Ухвала від 26.07.2021 по справі 532/308/15-к

Справа №532/308/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Киричко

Номер провадження 11-кп/816/290/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія - Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у письмовому провадженні у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2019 року, якою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, до 12 год. 30 хв. 26 жовтня 2019 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Свої вимоги обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що його тримання під вартою, яке є незаконним та є тиском на нього та його близьких, інших учасників процесу, порушує презумпцію невинуватості щодо нього.

Апелянт вказує, що продовжуючи його тримання пі вартою вже шостий рік, у такий спосіб його карають, при тому, що він не винний у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

До початку апеляційного розгляду, від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про розгляд вказаної апеляційної скарги за його відсутності та за відсутності ОСОБА_4 , від прокурора ОСОБА_6 також надійшло клопотання про здійснення розгляду поданої обвинуваченим апеляційної скарги за його відсутності.

З огляду на викладене, враховуючи, що про час, день та місце розгляду даного провадження учасники повідомлені належним чином, керуючись ч.1 ст. 406 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 провести в порядку письмового провадження, що узгоджується з вимогами ст. 406 КПК України, а тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Як вбачається зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Положеннями ч.3 ст. 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Так, апеляційним судом встановлено, що у провадженні Гадяцького районного суду Полтавської області станом на серпень 2019 року знаходилось кримінальне провадження, зокрема, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 - п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2019 року клопотання прокурора про продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 було задоволено та продовжено цей строк до 12 год. 30 хв. 26 жовтня 2019 року.

При цьому судом було враховано вагомість доказів щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованих злочинів, їх тяжкість, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. ст. 177 КПК України, а також наслідки вчинених злочинів - смерть двох публічних осіб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи та вважає, що продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є доцільним, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Доводи обвинуваченого щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, то апеляційний суд не може прийняти їх до уваги, оскільки питання винуватості чи не винуватості особи вирішуються судом під час розгляду провадження по суті, при ухваленні вироку.

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що його тримання під вартою, яке є незаконним та є тиском на нього та його близьких, інших учасників процесу, порушує презумпцію невинуватості щодо нього, і що продовжуючи його тримання під вартою вже шостий рік, у такий спосіб його карають, при тому, що він не винний у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставні, оскільки апелянтом чи його захисником жодних доказів таких обставин не наведено, і як зазначалося вище питання винуватості чи не винуватості особи вирішуються судом під час розгляду провадження по суті, при ухваленні вироку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що строк дії оскаржуваної ухвали на час апеляційного розгляду сплинув, а застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 знову продовжено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зімни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2019 року, якою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3