іменем України
22 липня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2897/21
Головуючий у першій інстанції - Маслюк Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/985/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.
із секретарем судового засідання - Поклад Д.В.
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»
Третя особа - державний реєстратор Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Кириченко Дар'я Вадимівна
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Кириченко Дар'я Вадимівна, про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора,
місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів
дата складання повного тексту судового рішення - 22 квітня 2021 року
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасування рішення державного реєстратора Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Кириченко Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48196474 від 12.08.2019 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності (№32779818) про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1892052874101 за АТ «Альфа-Банк».
Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову з накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , а також заборони вчиняти будь-які дії щодо держаної реєстрації (перереєстрації) вказаної квартири.
Заява мотивована тим, що на підставі ст. ст. 149, 150 ЦПК України з метою уникнення переоформлення банком спірної квартири, яка є предметом позову, на іншу особу, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року заява ОСОБА_1 задоволена.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , індексний номер 48196474 від 12.08.2019 року, яка на праві власності належить Акціонерному товариству «Альфа-Банк».
Заборонено вчиняти будь-які дії щодо держаної реєстрації (перереєстрації) права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2021 року виправлено описку в ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - державний реєстратор Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Кириченко Д.В., про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора, та зазначено в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали «квартира АДРЕСА_2 ».
В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що заявником не надано доказів на підтвердження можливості відчуження нерухомого майна третім особам або передання його в іпотеку, не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві майно та заборона укладати стосовно квартири угоди є зловживанням процесуальними правами для позбавлення кредитора можливості захистити своє законне майнове право.
Вважає, що судом першої інстанції застосовані заходи забезпечення позову не співмірні із заявленими позовними вимогами. Суд не вмотивував як невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також не врахував інтереси АТ «Альфа-Банк» як кредитора.
Апелянт наголошує, що іпотечний договір є чинним та діє презумпція правомірності правочину на підставі ст. 204 ЦК України.
Стверджує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру обмежує власника у праві користуватись та розпоряджатись своїм майном і позбавляє можливості передати майно в оренду, укладати угоди про надання комунальних послуг.
В обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справах № 6-449цс15, № 6-301цс15, № 6-1562цс15, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 753/2380/18-ц, та висновок, викладений в постановах Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2018 року у справі № 753/7572/18, 25.06.2018 року у справі № 752/24306/17.
У встановлений апеляційним судом строк відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір щодо перереєстрації права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк», тому суд дійшов висновку про задоволення заяви на підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
За висновком суду, забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності особи в повній мірі і носить тимчасовий характер.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи суд має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.
Як убачається з матеріалів справи, 01 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2402/0808/71-079 у забезпечення виконання якого між сторонами укладено Іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Новозаводського районного суду від 03 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 2402/0808/71-079 від 01 серпня 2008 року у сумі 1443921,07 грн.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» 12 серпня 2019 року на підставі іпотечного договору від 01.08.2010 року (а.с. 24-26).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Кириченко Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48196474 від 12.08.2019 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності (№32779818) про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1892052874101 за АТ «Альфа-Банк».
Апеляційний суд враховує, що між сторонами виник спір стосовно законності реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за АТ «Альфа - Банк».
Позивачем оспорюється правомірність набуття у власність зазначеної квартири АТ «Альфа - Банк». До реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа-Банк» зазначена квартира належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Тому у разі задоволення позову позивач тим самим відновить своє право власності на спірну квартиру.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про накладення арешту на квартиру та правильно заборонив вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру.
Апеляційний суд також враховує, що у разі відчуження квартири її теперішнім власником АТ «Альфа - Банк» до ухвалення судом рішення по суті спору, позивач не зможе поновити свої права, пред'явивши таке рішення до виконання. Відновлення права власності на спірну квартиру вже буде можливе лише шляхом пред'явлення позову до нового власника квартири, а також призведе до ускладнення розгляду даної справи, оскільки викличе необхідність залучення до участі у справі нового власника квартири.
Апеляційний суд приходить до переконання, що у цій конкретній справі застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборони вчиняти щодо квартири будь-які дії, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Апеляційний суд визнає, що ОСОБА_1 надано суду достатньо доказів та аргументів на користь того, що захист прав, свобод та інтересів у зазначеній справі є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи сукупність обставин даної справи та, виходячи з предмету і суті спору, апеляційний суд визнає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є справедливими і співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки вимоги ОСОБА_1 зводяться до оспорювання реєстрації права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк».
Разом з тим, в апеляційному суді банком не надано ніяких належних і допустимих документальних доказів, які б достовірно підтвердили, що вжиті тимчасово заходи забезпечення позову мають для банку негативні наслідки. Отже, забезпечення позову само по собі як таке не порушує права та законні інтереси АТ «Альфа-Банк» стосовно спірної квартири.
Апеляційний суд також враховує, що права апелянта не обмежуються, а заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та встановлені лише на час розгляду справи у суді.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які підтверджують намір банку вчинити дії, спрямовані на відчуження предмету іпотеки, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки сам факт реєстрації спірної квартири свідчить про те, що банк вправі у будь-який час розпорядитися спірною квартирою на власний розсуд та може відчужити його третім особам.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що заходи забезпечення позову є не співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки, враховуючи предмет спору, саме заборона відчуження нерухомого майна має на меті гарантувати виконання можливого рішення суду. При цьому, немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно залишається у власності банку, а можливість ним розпоряджатися обмежується лише на певний час.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені в постановах Апеляційного суду м. Києва апеляційним судом визнаються юридично неспроможними, ураховуючи, що згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інші аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді, тому апеляційний суд визнає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування або порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Відтак, згідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а законна і обґрунтована ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: