ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2021Справа № 910/9045/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСТРІЯ ПОСТАЧ»
про стягнення 73 178,03 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ» (далі - позивач, ТОВ «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСТРІЯ ПОСТАЧ» (далі - відповідач, ТОВ «АВСТРІЯ ПОСТАЧ») про стягнення 73 178,03 грн на підставі Договору № 2020/12/059 надання вантажно-розвантажувальних послуг від 16.11.2020, з яких: 68 544,00 грн основного боргу, 1 569,00 грн пені, 2 355,18 грн інфляційних втрат, 709,85 грн 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов наведеного договору щодо оплати наданих позивачем послуг згідно акту № 1 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 04.01.2021 на суму 68 544,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9045/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 про відкриття провадження у справі № 910/9045/21.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/9045/21 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 01042, місто Київ, вулиця Джона Маккейна, будинок 37-А, нежиле приміщення 2, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/9045/21 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
16.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВСТРІЯ ПОСТАЧ» (замовник, відповідач) був укладений Договір № 2020/12/059 надання вантажно-розвантажувальних послуг (далі - Договір або Договір № 2020/12/059 від 16.11.2020), відповідно до п. 1.1 якого виконавець за завданням замовника у встановлені строки надає послуги з навантаження та розвантаження вантажів фронтальним навантажувачем виконавця, а замовник зобов'язується оплачувати за виконані вантажно-розвантажувальні роботи встановлену плату.
Документами, що засвідчують надання виконавцем послуг, є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п. 4.1 Договору).
Умовами п. 5.1 Договору сторонами погоджено, що плата за вантажно-розвантажувальні роботи визначається за взаємною згодою сторін і на момент підписання Договору становить 800 грн без ПДВ за одну відпрацьовану годину одиниці техніки виконавця. Відлік відпрацьованих годин розраховуються виконавцем як сума напрацювання технікою мотогодин згідно показників штатних лічильників кожної одиниці техніки виконавця. При цьому неповна відпрацьована година округлюється до повної.
Замовник здійснює оплату шляхом перерахуванням грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця протягом 14 днів з дати оформлення сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), якщо інше не передбачено в Додатках (п. 5.4 Договору).
Згідно п. 6.2 Договору в разі невчасного внесення замовником належної плати за вантажно-розвантажувальні роботи, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2021 року (п. 10.1 Договору).
На виконання взятих на себе за Договором № 2020/12/059 від 16.11.2020 зобов'язань позивачем були надані послуги навантажувача на суму 68 544,00 грн. Наведене підтверджується позивачем доданим до позовної заяви актом № 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.01.2021.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що акт № 1 від 04.01.2021 був погоджений та затверджений відповідачем. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, що засвідчує відсутність у відповідача будь-яких претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем було надано відповідачу послуги навантажувача на суму 68 544,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що останній свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги не здійснив.
Враховуючи зазначене у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 68 544,00грн щодо оплати за надані позивачем послуги.
З огляду на наявність заборгованості, на адресу відповідача позивачем 29.04.2021 була направлена претензія про сплату заборгованості.
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Враховуючи, що заборгованість відповідачем не була погашена, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 73 178,03 грн на підставі Договору № 2020/12/059 надання вантажно-розвантажувальних послуг від 16.11.2020, з яких: 68 544,00 грн основного боргу, 1 569,00 грн пені, 2 355,18 грн інфляційних втрат, 709,85 грн 3% річних.
Відповідно до п. 5.4 Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату шляхом перерахуванням грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця протягом 14 днів з дати оформлення сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), якщо інше не передбачено в Додатках.
Враховуючи умови п. 5.4 Договору та дату оформлення сторонами акту № 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) - 04.01.2021, відповідач був зобов'язаний сплати вартість наданих позивачем послуг в розмірі 68 544,00 грн у строк до 18.01.2021 включно.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи по суті, до матеріалів справи відповідачем не надано.
Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 68 544,00 грн.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З огляду на зазначене, наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 68 544,00 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 569,00 грн пені, 709,85 грн 3% річних, 2 355,18 грн інфляційних нарахувань.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 569,00 грн за період з 19.01.2021 по 24.05.2021 на підставі п. 6.2 Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач був зобов'язаний сплати вартість наданих позивачем послуг в розмірі 68 544,00 грн у строк до 18.01.2021 включно, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 19.01.2021.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що в разі невчасного внесення замовником належної плати за вантажно-розвантажувальні роботи, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяви, судом встановлено, що позивачем було враховано положення чинного законодавства України та вірно визначено період нарахування пені з 19.01.2021 по 24.05.2021.
З огляду на зазначене, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені за період з 19.01.2021 по 24.05.2021, що розрахунок позивача є арифметично вірним.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 569,00 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 709,85 грн 3% річних, 2 355,18 грн інфляційних нарахувань, суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, вимоги позивача про стягнення з відповідача 709,85 грн 3% річних та 2 355,18 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСТРІЯ ПОСТАЧ» (Україна, 01042, місто Київ, вулиця Джона Маккейна, будинок 37-А, нежиле приміщення 2; ідентифікаційний код 42505890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖИ ПРОДАКТ» (Україна, 01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 38872186) 68 544,00 грн (шістдесят вісім тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 1 569,00 грн (одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 00 коп.) пені, 709,85 грн (сімсот дев'ять гривень 85 коп.) 3% річних, 2 355,18 грн (дві тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень 18 коп.) інфляційних втрат та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 28.07.2021.
Суддя Гумега О.В.