Справа № 752/8825/15-ц
Провадження № 2/752/3934/21
Іменем України
06.07.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
за участю секретаря - Воробйова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, -
У травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності, визнання спадкоємцем.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з 1987 року по 07.06.2013, тобто протягом 26 років проживала однією сім'єю в усталених відносинах, що притаманні подружжю, тобто перебувала у фактичних відносинах із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був інвалідом Великої Вітчизняної війни І групи. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло майно, зокрема, яке є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Відповідач є спадкоємцем І черги за законом померлого ОСОБА_3 та є його сином від попереднього шлюбу.
Враховуючи викладене, після звернення позивача до Другої київської державної нотаріальної контори з метою подання заяви про прийняття спадщини, нотаріус зазначив, що для визнання за позивачем права власності на спадкове майно необхідно встановити факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю, тому позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2015 відкрито провадження по даній справі, призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2016 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності, визнання спадкоємцем задоволено частково.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, надійшла в провадження судді Мазур Ю.Ю.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, залишено без розгляду.
Постановою Київського Апеляційного суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2020 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, надійшла в провадження судді Мазур Ю.Ю.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи без його участі за наданими доказами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Відповідач та його представник надали до суду заяви, в яких просили провести розгляд за їх відсутності, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 422/2013, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2016 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, розподіл спільного сумісного майна подружжя, визнання права власності, визнання спадкоємцем задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в усталених відносинах, що притаманні подружжю, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу: з 1987 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2016 змінено в частині вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в усталених відносинах, що притаманні подружжю, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині періоду часу: з 1987 року по 07.06.2013 на: з 01.01.2004 по 07.06.2013. В решті рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2016 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2017 у частині вирішення позовних вимог про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину зазначеного майна скасувати, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2016 в незмінній частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2017 залишено без змін.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно, залишено без розгляду.
Постановою Київського Апеляційного суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2020 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом РАЦС Печерського району м. Києва.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Відділом реєстрації смерті у м. Києві 07.06.2013.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 являвся власником «ЗАЗ TF69YO» 2011 року випуску.
Згідно копії ощадної книжки від 017.12.2011 на депозитному рахунку НОМЕР_4 у філії Печерського відділення № 3715 АТ «Ощадбанк» знаходяться грошові кошти у розмірі 30539,98 грн.
Разом з тим, згідно із статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 20 Постанови Пленуму від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, яка є обов'язковою для застосування всіма судами України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Нормою частини 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 757/45050/15, від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18, від 7 квітня 2020 року у справі № 199/3645/17.
Як вбачається з матеріалів справи, померлий ОСОБА_3 отримував достатню пенсію для прожиття та заощадження, що підтверджується довідками про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_5 за період з 0.06.2000 по 30.06.2013, а також підтверджується накопиченнями - вкладом в розмірі 30538,98 грн, відкритим на ім'я померлого ОСОБА_3 в АТ «Ощадбанк».
Крім того, поясненнями допитаних судом першої інстанції свідків було підтверджено, що покійний ОСОБА_3 протягом життя керував транспортним засобом, самостійно їздив на дачу, як на автомобілі так і на громадському транспорті, по декілька днів сам знаходився на дачі без будь-яких сторонніх осіб, самостійно забезпечував свою життєдіяльність та займався господарством.
Як зазначає відповідач, померлий ОСОБА_3 наголошував йому, що переживає за своє здоров'я, так як не впевнений та має великі сумніви, що позивач, якщо з ним щось трапиться буде за ним доглядати та оплачувати лікування. А тому в 2011 році почав заощаджувати - відкрив депозит, про який позивач дізналась лише після смерті спадкодавця, що не спростовано позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи та доказів наданих сторонами по справі, протягом спільного проживання з померлим ОСОБА_3 позивач не дбала про матеріальне забезпечення, ні майном, ні матеріально, оскільки з моменту спільного проживання до моменту смерті спадкодавця позивач отримувала незначну пенсію, що підтверджується довідками про розрахунок нарахованої пенсії, а також не приймала участь у спільній праці на дачі.
Крім того, доводи позивача щодо безпорадності стану померлого ОСОБА_3 , якого вона нібито утримувала та доглядала спростовано вищезазначеними рішеннями судів.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, спірне майно, а саме транспортний засіб «ЗАЗ TF69YO» 2011 року випуску та грошовий вклад в розмірі 30538,98 грн, відкритий на ім'я померлого ОСОБА_3 в АТ «Ощадбанк», не є результатом праці позивача та померлого ОСОБА_3 , що є передумовою для визначення майна спільною власністю. Тому, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання вкладу у банку та автомобіля спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Мазур