Справа № 752/5417/20
Провадження № 2/752/2025/21
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 липня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
16 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 31 серпня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 2376 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 90463197 від 11.07.2011 року в розмірі 36446,39 грн на користь АТ «Банк Форвард». Цей договір укладений між ним та ПАТ «Банк Русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», на строк 732 дні, а саме з 10.07.2011 по 11.07.2013. На момент закінчення строку кредитування (11.07.2013) зобов'язання за цим договором було виконано, що підтверджується наданими квитанціями про оплату.
Про існування виконавчого напису йому стало відомо з постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. про арешт коштів боржника у ВП № 60596208 від 26.12.2019 року у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 37296,39 грн.
Вважає, що вчинений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом КМНО Разумовою О.І. не було дотримано процедури його вчинення, не враховано строк позовної давності за яким можливо стягнути заборгованість за кредитним договором. Зазначає, що строк для пред'явлення вимог за вказаним договором розпочався з 11.07.2013 року, таким чином відповідач АТ «Банк Форвард» мав звернутися до позивача з письмовою вимогою про погашення заборгованості до 11.07.2016 року. Також приватним нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості АТ «Банк Форвард» та не зазначено на підставі яких саме документів цей напис вчинено.
А тому просить виконавчий напис від 31 серпня 2019 року визнати таким, що не підлягає виконанню та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Одночасно зі зверненням до суду з позовом, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити примусове стягнення, що здійснюється на підставі виконання виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з тим, що невжиття заходів забезпечення позову призводить до не можливості отримувати заробітну плату (а.с. 32-34).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам для подання до суду письмових пояснень.
Ухвалою від 24 березня 2020 року зупинено примусове стягнення з виконання виконавчого напису № 2376 вчиненого приватним нотаріусом Разумовою О.І. від 31 серпня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в сумі 37 296 грн 39 коп (а.с. 40-41).
Третя особа приватний нотаріус Разумова О.І. надіслала заперечення в якому повідомила, що виконавчий напис вчинено у відповідності до законодавства України, Закону України «Про нотаріат», згідно з п.п. 1.1., 2.1., 4,5 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, а також керуючись Главами 11,12 Порядку. Зазначила, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172 (далі - Перелік), а нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. Просить розглянути справу без її участі.
Підготовче провадження закрито 11.02.2021 року.
У судове засідання 07.07.2021 року сторони не з'явились. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Повідомив суду, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та треті особи явку представників у судове засідання не забезпечили, з будь-якими клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 31 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою О.І. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2376, яким нотаріусом запропоновано: звернути стягнення з громадянина України, яким є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який є боржником за кредитним договором № 90463197 від 11.07.2011 року, укладеним з ПАТ «Банк Русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», заборгованість за період з 07.112017 року по 05.02.2018 у розмірі 36446,39 грн (загальна сума до стягнення враховуючи плату нотаріусу - 37 296,39 грн). (а.с. 17)
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. постановою від 15.11.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 60596208 про примусове виконання виконавчого напису № 2376 від 31 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 37 296,39 грн (а.с. 10).
Як встановлено судом за даними матеріалів справи, 9 липня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 ПАТ «Банк Русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» був укладений кредитний договір № 90463197, відповідно до якого йому був наданий кредит у сумі 6618 грн на строк 732 дні з 10.07.2011 по 11.07.2013 (а.с. 18-20). Станом на 11.07.2013 зобов'язання за цим договором було виконано. На підтвердження цього позивачем надані копії квитанцій про оплату цієї суми (а.с. 22-27).
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Разом з цим, пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Однак у вчиненому спірному виконавчому написі, як і в запереченнях приватного нотаріуса Разумової О.І. не вказано на підставі яких документів останній було вчинено. Вона не надала докази, про те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином переконалася у безспірності розміру сум, встановила у якому розмірі виникла заборгованість.
При цьому, загальна сума заборгованості у вчиненому спірному виконавчому написі вказана у розмірі 37296,39 грн.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .
Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 глави 16 Порядку у разі , якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати її у стягувача.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 23 січня 2018 року по справі № 310/9293/15, № 369/6415/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895св18 від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідачем не доведено дотримання встановленого законом порядку при зверненні за вчиненням виконавчого напису, і твердження позивача в цій частині ним не спростовані.
З матеріалів справи вбачається, що будь-яких вимог до позивача про усунення порушень відповідач не пред'являв.
Крім того, з кредитного договору вбачається, що строк повернення кредиту сторонами був обумовлений до 11.07.2013 року.
Яким чином та виходячи з чого відповідачем нарахована заборгованість, з матеріалів справи не вбачається і таких доказів відповідач суду не надав.
Виходячи зі строку дії кредитного договору, відповідач, не подавши відзив, не довів свого права на вчинення виконавчого напису через 6 років після остаточного терміну, встановленого для погашення кредиту, та самої суми заборгованості.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому товариством приватному нотаріусу кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має саме товариство, як стягувач, при зверненні до нотаріуса.
Виходячи з цих обставин, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, тверджень позивача, не спростованих відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача АТ «Банк Форвард» на користь позивача.
Керуючись ст.ст.15,16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумова Ольга Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 2376 від 31 серпня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Разумовою Ольгою Іванівною про звернення стягнення за кредитним договором № 90463197 від 11 липня 2011 року в розмірі 37 296,39 грн на користь АТ «Банк Форвард» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з акціонерного товариства «Банк Форвард» адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105, ЄДРПОУ 34186061 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк