28 липня 2021 р. Справа № 440/3552/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, по справі № 440/3552/21
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)
про скасування постанов,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач), в якому просила суд:
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гизили Д.А. про стягнення виконавчого збору № 62444339, виданої 01.07.2020 у розмірі 104707,75 доларів США;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гизили Д.А. про відкриття виконавчого провадження №6318635 від 02.10.2020 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 62444339, виданої 01.07.2020 у 104707,75 доларів США;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь позивача судовий збір у розмірі 11 350,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гизили Д.А. від 01.07.2020 та від 02.10.2020, з огляду на невідповідність їх вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року по справі №440/3552/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанов залишено без руху. Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз'яснено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: - належним чином завірених доказів дати дізнання позивачем про наявність спірних постанов; - наведення інших підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, з належним чином завіреними доказами в обґрунтування цих доводів. Роз'яснено позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
27.04.2021 до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, в якій вона в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначила, що про оскаржувані постанови дізналася 06.10.2020, отримавши листи від державної виконавчої служби від 02.10.2020, копії яких додано до позовної заяви. Після чого, в позасудовому порядку, направляючи до відповідача 13.10.2020 скаргу на дії державного виконавця Гизили Д.А., 23.12.2020 клопотання про закриття виконавчих проваджень та 29.03.2021 повторне клопотання про закриття виконавчих проваджень, намагалася врегулювати питання закриття виконавчих проваджень та скасування незаконних постанов. Однак, відповіді на вказані звернення позивач так і не отримала, що в свою чергу вплинуло на переконання позивача у незаконності оскаржуваних постанов. Вказує, що саме відповідач, не надаючи відповіді на вказані скарги, клопотання, створив ситуацію, яка призвела до несвоєчасного звернення до суду з цим позовом. У зв'язку з чим, вказує, що на даний час єдиним ефективним способом захисту її порушених прав є звернення до суду, а тому просить поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування постанов повернуто ініціатору звернення.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість, незаконність, порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року по справі № 440/3552/21, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що про оскаржувані постанови дізналася 06.10.2020, отримавши листи від державної виконавчої служби від 02.10.2020, копії яких додано до позовної заяви. Після чого, в позасудовому порядку, направляючи до відповідача 13.10.2020 скаргу на дії державного виконавця Гизили Д.А., 23.12.2020 клопотання про закриття виконавчих проваджень та 29.03.2021 повторне клопотання про закриття виконавчих проваджень, намагалася з'ясувати у відповідача підстави та правове обґрунтування прийняття вказаних оскаржуваних постанов та врегулювати питання закриття виконавчих проваджень. Однак, відповіді на вказані звернення позивач так і не отримала, що свідчить про незаконність оскаржуваних постанов. Вважає, що саме відповідач, ненадаючи відповіді на вказані скарги, клопотання, створив істотні перешкоди та труднощі для своєчасного звернення позивача до суду з цим позовом. Наведені обставини, на думку апелянта підтверджують, що ОСОБА_1 вживала всіх передбачених законодавством заходів для скасування постанов державного виконавця в позасудовому порядку, а тому на даний час єдиним ефективним способом захисту її порушених прав є звернення до суду, внаслідок чого просить поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду з цим позовом. З урахуванням викладеного, посилаючись на ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі «Меньшаков проти України», від 27.06.2000 у справі «Ілхан проти Туреччини», від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», зазначає, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали проявив надмірний формалізм, тобто здійснив суворе трактування процесуальних норм, у зв'язку з чим дійшов передчасного та помилкового висновку щодо відсутності підстав для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції вказав, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про спірні постанови особа дізналася 06.10.2020, проте, з позовом до суду шляхом подання до відділення поштового зв'язку звернулася лише 05.04.2021; наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини визнані судом неповажними.
На виконання ухвали суду 27.04.2021 позивачем надані додаткові докази у справі та пояснення. Так, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, позивач зазначила, що про оскаржувані постанови дізналась 06.10.2020. Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження № 6318635 від 02.10.2020 позивач звернулась до органу державної виконавчої служби з метою скасування зазначеної постанови. 13.10.2020 позивачем направлено скаргу начальнику Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії державного виконавця Гизили Д.А. 23.12.2020 позивачем направлено клопотання про закриття спірних виконавчих проваджень начальнику Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно - східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кінаш Д.І. та державному виконавцю Гизилі Д.А. 29.03.2021 позивачем повторно направлено клопотання про закриття виконавчих проваджень. За доводами позивача, з боку ДВС створювалися істотні перешкоди та труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій ОСОБА_1 внаслідок ненадання відповідей на її звернення, а тому позивач звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи ухвалу про повернення ОСОБА_1 позовної заяви, суд першої інстанції, керуючись п.9 ч.4 ст.169 КАС України, виходив з відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки причини пропуску такого строку, наведені позивачем визнані судом неповажними.
Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
За змістом частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Колегією суддів встановлено, що предметом даного позову є оскарження постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гизили Д.А. від 01.07.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 62444339 та від 02.10.2020 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 62444339 від 01.07.2020.
Так, як зазначає сам позивач і в клопотанні про поновлення строку на звернення до суду, поданому до суду першої інстанції і в апеляційній скарзі, про вказані постанови державного виконавця від 01.07.2020 та від 02.10.2020 ОСОБА_1 дізналася 06.10.2020, отримавши від відповідача лист разом з їх копіями. Вказані обставини не заперечуються позивачем. Доказів зворотного до суду не надано, а судом не встановлено.
Отже, днем, коли позивач дізналася про порушення своїх прав є 06.10.2020, а тому з наступного за цим днем (07.10.2020) слід відраховувати початок, встановленого п. 1 ч.2 ст. 287 КАС України, десятиденного строку звернення до суду з позовом про оскарження вказаних постанов.
Таким чином, останнім днем вказаного десятиденного строку на звернення до суду є 16.10.2020 року.
З позовною заявою до суду позивач звернулася 05.04.2021, тобто з порушенням, встановленого п.1 ч.2 ст. 287 КАС України, десятиденного строку на звернення до суду з таким позовом.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що приписами ч.4 ст. 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що у разі ініціювання особою передбаченого законом досудовому порядку вирішенння спору шляхом звернення до органу державної влади зі скаргою на його рішення та не прийняття за результатом розгляду такої скарги рішення та (або) не вручення позивачу у строки, встановлені законом, вказаного рішення, для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Як зазначає сама позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, як в поданій до суду першої інстанції заяві про поновлення строку на звернення до суду, так і в апеляційній скарзі, обставинами, які завадили їй своєчасно звернутися до суду є бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на скаргу та клопотання, направлені на адресу останнього 13.10.2020, 23.12.2020 та 29.03.2021 відповідно, за допомогою яких ОСОБА_1 намагалася з'ясувати підстави винесення оскаржуваних постанов державного виконавця від 01.07.2020 та від 02.10.2020 та закрити виконавчі провадження, в межах яких їх винесено, тобто врегулювати спірні правовідносини у позасудовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що вперше позивач звернулася до відповідача зі скаргою на постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2020 та від 01.07.2020 13.10.2020, тобто, з дотриманням десятиденного строку. Направлення такої скарги відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису поштового вкладення та поштових накладних.
Однак, відповіді на вказану скаргу від 13.10.2020 від відповідача позивач не отримала.
Таким чином, враховуючи направлення позивачем 13.10.2020 до відповідача скарги на оскаржувані постанови державного виконавця від 01.07.2020 та 02.10.2020, неотримання рішення за результатами розгляду такої скарги (доказів зворотного матеріали справи не містять) та з урахуванням ч.4 ст. 122 КАС України, строк на звернення до суду з цим позовом для ОСОБА_1 становить 6 місяців та відліковується з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із скаргою на вказані постанови - з 13.10.2020.
Тобто, останнім днем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом є 13.04.2021, що з огляду на направлення 05.04.2021 позову до суду свідчить про непропущення ОСОБА_1 , встановленого ч.4 ст. 122 КАС України, строку звернення до суду з таким позовом.
Слід зауважити, що судом першої інстанції в порушення принципу офіційного з'ясування обставин не була надана належна оцінка вказаним доводам позивача, не перевірено чи надавалась відповідь та чи приймалося рішення відповідачем за результатами розгляду скарги позивача від 13.10.2020 на постанови державного виконавця, які є предметом даного позову; якщо виносилися, то чи були вони вручені позивачу (направлені поштою), що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_1 , встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було передбачених п.9 ч.4 ст. 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.202і по справі № 440/3552/21 прийнята при неповному з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 по справі № 440/3552/21 - скасувати.
Справу № 440/3552/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про скасування постанов направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк