставництва Мін'юсту як органу, якому надано право звертатися до суду в інтересах осіб, які не мають в Україні постійного місця проживання, під час розгляду справ у судах України у випадках, передбачених Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей; експертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату; запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо адвокатських бюро, адвокатських об'єднань та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб'єктів господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами); здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з правових питань.
Повноваження Мін'юсту визначені пунктом 4 вказаного Положення.
Підпунктами 32, 33 пункту 4 цього Положення передбачено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань надає роз'яснення з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються; організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
Таким чином питання, які заявник ставить у своєму зверненні, а також дії, які ОСОБА_1 просить вчинити Міністра юстиції України, не пов'язані з діяльністю Мін'юсту та не відносяться до повноважень останнього, а тому звернення ОСОБА_1 не підлягало розгляду та вирішенню Мін'юстом.
Разом з тим, встановивши, що порушене у зверненні ОСОБА_1 питання не належать до компетенції Мін'юсту, відповідач, у порушення вимог частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян", у визначений законодавством термін звернення за належністю не передав, чим допустив порушення вищевказаної норми Закону та відповідного права заявника.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України, що полягає у не пересиланні у термін не більше п'яти днів за належністю відповідному органу або посадовій особі звернення ОСОБА_1 від 24.11.2020, реєстраційний №ФИ-11630622, з повідомленням про це заявника, та зобов'язання Міністерства юстиції України переслати за належністю відповідному органу або посадовій особі це звернення з повідомленням про це заявника.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що особливе місце в системі засобів захисту прав, свобод та законних інтересів громадян посідає реалізація їх права на звернення. У статті 40 Конституції України зазначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та встановлено обов'язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді.
Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові. По-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні - це механізм виконання соціальних обов'язків публічної влади.
Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на їхні звернення залежить здатність держави забезпечувати належний захист законних інтересів громадян.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем у спірних правовідносинах не було доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 по справі № 440/726/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк