Справа № 757/13402/21 Головуючий в суді І інстанції Шапутько С.В..
Провадження № 33/824/2759/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
22 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Мельника Я.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Суд першої інстанції виходив з того, що 25 січня 2021 року о 07 год. 05 хв. в м. Києві, по вул. Набережне Шосе, 15, ОСОБА_1 керував автомобілем Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_1 , на естакаді в сторону Паркової дороги, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із цією постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, а розгляд справи проведений без об'єктивного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення, та посилається на те, що він не керував транспортним засобом, даним автомобілем керувала інша особа, яка знаходилася разом з ним в салоні машини, і він не відмовлявся пройти огляд на стан сп'яніння, а інспектором не було запропоновано проїхати до лікаря-нарколога.
Також вказує, що працівниками поліції не було складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення сп'яніння, з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, в якому саме районі міста Києва працівниками поліції було складено протокол, у зв'язку з цим неможливо встановити місце події. Крім того, вважає, що відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, які були долучені до матеріалів справи, є непослідовними, багато разів перериваються, що також ставить під сумнів об'єктивність та допустимість відео в якості доказів, через що вважає оскаржувану постанову необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
У судове засідання ні ОСОБА_1 , ні його представник не з'явилися, про причину неявки не повідомляли.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом з ознаками сп'яніння відмовився пройти у встановленому порядку зазначений медичний огляд всупереч вимогам п. 2.5 ПДР, при цьому доводи ОСОБА_1 про те, що він не перебував за кермом автомобіля, спростовується відеозаписом із нагрудного відеореєстратора інспектора, через що суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 016837, 25 січня 2021 року о 07 год. 05 хв. в м. Києві, по вул. Набережне Шосе, 15, ОСОБА_1 керував автомобілем Мітсубісі, д.н.з. НОМЕР_1 , на естакаді в сторону Паркової дороги, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказані обставини також підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.1,2).
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував в салоні автомобіля, на водійському сидінні з увімкненим двигуном, однак у подальшому ОСОБА_1 перемістився на заднє сидіння автомобіля та протягом всього цього часу зачинився в автомобілі та не реагував на прохання поліцейських відчинити його та вийти.
На відео № 20210125090130000643 зафіксовано, що поліцейські залучили свідків та за їх участі запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» (02 хв. 00 сек.) та у медичному закладі у лікаря-нарколога (04 хв. 03 сек.), на що водій ніяк не реагував, оскільки зачинився в автомобілі та не виходив з нього. Разом з тим, під час даної процедури, усвідомлюючи, що водій перебуває в зачиненому автомобілі та може не до кінця чути все, що відбувається, працівники поліції писали на планшеті та показували відповідні записи через скло, разом з тим, водій також жодним чином не реагував на дії працівників поліції, що патрульні розцінили як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і у медичному закладі, шляхом ухилення від відповіді.
На відео № 20210125090200000646 зафіксовано той факт, що водій ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, після чого поліцейськими було роз'яснено його права та суть складеного адміністративного протоколу.
Згідно з положеннями частин 2-6 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (постанова КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності у т.ч. відеозаписом.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 016837 від 25 січня 2021 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в протоколі вказані відомості щодо часу та місця керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зазначені виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, протокол має підписи двох свідків правопорушення, а також містяться письмові пояснення цих свідків, за змістом яких в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі для визначення стану сп'яніння, а також відеозаписом, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 у присутності цих свідків від проходження огляду як з використанням технічного приладу на місці, так і у закладі охорони здоров'я, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому суд першої інстанції прийняв законну і обґрунтовану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписами № 20210125090040000637, 20210125090041000638 та 20210125090051000639 з нагрудних камер поліцейських, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував в салоні автомобіля на водійському сидінні з увімкненим двигуном, що підтверджує факт його керування транспортним засобом.
Також матеріалами справи спростовано доводи апелянта про те, що поліцейським не було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу на огляд на стан сп'яніння, оскільки такі доводи також спростовуються відеозаписами.
Посилання апелянта на те, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських перериваються та не є безперервними, тому не можуть бути належними доказами, суд також вважає формальними, оскільки ці відеозаписи містять в собі обставини, які мають значення для справи, і наявність цих обставин спростовано не було, а їх переривання у даному разі жодним чином не свідчить про недопустимість цих відеозаписів як доказів, оскільки вони дають можливість встановити як обставини події, так і причетність особи, що притягається до адміністративної відповідальності, до даного правопорушення.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
За наслідками перевірки постанови суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд також надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду: Я.С. Мельник