Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3575/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Ощадбанк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фірму "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ.
про звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
позивача - Пономаренко П.І., адвокат;
відповідача - Сивак А.Ю., адвокат;
третьої особи - не з'явився.
Позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м. Харків, в якому просить суд, в рахунок погашення заборгованості Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» за договором кредитної лінії № 335/31/6-2 від 28.01.2010 у розмірі 26433810,52 грн., що складається з: пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 5771271,87 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7881657,51 грн.; пеня за несвоєчасне погашення комісії - 45725,54 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 1214304,17 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів - 1826876,06 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення комісії - 8 553,43 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - З589832,51 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 5324446,53 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення комісії - 22683,49 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №335/31/6-2/4 від 18 лютого 2010 року, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» (адреса: 61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18, код ЄДРПОУ 23461258), а саме: нежитлову будівлю літера «Д-3», загальною площею 2 241,9 кв.м, що 1.В рахунок погашення заборгованості Фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 14073675, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3) перед акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129) за договором кредитної лінії № 335/31/6-2 від 28.01.2010 у розмірі 26433810,52 грн., що складається з: пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 5771271,87 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7881657,51 грн.; пеня за несвоєчасне погашення комісії - 45725,54 грн.; 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 1214304,17 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 1826876,06 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення комісії - 8553,43 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - З589832,51 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 5324446,53 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення комісії - 22683,49 грн., звернути стягнення на: предмет іпотеки за Іпотечним договором №335/31/6-2/4 від 18 лютого 2010 року, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» (адреса: 61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд.18, код ЄДРПОУ 23461258), а саме: нежитлову будівлю літера «Д-3», загальною площею 2241,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок №18, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою господарського суду від 11.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/3575/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.12.2019 об 11:00 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фірму «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, м. Київ.
02.12.2019 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 29174), в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на реструктуризацію кредитної заборгованості боржника, яка забезпечена майновою порукою, факт оспорювання заборгованості за кредитним договором № 335/31/6-2 від 28.01.2010, ненадання позивачем належного розрахунку суми заборгованості, недоведеності розмірів відсоткових ставок з урахуванням змін до кредитного договору, нарахування штрафних санкцій понад строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, а також недотримання іпотекодержателем порядку повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
01.02.2020 відповідачем надано до суду додаткові пояснення (вх. № 3423), в яких він заперечив правильність здійснених позивачем розрахунків пені за несвоєчасну сплату процентів та погашення комісії.
03.02.2020 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 2641), в якій він заперечив доводи відзиву з огляду на відсутність впливу плану реструктуризації на чинність договору іпотеки в силу ст. 26 Закону України «Про фінансову реструктуризацію», а також те, що неотримання відповідачем направленої в його адресу вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись в будь-який час за захистом своїх прав до суду. Ухвалою господарського суду від 17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 11.02.2020.
Ухвалою господарського суду від 11.02.2020 призначено у справі № 922/3575/19 судову економічну експертизу. Провадження у справі № 922/3575/19 зупинено на термін проведення судового дослідження.
Ухвалою господарського суду від 10.02.2021 провадження у справі поновлено.
Ухвалою господарського суду від 10.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду від 14.07.2021 справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
14.07.2021 відповідачем надано до суду додаткові письмові пояснення (вх. № 4440), в яких міститься клопотання про прийняття до розгляду та долучення до матеріалів справи № 922/3575/19 додаткових доказів - заяви свідка ОСОБА_1 від 13.07.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 6545, заяви свідка ОСОБА_2 від 13.07.2021, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим № 6546.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.07.2021 підтримав подані пояснення та клопотання.
Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2021 заперечував проти залучення пояснень та додаткових доказів, висловився за повернення до стадії підготовчого провадження, у зв'язку з чим просив розгляд справи відкласти.
Протокольною ухвалою від 14.07.2021 суд визнав поважними причини вчасного ненадання відповідачем додаткових доказів у підготовчому провадженні, ухвалив долучити до матеріалів справи додаткові письмові пояснення відповідача та докази, відмовив у клопотанні позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, в судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України, до 15.07.2021 о 10:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2021 підтримав позовну заяву та просив її задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2021 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях.
Представник третьої особи у судове засідання 15.07.2021 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.07.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Як вказує позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, 28.01.2010, між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», тип якого відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на Публічне акціонерне товариство, а в послідуючому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №568 «Питання акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» змінено на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі - АТ «Ощадбанк», позивач, іпотекодержатель, банк, кредитор) та Фірмою «Т.М.М.» - товариством з обмеженою відповідальністю (позичальник, третя особа) було укладено генеральний кредитний договір № 335/31/6.
В рамках генерального кредитного договору між позивачем (банк) та третьою особою (позичальник) 28.01.2010 було укладено кредитний договір №335/31/6-2 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.п. 2.1., 2.3. якого передбачено надання кредиту в сумі 135000000,00 грн. для придбання позичальником у ТОВ «Укрімпекс» житлових приміщень та/або паркомісць у житловому будинку з прибудовою офісних приміщень і підземною парковкою автомашин, розташованому за адресою: АДРЕСА_1).
18.02.2010 на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем (іпотекодержатель) і відповідачем (майновий поручитель, іпотекодавець) було укладено договір № 335/31/6-2/4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. за реєстровим № 822.
Відповідно до п. 1.1., п. 1.2 договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 відповідач передав, а позивач прийняв в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцеві на праві власності; предметом іпотеки є нежитлова будівля «Д-3» загальною площею 2 241,9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент укладення договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 вартість предмета іпотеки становила 26400000,00 грн. (п. 1.4. договору іпотеки).
Позивач виконав свої зобов'язання та надав кредитні кошти в сумі 134115334,85 грн., що підтверджується заявкою третьої особи № 010/02-д від 19.02.2010, а також копією платіжного доручення № 01190210 від 19.02.2010.
За змістом п. 3.2.2. договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 іпотекодавець має право звернутися до іпотекодержателя з вимогою про припинення договору у випадку набуття позичальником або іпотекодавцем права власності на нерухоме майно, а саме: 111 квартир загальною площею 12 981,89 кв.м. та 52 машиномісця згідно з додатком №1 до цього договору, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
П. 3.3.15. договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 встановлено, що іпотекодавець зобов'язаний у строк до 01.05.2010 набути право власності на 111 квартир загальною площею 12 981,89 кв. м. та 52 машиномісця, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
За змістом п. 4.4. договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 право іпотеки припиняється виконанням зобов'язання у повному обсязі та в інших випадках за письмовою згодою банку.
Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2012 у справі № 2011/9554/2012, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23.01.2013, а також свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.03.2010, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 16.03.2010, відповідачу у цій справі «Укрімпекс» належали 111 квартир загальною площею 12981,89 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
23.03.2010 третя особа набула право власності на 114 квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного між третьою особою та відповідачем і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. за № 1117.
В період 02.04.2010 - 08.04.2010 на підставі укладених договорів дарування третя особа набула право власності на 52 машиномісця, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. п. 5.3.12. п. 5.3 кредитного договору (в редакції, викладеній у додатковому договорі №14) позичальник зобов'язався у строк до 10.09.2010 в забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором передати в іпотеку банку нерухоме майно: 110 квартир загальною площею 12775,5 кв. м. (+/-10%), розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
09.09.2010 третя особа, на підставі договору іпотеки № 380/31/6 передала в іпотеку позивачу нерухоме майно: квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором (п. 4.1.13. кредитного договору в редакції, викладеній у додатковому договорі № 16).
30.05.2012 третя особа, на підставі договору іпотеки №577/31/6-6 передала в іпотеку позивачу нерухоме майно: машиномісця, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Отакара Яроша, будинок № 20, для забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором (п. 4.1. кредитного договору в редакції, викладеній у додатковому договорі № 27).
19.05.2015, 09.09.2015 відповідач звернувся до позивача з вимогами про припинення договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010, виключення із Державного реєстру іпотек запису про державну реєстрацію цього договору та про виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, які залишені без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 у справі № 922/5980/15, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.10.2016, відповідачу у цій справі відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010.
Обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 922/5980/15, в силу ч.4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2020 у справі № 922/2626/19 відповідачу у цій справі відмовлено у задоволенні позовних вимог про припинення обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно (запис № 15158833, спеціальний розділ, внесений на підставі іпотечного договору № 355/31/6-2/4, серія та номер: 822, виданий 18.02.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосев В.В) та іпотеку (запис № 15160664, спеціальний розділ, внесений на підставі іпотечного договору № 355/31/6-2/4, серія та номер: 822, виданий 18.02.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосев В.В.) щодо об'єкта нерухомого майна «нежитлова будівля літера «Д-3», який знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Отакара Яроша. буд. 18, забезпеченим за договором іпотеки № 335/31/6-2/4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В., який зареєстровано в реєстрі за № 822.
Судові рішення у справах № 922/5980/15, № 922/2626/19 внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судом встановлено, що за умовами п. п. в) п. (1), п. (4) ст. 2.01. розділу ІІ Плану реструктуризації у процедурі фінансової реструктуризації грошового зобов'язання та господарської діяльності третьої особи за участі позивача, складеного 19.03.2019 відповідно до ст. 25 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» сторони здійснили реструктуризацію 24878055,55 грн. основної суми боргу, 49505328,32 грн. процентної суми боргу, 369216,98 грн. комісійної суми боргу за кредитним договором № 335/31/6-2 28.01.2010, а також дійшли згоди, що вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо сплати штрафних санкцій задовольнятимуться шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 укладеним з відповідачем у будь-який спосіб, передбачений чинним законодавством України та/або вказаним іпотечним договором.
При цьому, п. (4) ст. 2.01. розділу ІІ Плану реструктуризації передбачає, що у разі виконання третьою особою (боржником) реструктуризованих зобов'язань позивач не вимагатиме сплати штрафних санкцій за іншими кредитними договорами: договорами кредитної лінії № 228/31/6 від 24.02.2009, № 335/31/6-1 від 28.01.2010, укладеними в рамках генерального кредитного договору № 335/31/6 від 28.01.2010, а також іншим договором кредитної лінії.
Як вказує позивач, звертаючись до господарського суду, у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору та порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором, банком було направлено позичальнику вимогу № 55/2-07/1530/98233/2018-00/вих від 19.10.2018 про усунення порушення зобов'язань.
На момент подання позовної заяви, залишок заборгованості позичальника перед AT «Ощадбанк» за кредитним договором №335/31/6-2 від 28.01.2010 становить 26433810,52 грн. та складається з наступних сум заборгованості:
- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 5771271,87 грн.;
- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7881657,51 грн.;
- пеня за несвоєчасне погашення комісії - 45725,54 грн.;
- 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 1214304,17 грн.;
- 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 1826876,06 грн.;
- 3% річних за несвоєчасне погашення комісії - 8553,43 грн.;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 3589832,51 грн.;
- інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 5324446,53 грн.;
- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення комісії - 22683,49 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Нормами ст. 3, ст. 13 ЦК України врегульовано одну з базисних засад приватного права - обов'язковість договору, яка включає доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), та виходить з римської максими - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
З огляду на положення ст. 3, ст. 13 ЦК України дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Закріплені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України принципи є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом.
Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Аналогічна правова позиція вказана в постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 910/1654/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19.
Суд зауважує, що у своїй заяві від 13.07.2021 за реєстровим № 6545 свідок ОСОБА_1 стверджує, що на час укладення іпотечного договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 був учасником ТОВ «Укрімпекс», яке було інвестором та замовником будівництва житлового комплексу «Ультра» на 225 квартир у АДРЕСА_2 (до присвоєння поштової адреси місце розташування об'єкту визначалося «біля будівлі по АДРЕСА_1 »).
28.01.2010 між позивачем та третьою особою було укладено договір № 335/31/6-2 на надання кредиту в сумі 135,0 млн. грн. для придбання у відповідача нерухомого майна в житловому будинку з прибудовою офісних приміщень і підземною парковкою автомашин, розташованому у АДРЕСА_1 ).
Оскільки на той час об'єкт житловий комплекс «Ультра» фактично майже був завершений будівництвом, проте не був прийнятий до експлуатації, третя особа не могла вчинити з відповідачем правочин купівлі-продажу, зареєструвати права власності на відповідне нерухоме майно та передати його позивачу в іпотеку в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 335/31/6-2 від 28.01.2010.
У зв'язку з цим, позивач запропонував відповідачу тимчасово, до реєстрації ним прав власності на нерухоме майно у АДРЕСА_2 , з його подальшим відчуженням на користь третьої особи та наступною передачею останньою позивачу в іпотеку на забезпечення договору № 335/31/6-2 від 28.01.2010, або безпосередньої реєстрації прав власності за третьою особою (у випадку попереднього продажу відповідачем третій особі майнових прав на нерухомість) виступити майновим поручителем третьої особи перед позивачем власним майном.
Вказана пропозиція надійшла особисто від тодішнього голови правління позивача Подрєзова С.О. та неодноразово обговорювалася сторонами в період між 15.02.2010 та 17.02.2010 в офісі позивача за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12, за його участю, а також в присутності директора відповідача ОСОБА_4 , інших засновників відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , генерального директора третьої особи ОСОБА_7 .
Позивач, в особі голови правління Подрєзова С.О., запевнив всіх присутніх з боку відповідача про виключно тимчасовий характер майнової поруки належним йому нерухомими майном та наголошував на тому, що така порука буде обов'язково припинена після того, як третя особа забезпечить виконання зобов'язань за договором № 335/31/6-2 від 28.01.2010 іпотекою придбаного у відповідача нерухомого майна, що було цільовим призначенням кредитних коштів.
Така домовленість була підтверджена позивачем, в особі голови правління Подрєзова С.О., 18.02.2010 в присутності директора відповідача Карпова І.Г., інших засновників відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , генерального директора третьої особи Толмачова М.Г. при укладенні та нотаріальному посвідченні приватним нотаріусом Лосєвим В.В. в офісі позивача за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12, іпотечного договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 за реєстровим № 822.
З урахуванням вищевказаної досягнутої домовленості з позивачем до умов іпотечного договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 було включено положення п. 3.3.15., яким передбачено обов'язок відповідача в якості іподекодавця (майнового поручителя) в строк до 01.05.2010 набути право власності на нерухоме майно, а саме: 111 квартир загальною площею 12 981,89 кв.м. та 52 машиномісця згідно Додатку №1 до цього договору, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, на виконання вищезазначеної домовленості до умов іпотечного договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 було включено положення п. 3.2.2., яке встановило право відповідача звернутися до позивача з вимогою про припинення договору у випадку набуття позичальником або іпотекодавцем права власності на нерухоме майно, а саме: 111 квартир загальною площею 12 981,89 кв.м. та 52 машиномісця згідно додатку №1 до цього договору, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
На аналогічні обставини вказав в своїй заяві від 13.07.2021 за реєстровим № 6546 свідок ОСОБА_7 .
Суд, керуючись ч. 8 ст. 80 ГПК України, приймає зазначені докази з огляду на те, що відповідач обґрунтував неможливість їх подання у строк, визначений ч. 3 ст. 80, ч. 8 ст. 165 ГПК України, обставиною отримання згоди свідків давати показання, оформлювати відповідні заяви, з'являтися до нотаріуса тільки 13.07.2021.
Оцінюючи вказані докази, суд виходить з того, що позивачем, в ході розгляду справи не спростовано зазначений зміст домовленостей, намірів сторін та його попередньої поведінки при укладенні договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010.
На користь позиції відповідача в цій частині також свідчить включення сторонами до тексту договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 положень п. 3.2.2., п. 3.3.15., зміст яких без існування між сторонами домовленостей про які заявляють свідки, було б важко пояснити в контексті загальної ділової практики відносин банків з позичальниками та їх майновими поручителями. У цьому зв'язку, суд також зауважує, що забезпечення виконання зобов'язань покупця (набувача) нерухомого майна, який з цією метою в якості позичальника отримує від банку кредитні кошти, майновою порукою іншого нерухомого майна продавця (відчужувача) за звичайних умов не є стандартом ділового обороту.
Висока вірогідність зазначених домовленостей підтверджується і характером формулювання положення п. 3.2.2. договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010: «звернутися до позивача з вимогою про припинення договору». У цьому зв'язку, керуючись ст. 79 ГПК України, суд вважає надані відповідачем докази більш вірогідними.
Суд констатує, що за змістом ст. 17 Закону України «Про іпотеку», п. 4.4. договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 настання вказаних в п. 3.2.2. цього договору обставин не утворило підстави для припинення іпотеки, про що, зокрема свідчать судові рішення у справі № 922/5980/15, однак відсутність припинення іпотеки в силу закону не спростовує ту обставину, що відповідач міг розумно покладатися на таке припинення позивачем з огляду на його попередню поведінку.
За умови існування домовленостей, про які заявляють свідки, послідовне заперечення позивачем передбаченого п. 3.2.2. договору № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 права відповідача вимагати припинення іпотеки, свідчить про стандарт поведінки, що не характеризується повагою до інтересів іншої сторони договору, а також наявність зловживання правами іпотекодержателя (ст. 13 ЦК України).
Крім того, за змістом п. 22) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» особа, яка є поручителем (майновим поручителем) за зобов'язаннями боржника визнана пов'язаною особою.
Згідно ч. 1 ст. 17 цього Закону процедура фінансової реструктуризації проводиться без звернення до суду шляхом переговорів між боржником, його пов'язаними особами та залученими кредиторами щодо реструктуризації грошових зобов'язань перед такими кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після початку проведення процедури фінансової реструктуризації секретаріат надсилає усім кредиторам та пов'язаним особам боржника, визначеним у додатках до заяви про реструктуризацію, повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації, а також розміщує таке повідомлення на веб-сайті секретаріату.
Ст. 26 вказаного Закону передбачає, що затвердження сторонами плану реструктуризації не є новацією та не призводить до припинення договорів щодо забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі договорів іпотеки чи застави майна боржника та/або поручителя, якщо сторони не домовилися про інше.
Договори про забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі договори іпотеки чи застави майна боржника, залишаються чинними та не змінюють пріоритет обтяження, якщо інше не передбачено планом реструктуризації, за умови згоди забезпеченого кредитора, на користь якого створено забезпечення.
Якщо планом реструктуризації передбачена зміна обсягу, умов та пріоритету іпотеки, застави чи обтяження, забезпечений кредитор, що є заставодержателем (іпотекодержателем), та боржник (поручитель) протягом 10 робочих днів з моменту підписання плану реструктуризації повинні внести зміни до відповідних договорів іпотеки, застави чи обтяження майна боржника (поручителя) та в разі необхідності вжити заходів до реєстрації зміни відомостей про обтяження.
Зміна пріоритету на предмет забезпечення здійснюється виключно за згодою заставодержателя (іпотекодержателя).
Суд вбачає, що всупереч своїй попередній поведінці та приписам ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» позивач не забезпечив залучення відповідача до процедури фінансової реструктуризації та на власний розсуд визначив предмет іпотеки за договором № 335/31/6-2/4 від 18.02.2010 джерелом задоволення вимог за штрафними санкціями. При цьому, в аспекті застосування принципу добросовісності, заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що умови п. (4) ст. 2.01. розділу ІІ «Умови реструктуризації» Плану реструктуризації передбачають звільнення третьої особи від сплати штрафних санкцій за низкою кредитних договорів, в той час як стосовно договору №335/31/6-2 від 28.01.2010, виконання зобов'язань за яким забезпечено нерухомим майном відповідача, передбачено їх стягнення за рахунок предмету іпотеки.
Судом також встановлено, що позивачем всупереч умовам п. (4) ст. 2.01. розділу ІІ «Умови реструктуризації» Плану реструктуризації заявлено до стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 1214304,17 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 1826876,06 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення комісії - 8553,43 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту - 3589832,51 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів - 5324446,53 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення комісії - 22683,49 грн., які не є штрафними санкціями.
При застосуванні ст. 625 ЦК України суд звертається до правової позиції постанов Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 30.01.2019. у справі № 922/175/18, які визначають, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, а формулювання ст. 625 ЦК України, яке тісно пов'язує нарахування процентів із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, внаслідок чого 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.
Наведені обставини також оцінюються судом в контексті приписів ст. 3, ст. 13, ст. 627 ЦК України та доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
В рішенні від 28.04.2021 №2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) Конституційний Суд України вказує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в приписі ч. 3 ст. 13 ЦК України на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Ч. 3 ст. 16 ЦК України надає суду можливість діяти на власний розсуд (дискреційно) щодо відмови в задоволенні позову за результатами розгляду справи по суті.
З цих міркувань Конституційний Суд України вважає ч. 3 ст. 16 ЦК України домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заявлених Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» позовних вимог за умови їх необґрунтованості та недоведеності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України та, враховуючи відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати залишає за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, код ЄДРПОУ 23461258);
Третя особа - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073675).
Повне рішення складено 26.07.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/3575/19