Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4018/21
Провадження № 2-н/711/345/21
27 липня 2021 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на його утримання в зв'язку з тим, що він продовжує навчання, загальним розміром 1/4 від усіх видів доходу боржника.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вивчивши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника; заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, за приписами п. 5 ч. 2 ст. 163, п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а також до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України визначено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Між тим, заявником, всупереч зазначених вище вимог, до заяви не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, тобто, не надано доказів, які свідчать про безспірність його вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення з останнього аліментів на його (заявника) утримання, в зв'язку з тим, що він продовжує навчання в Черккаському політехнічному технікумі, саме загальним розміром 1/4 від усіх видів доходу боржника щомісячно. Крім того, заявником не надано доказів того, що він дійсно потребує матеріальної допомоги від свого батька ОСОБА_2 у зв'язку із продовженням ним навчання, а також того, що ОСОБА_2 може надавати таку матеріальну допомогу.
Таким чином, при розгляді цього питання у наказному провадженні, з урахуванням доданих до заяви про видачу судового наказу документів, суд фактично позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність спору про розмір аліментів, а також всі обставини та підстави для правильного та об'єктивного розгляду.
Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника безспірного права вимоги аліментів на його утримання в зв'язку з продовженням ним навчання, загальним розміром 1/4 від усіх видів доходу боржника щомісячно. Також, аналіз зазначених норм Сімейного Кодексу України, дає суду підстави вважати, що такі вимоги можуть бути заявлені особою, шляхом подання нею до суду позовної заяви, яка підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Частиною другою статті 167 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Отже, вивчивши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів, суддя приходить до висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити, оскільки заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Також, слід зазначити, що, відповідно до ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 19, 163, 165, 166, 260-261, 353-355 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Роз'яснити заявнику, що він має право звернутися до суду з аналогічними вимогами у спрощеному позовному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 27.07.2021.
Суддя: В.М. Скляренко