ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2021 року м. Київ № 640/8443/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ,
- зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком шляхом зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року, починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 31 березня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року з підстав неналежного оформлення записів про роботу у цей період в трудовій книжці. Позивач стверджує, що обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця, а тому певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19 квітня 2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки для призначення пенсії у позивача недостатньо страхового стажу. При цьому, період роботи з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року не було враховано до стажу, оскільки записи у трудовій книжці за цей період не оформлені належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 03 березня 2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 10 березня 2021 року № 2600-0303-8/39953 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного стажу - не менше 28 років, тоді як згідно поданих документів стаж позивача складає 27 років 7 місяців 11 днів. Також, відповідач зазначає, що не враховано до стажу період з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року з підстав неналежного оформлення записів про роботу у цей період у трудовій книжці.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом «а» абзацу третього частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру
Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить наступні записи:
№ 13, 30.11.1991 про прийняття на роботу в МП «Київський бізнес центр» програмистом (наказ від 30.11.1991 № 3),
№ 14, 14.03.1994 про звільнення за власним бажанням (наказ від 14.03.1994 № 2),
№ 15, 10.06.1994 про прийняття на посаду старшого інженера департаменту сільгосппродукції у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Надрапром» (наказ від 10.06.1994 № 1610),
№ 16, 09.02.1997 про звільнення за власним бажанням (наказ від 09.02.1997 № 35/к).
Суд зауважує, що трудова книжка містить чіткі та точні записи про періоди роботи позивача з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року. Виправлення наявне лише в зазначенні номеру наказу про звільнення (запис №16), при цьому підстав вважати наведені в трудовій книжці відомості про відповідні періоди роботи недостовірними, відповідачем не наведено.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону № 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не врахувало при призначенні пенсії ОСОБА_1 періоди його роботи з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Отже, враховуючи, що у межах даної справи було перевірено правомірність дій відповідача щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року та викладено правову позицію з цього питання, суд вважає за необхідне у даному випадку зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 березня 2021 року про призначення пенсії із врахуванням при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 30 листопада 1991 року по 14 березня 1994 року та з 10 червня 1994 року по 09 лютого 1997 року.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) витрати по сплаті судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова