Справа № 638/15547/20
Провадження № 1-кп/638/797/21
28.07.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
з участю представника потерпілої - ОСОБА_4
з участю обвинуваченого - ОСОБА_5
з участю захисника обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013220480001902, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 187, частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України, -
У провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження №12013220480001902, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.03.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 187, частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Представник потерпілої - ОСОБА_4 підтримала заявлене прокурором клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали за можливе змінити запобіжний захід на більш м'який.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1, 2 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Так, статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В обґрунтування застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже обвинувачений був оголошений у держаний розшук; незаконно впливати на потерпілих і свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого злочину та продовження своєї злочинної діяльності. Так, обвинувачений не має офіційного місця роботи та стабільного доходу; раніше притягувався до кримінальної відповідальності; у ОСОБА_5 відсутні стійкі соціальні зв'язки, так як він не одружений, осіб на утриманні не має; підозрюється у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, відповідальність за які встановлена у вигляді: за частиною 2 статті 146 Кримінального кодексу України - обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк; за частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України - позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна; за частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Підставою застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаних злочинів, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити зазначені вище дії.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 суд враховує наступні обставини, передбачені статтею 178 КПК України: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 187, частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України; 2) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним; 3) наявність обґрунтованого повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу підозрюваного, наявні підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому продовжує для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. Окрім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Враховуючи те, що обвинуваченому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України та частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України тобто кримінальних правопорушень - злочинів із погрозою застосування насильства, суд не визначає розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-316, 334, 369 КПК України,-
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 25 вересня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий: