20 липня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1300/21
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Чернівецької міської ради (58008, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ЄДРПОУ: 36068147)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Мокрицького Івана Георгійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 107581,33 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Представники сторін:
від позивача - Ігнат М.І.
від відповідача - Мокрицький І.Г. ; Кусмарцев М.О.
Чернівецька міська рада звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця Мокрицького Івана Георгійовича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати сумі 129097,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_2 , яке розміщене на земельній ділянці кадастровий номер 7310136600:02:002:0006 площею 0,0179 га. Рішенням Чернівецької міської ради IV скликання від 27.09.2012 року №617 припинено договір оренди землі від 20.04.2004 року №1188, укладений між позивачем та відповідачем на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , у зв'язку з закінченням терміну оренди земельної ділянки та не укладенням додаткового договору про поновлення терміну дії. Відповідач використовував дану земельну ділянку без належних на те правових підстав на якій цей об'єкт розміщений. Тому позивач просить стягнути з відповідача 129097,72 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю за період з 16.03.2018 року по 15.03.2021 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 року, позовну заяву передано до розгляду судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.04.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2021 року відкладено підготовче судове засідання на 14.05.2021 року.
14.05.2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 14.05.2021 року оголошено перерву до 27.05.2021 року.
27.05.2021 року до Господарського суду Чернівецької області надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 27.05.2021 року оголошено перерву до 04.06.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та клопотанні про витребування доказів, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче судове засідання відкладено на 17.06.2021 року, в якому оголошено перерву до 06.07.2021 року.
06.07.2021 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гурина М.О. у відпустці засідання не відбулось, а учасникам справи вручено повідомлення про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2021 року призначено підготовче засідання на 07.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.07.2021 року суд задовольнив заяву позивача про уточнення позовних вимог, закрив підготовче провадження та признав розгляд справи по суті на 23.07.2021 року.
22.07.2021 року представник відповідача подав клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи.
Станом на день розгляду справи представник позивача не заперечував щодо задоволення клопотання представника відповідача про встановлення додаткового строку для подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.
Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши клопотання представника відповідача про встановлення додаткового строку для подання доказів та їх приєднання до матеріалів справи, суд встановив:
Відповідно до частин 3 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Клопотання представника відповідача обґрунтоване тим, що станом на момент закриття підготовчого провадження доданий доказ на поданий адвокатський запит не був отриманий, що унеможливило його подання у встановлені Законом строки.
Відповідно до частини 1 статті 207 Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Розглянувши подане клопотання представником відповідача, суд вважає його обґрунтованим, а подані докази належними та такими, що підтверджують викладені у заяві доводи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,
02.04.2004 року рішенням Чернівецької міської ради 20 сесії XXIV скликання №416 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну раніше прийнятих рішень та внесення змін в раніше прийняті рішення» затверджено проект відведення земельної ділянки і надано земельну ділянку в оренду Фізичній особі-підприємцю Мокрицькому Івану Георгійовичу за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0179 га для будівництва та обслуговування центру надання медичних послуг терміном до 01.12.2006 року.
20.04.2004 року між Чернівецькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Мокрицьким Іваном Георгійовичем було укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого Орендодавець (позивач по справі) на підставі рішення Чернівецької міської ради 20 сесії XXIV скликання від 02.04.2004 року №416 надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,0179 га яка розташована в АДРЕСА_2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування, що додається. Земельна ділянка площею надається в оренду терміном до 01.12.2006 р. для будівництва та обслуговування центру надання медичних послуг (п.п. 1.1., 1.2.договору).
20.04.2004 року між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки на місцевості для будівництва та обслуговування центру медичних послуг.
25.01.2007 року рішенням Чернівецької міської ради 12 сесії V скликання №220 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення» затверджено список землекористувачів, яким поновлюються Договори оренди земельних ділянок та пролонговано термін дії договору до 01.02.2010 року, в тому числі й договір який був укладений з відповідачем, що підтверджується додатком №8 до даного рішення.
14.02.2007 року між Чернівецькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем Мокрицьким Іваном Георгійовичем укладено додатковий договір до договору оренди земельної ділянки №1188 від 20.04.2004 року, яким внесено зміни до договору оренди, в тому числі в п.1.2. договору, який викладено в наступній редакції: Земельна ділянка надається в оренду терміном до 01.02.2010 р. для будівництва та обслуговування центру надання медичних послуг.
05.07.2007 року за Фізичною особою-підприємцем Мокрицьким І.Г. зареєстровано право власності на центр медичних послуг загальною площею 599,7 кв.м. розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 03.07.2007 виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №240320777 від 13.01.2021 року.
В подальшому між сторонами здійснювались переговори щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки шляхом надіслання проектів додаткових угод один одному, однак до спільної згоди щодо внесення змін до договору оренди сторони не дійшли, додатковий договір так і не був підписаний.
Крім того, рішенням Чернівецької міської ради 28 сесії VІ скликання №617 від 27.09.2012 року «Про надання юридичним особам та підприємцям земельних ділянок в оренду та визнання такими, що втратили чинність, і внесення змін до окремих рішень з цих питань» визнано такими, що втратили чинність, пункт 9 додатка 4 до рішення міської ради ІV скликання від 02.04.2004р. №416 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну раніше прийнятих рішень та внесення змін в раніше прийняті рішення», пункт 10 додатка 8 до рішення міської ради V скликання від 25.01.2007р. №220 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення» в частині надання підприємцю Мокрицькому Івану Георгійовичу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0179 га в оренду до 01.02.2010р. для будівництва та обслуговування центру медичних послуг та визнано припиненим договір оренди землі від 20.04.2004р. №1188, укладений між міською радою і Мокрицьким І.Г. , у звґязку з закінченням терміну оренди земельної ділянки та неукладенням додаткового договору про поновлення терміну дії.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Суд не надає правової оцінки даному рішенню міської ради, а лише констатує, що станом на день вирішення спору дане рішення є чинним і обов'язковим для виконання.
Тобто, договір оренди земельної ділянки від 20.04.2004 року припинив свою дію за закінченням терміну, на який його було укладено.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7306241822021 від 26.05.2021 року нерухоме майно відповідача знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності за кадастровим номером 7310136600:02:002:0006, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0179 га. та зареєстрована 12.05.2004 року в ЧРФ ДП "Центр ДЗК". Вид використання: для будівництва та обслуговування центру медичних послуг.
Щодо посилань представника відповідача на статтю 334 Цивільного кодексу України в частині того, що право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації такого права у зв'язку з чим право власності на земельну ділянку у Чернівецької міської ради виникло лише з 07.06.2021 року з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з поземельної книги, суд зазначає наступне.
Посилання представника позивача на статтю 334 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки дана стаття визначає момент набуття права власності за договором, а в даному випадку земельна ділянка не переходила на праві власності по договору, а цивільні права на неї виникли з моменту її формування.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка як об'єкт цивільних прав є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Крім того, у відповідності до пункту 1 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Як суд уже зазначав, земельна ділянка комунальної форми власності за кадастровим номером 7310136600:02:002:0006 за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0179 га. зареєстрована у Державному земельному кадастрі 12.05.2004 року, поземельну книгу відкрито 12.05.2004 року, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7306241822021 від 26.05.2021 року та поземельною книгою.
Тобто, саме з 12.05.2004 року дана земельна ділянка є об'єктом цивільних прав.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що до 26.05.2021 року дана земельна ділянка перебувала у державній власності, що також випливає з поземельної книги, суд зазначає.
В розділі 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права» (сторінка 18) від 26.05.2021 року №003 зазначено, що власником земельної ділянки є Чернівецька міська рада, а форма власності - державна власність.
В розділі 1 Поземельної книги «Земельна ділянка. Загальні відомості» (сторінка 5) від 26.05.2021 року №001 також зазначено, форма власності земельної ділянки - державна власність.
Пунктом 1 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Перебування земельної ділянки у власності територіальної громади в особі міської ради виключає можливість її перебування у державній власності, що свідчить про вчинення помилки державним реєстратором при формуванні поземельної книги.
Даний факт зокрема підтверджується розділом 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права» (сторінка 35) від 24.06.2021 року №007, яким внесено зміни у визначені форми власності на комунальну, в графі «суть змін» зазначено виправлення помилок.
Також факт помилки підтверджується розділом 1 Поземельної книги «Земельна ділянка. Загальні відомості» (сторінка 22) від 26.05.2021 року №005 яким внесено зміни у визначені форми власності на комунальну на підставі звернення заявника від 2.05.2021 №ЗВ-7306532522021 та зазначено, що після внесення змін 26.05.2021 року сформовано 5 аркуш поземельної книги, що пояснює зазначення дати 26.05.2021 року на сторінці №5.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013р., з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються землі:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:02:002:0006 за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0179 га. не володіє жодною з вищевказаних ознак, а відповідачем не наданого жодного доказу на спростування даного факту.
В той же час пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013р., з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Крім того, суд повторно звертає увагу, що саме рішенням Чернівецької міської ради 20 сесії XXIV скликання від 02.04.2004 року №416 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну раніше прийнятих рішень та внесення змін в раніше прийняті рішення» затверджено проект відведення земельної ділянки і надано земельну ділянку в оренду Фізичній особі-підприємцю Мокрицькому Івану Георгійовичу за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0179 га. для будівництва та обслуговування центру надання медичних послуг терміном до 01.12.2006 року.
Тобто, підставою для реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7310136600:02:002:0006 і її формування як об'єкту цивільних прав було рішення Чернівецької міської ради 20 сесії XXIV скликання від 02.04.2004 року №416.
У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що єдиним власником земельної ділянки з моменту її формування є саме територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Мокрицький І.Г. в період з 16.03.2018 року по 15.03.2021 року використовувало спірну земельну ділянку, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником договору оренди.
Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд й в постанові від 09.02.2021 року у справі №922/3617/19.
Як уже зазначалося, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №240320777 від 13.01.2021 року за Фізичною особою-підприємцем Мокрицьким І.Г. 05.07.2007 року зареєстровано право власності на центр медичних послуг (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19451318) за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином судом встановлено обставини правомірного володіння і використання відповідачем нерухомого майна, яке належало йому у спірний період, що саме по собі свідчить про фактичне використання ним спірної земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування та використання ним за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.
З огляду на викладене, Фізична особа-підприємець Мокрицький І.Г. як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею за період з 16.03.2018 року по 15.03.2021 року, а звідси - зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.
Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №735 від 16.06.2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:02:002:0006 за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0179 га становить 820053,00 грн.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.06.2021 року №735, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів Фізичною особою-підприємцем Мокрицьким І.Г. за період з 16.03.2018 року по 15.03.2021 року складає 107581,33 грн. Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2270,00 грн покласти на відповідача з вини яких спір доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мокрицького Івана Георгійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради на розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/, код ЄДРПОУ 37836095, р/р №UA618999980314010611000024405, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200 безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за землю в сумі 107581,33 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мокрицького Івана Георгійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок НОМЕР_3, в ДКСУ м. Києва, код 04062216 сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2021 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.