ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 липня 2021 року м. Київ № 640/8268/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по застосуванню обмеження розміру виплати ОСОБА_1 нарахованої йому пенсії, що відбулося у ході проведеного 17.12.2020 р. перерахунку його пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 р. по справі № 640/4681/20 без урахування призначеної з 29.10.2018 р. державної соціальної допомоги на догляд як інваліду 1 групи, та невиплати ОСОБА_1 у складі пенсії з 01.01.2021 р. цієї допомоги на догляд,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести додатковий перерахунок ОСОБА_1 його пенсії за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 р. по справі № 640/4681/20 без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80% грошового забезпечення за вислугу років (30 років), з урахуванням призначеної йому з 29.10.2018 р. державної соціальної допомоги на догляд як інваліду 1 групи, та у зв'язку з цим здійснити йому виплату недоплачених з 29.10.2018 р. по 31.12.2020 р. сум пенсії,
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві згідно з рішеннями Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2020 р. по справі № 640/4681/20, що набуло чинності і яким знято обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром, відновити у ОСОБА_1 з 01.01.2021 р. виплату у складі його пенсії Державної соціальної допомоги на догляд у розмірі 50% мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі рішення суду, що набрало законної сили, позивачу виплачується пенсія за вислугу років із розрахунку 80 відсотків грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром. Проте, після проведеного перерахунку на підставі рішення суду до основного розміру пенсії не було зараховано державну соціальну допомогу на догляд як особі з інвалідністю першої групи. Після звернення позивача до пенсійного органу з заявою щодо повідомлення підстав неврахування до пенсії державної соціальної допомоги на догляд як особі з інвалідністю першої групи, відповідач включив таку вимогу до розрахунку пенсії, проте протиправно обмежив її виплату, зважаючи на максимально допустимий розмір пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 07 травня 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що перерахунок пенсії проведено на підставі документів, що містяться у пенсійний справі, а розмір пенсії відповідає положенням пенсійного законодавства, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вважає необґрунтованими доводи відповідача, що викладені у відзиві, та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року у справі №640/6915/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію в розмірі 80% від сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 р., з урахуванням проведених раніше виплат; перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію, включаючи надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, надбавку за інформаційно-аналітичне забезпечення у розмірі 50%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 50%, надбавку за спеціальні завдання чи держохорону у розмірі 70%, премію у розмірі 50%, починаючи з 01.01.2018 р., з урахуванням проведених раніше виплат; виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 01.01.2018, з урахуванням проведених раніше виплат.
Крім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року у справі №755/12739/17 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , призначеної пенсії, у відповідності до ст. ст. 43, 51, 55, 63 Закону України " 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року за період з 01.03.2017 року по 01.01.2018 року на підставі довідки Управління державної охорони України № 2/6-28п від 14 березня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань з 50% до 90%, а також вислуги років позивача (30 років) та визначених при звільненні з військової служби відсотків (80%), з яких обчислюється основний розмір його пенсії.
Також, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року у справі № 640/4681/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо застосування обмежень десятикратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, при перерахунку та виплаті з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 щомісячного пенсійного забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 призначену йому пенсію з 01 січня 2018 року без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80 % грошового забезпечення за вислугу років (30 років) з виплатою різниці між нарахованою пенсією без обмеження її максимальним розміром та отриманою пенсією з 01 січня 2018 року.
Згідно з поданою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виїзному прийомі заявою замість надбавки на догляд позивачу призначено соціальну допомогу на догляд як особі з інвалідністю першою групи відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність.
Зазначена допомога була призначена з 29 жовтня 2018 року.
Як зазначає позивач, під час перерахунку пенсії на підставі судових рішень, що вказані вище, до розрахунку пенсії не було включено суми соціальну допомогу на догляд як особі з інвалідністю першою групи у відповідних сумах.
Після звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо повідомлення підстав невключення до розрахунку пенсії сум державної соціальної допомоги, відповідач листом від 17 лютого 2021 року № 2600-0202-8/25881 надав позивачу розрахунки пенсії станом на 01 січня 2018 року, 01 липня 2018 року, 01 грудня 2018 року, 01 липня 2019 року та 01 грудня 2019 року та станом на 2021 рік.
З наданих розрахунків вбачається, що основний розмір пенсії складає 80 відсотків від сум грошового забезпечення (42649,00 гривень) - 34119,20 гривень. До пенсії також враховано наступні види підвищень та надбавок: державна соціальна допомога на догляд особі з інвалідністю першої групи у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, а також надбавку дітям війни.
У підсумку розмір пенсії позивача, зокрема, на дату розрахунку 09.02.2021, складає 35070,13 гривень. Проте, з урахуванням максимального розміру пенсії, розмір пенсії до виплати - 34185,63 гривень.
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ (у редакції, чинній станом на 01 січня 2018 року) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII (чинна до 20 грудня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №174-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом із тим, буквальне розуміння змін внесених Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Окрім цього, відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, в редакції Закону №1774-VIII, чинній станом на дату проведення перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом із тим, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного вище Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З огляду на приписи вказаних вище норм та враховуючи неконституційність частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ і призначення позивачу пенсії за вислугу років до набрання чинності Законом №3668-VI, суд дійшов висновку, що відповідач, обмежуючи при перерахунку з 01 січня 2018 року розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, діяв протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства.
Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога на догляд встановлюється особам, зазначеним у підпункті "а" пункту 1 (із числа осіб з інвалідністю, віднесених до підгрупи Б I групи), підпункті "а" пункту 2 (із числа осіб з інвалідністю, віднесених до підгрупи Б I групи, які брали безпосередню участь у бойових діях в період Другої світової війни) і пункті 3 (із числа осіб з інвалідністю, віднесених до підгрупи Б I групи) частини першої статті 7 цього Закону, - у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд звертає увагу відповідача, що зазначена державна соціальна допомога є окремим видом соціальної виплати та не входить до структури основного розміру пенсії, а лише виплачується особі разом з пенсійною виплатою. Проте, факт того, що державна соціальна допомога виплачується Пенсійним фондом України та включається до розрахунку пенсії не означає того, що на неї може розповсюджуватись норми пенсійного законодавства щодо обмеження пенсії максимальним розміром.
Більш того, у спірних правовідносинах наявне рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано протиправним дії пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату пенсії з 01 січня 2021 року з урахуванням державної соціальної допомоги на догляд особі з інвалідністю першої групи, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки з наданих сторонами доказів не вбачається, що позивачу було припинено з зазначеної дати нарахування такої допомоги.
Суд звертає увагу, що розмір державної соціальної допомоги включений до розрахунку пенсії як станом на жовтень 2018 року, так станом на лютий та квітень 2021 року. Така допомога була нарахована, але не була виплачена позивачу у зв'язку з протиправним обмеженням суми пенсії максимальним розміром, з приводу чого судом надано правову оцінку діям відповідача у межах цієї справи, а тому суд вважає достатнім та ефективним засобом захисту прав позивача задоволення позовних вимог частково - в межах пункту 1 та 2 прохальної частини позовної заяви.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження розміру виплати ОСОБА_1 нарахованої йому пенсії, що відбулося у ході проведеного перерахунку його пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року по справі № 640/4681/20 без урахування призначеної з 29 жовтня 2018 року державної соціальної допомоги на догляд як особі з інвалідністю першої групи, та невиплати ОСОБА_1 у складі пенсії з 01 лютого 2021 року цієї допомоги.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок ОСОБА_1 його пенсії за рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року по справі № 640/4681/20 без обмеження її максимальним розміром із розрахунку 80 відсотків грошового забезпечення, з урахуванням призначеної йому з 29 жовтня 2018 року державної соціальної допомоги на догляд як особі з інвалідністю першої групи, та у зв'язку з цим здійснити йому виплату недоплачених з 29 жовтня 2018 року сум пенсії.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві протягом десяти дні з дня набрання цим рішенням законної сили надати до суду звіт про виконання рішення суду.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова