28 липня 2021 року справа № 580/3478/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільшанської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з адміністративним позовом до Вільшанської селищної ради (19523, Черкаська область, Городищенський район, с. Вільшана, вул. Шевченка, 190), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області щодо розгляду ОСОБА_1 клопотання від 28.10.2020 року, вх. № 88 від 29.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03);
-зобов'язати Вільшанську селищну раду Городищенського району Черкаської області розглянути подане ОСОБА_1 клопотання від 28.10.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ -01.03);
-зобов'язати Вільшанську селищну раду Городищенського району Черкаської області прийняти рішення відповідно до ст.118 ЗК України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03);
-стягнути судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в сумі 908 грн. та оплатою за надану правничу допомогу в сумі 3000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно не здійснює розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за відсутності правових підстав.
23.06.2021 ухвалою суду вирішено судовий розгляд справи здійснювати у спрощеному провадженні без повідомленням сторін.
09.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшов лист, в якому Вільшанська селищна рада повідомила, що представнику позивача повідомлялось про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо бажаної земельної ділянки гр. ОСОБА_2 (рішення ради №8-2/7 від 23.07.2019). При цьому, зазначався перелік вільних земельних ділянок на території округу.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
28.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до Вільшанської селищної ради із клопотанням, яке зареєстроване 29.10.2020 №88 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Вільшанської селищної ради, за межами населеного пункту.
До клопотання позивачем додано:
- копію паспорта та копію картки платника податків.
05.05.2021 за вих. №16-23/3/-89 Вільшанської селищної ради повідомлено позивача, що заяви з 07.09.2020 по 07.10.2020 були розглянуті на сесії селищної ради №22-36/VII від 29.09.2020 та від 21.10.2020 і рішення були надані представнику.
Суд звернув увагу, що заява від 28.10.2020 ОСОБА_1 відповідачем не розглядалася.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Суд врахував ст. 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Частинами 1-2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі.
Отже, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд звернув увагу, що додатки подані до клопотання від 28.10.2020, яке зареєстроване 29.10.2020 №88 не містили жодних графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, уповноважений орган, в даному випадку Вільшанська селищна рада в межах повноважень зобов'язана протягом місячного строку прийняти одне із рішень про надання або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Як встановлено судом, що і не заперечується сторонами, відповідачем жодне рішення не приймалося.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі Закон №280/97-ВР) встановлено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
На підставі ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з правовою позицією викладеною у рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 806/2208/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню у спірних правовідносинах, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 ЗК України, у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути у встановленому законом порядку (у строк та за встановленою процедурою на сесії) відповідну заяву позивача та прийняти рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Отже, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача вчинити дії є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що ж стосується позовних вимог про зобов'язання Вільшанської селищної ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03) то суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність відповідача є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає що між ОСОБА_1 та адвокатом Паленком С.І. укладено договір №б/н від 24.04.2021 про представництво в адміністративному процесі, згідно якого представник зобов'язаний підготувати позов та брати участь у содовому процесі без обмежень процесуальних повноважень, а позивач сплатити гонорар.
Додатковою угодою до договору від 24.04.2021 визначено, що сплата гонорару по підготовці адміністративного позову та участь у судовому засіданні здійснюється частково в розмірі 3000грн.
До позовної заяви наданий опис наданих послуг на 2100грн., а саме: надання консультації - 30 хв. (300 грн.); складання позовної заяви - 2 год. (1200грн.); підготовка заяви про розгляд справи за участю позивача - 20 хв. (200грн.); підготовка заяв з. п. 11 ст. 160 КАС України - 20хв. (200грн.); підготовка розрахунку - 20хв. (200грн.).
Окрім того, в матеріалах наявна квитанція до прибуткового касового ордеру №34 від 27.05.2021 про отримання грошових коштів від клієнта ОСОБА_1 за надання правничої допомоги на суму 3000грн.
Так, суд зазначає, що поданим розрахунком про опис наданих послуг - сума витрат за надану правничу допомогу становить 2100грн., однак позивачем згідно квитанції здійснено сплату 3000грн.
В наслідок того, що представником позивача не доведено виконання обсягу робіт на 3000грн., сума витрат на правничу допомогу за даним позовом становить 2100грн.
Проте, згідно аналізу статті 134 КАС України вбачається, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, вона також запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд бере до уваги , що позивач документально підтвердив надані послуги адвоката в сумі 2100грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Водночас, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, позовну заяву та значення справи для сторони, а також часткове задоволення адміністративного позову, суд робить висновок, що справа не потребувала значних затрат часу на її підготовку, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем в обгрунтування своєї вимоги документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 454 грн, що були сплачені позивачем адвокату у цій адміністративній справі.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Вільшанської селищної ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2020 року, вх. № 88 від 29.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки орієнтовно 2 га рілля з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03).
Зобов'язати Вільшанську селищну раду (код ЄДРПОУ 26423991) розглянути у встановлені чинним законодавством порядку, строк та процедурою клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.10.2020 року, вх. № 88 від 29.10.2020 року та додані до неї документи щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га в адмінмежах Вільшанської селищної ради с. В'язівок та прийняти зі вказаного питання рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 26423991) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільшанської селищної ради (код ЄДРПОУ 26423991) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., в стягнення решти суми витрат відмовити.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя П.Г. Паламар