Справа № 752/3671/20
Провадження № 2/752/1911/21
Іменем України
05.07.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Мазура Ю.Ю.,
секретаря Воробйова І.О.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей, -
У лютому 2020 року позивач в особі представника звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей, в якому позивач просила визначити місце проживання малолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - разом з матір'ю ОСОБА_1 за фактичним місцем її проживання; стягнути судовий збір.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2014. Крім того рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2014, яке частково змінене ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.04.2015 постановлено стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання Від спільного шлюбу народились діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що спроможна забезпечити дочок всім необхідним та має нормований робочий день. Відповідач фактично самоусунувся від матеріальної та будь-якої допомоги дітям. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.11.2019 з ОСОБА_2 було стягнуто пеню за несплату аліментів у розмірі 65951,81 грн. У зв'язку із злісним ухиленням від сплати аліментів ОСОБА_2 , в провадженні Голосіївського управління поліції знаходиться кримінальне провадження та тривають слідчі дії. Також, позивач звертає увагу на те, що поведінка відповідача до членів сім'ї характеризуються грубістю. Відповідач емоційно неврівноважений та систематично зловживає алкогольними напоями, неодноразово вчиняв сварки та застосовував фізичну силу до позивача в присутності малолітніх дітей.
Враховуючи наведене, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року відкрито провадження по даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено в судове засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2021 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку. Представники позивача надали до суду заяву, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому порядку в тому числі і через оголошення на офіційному веб-сайті влади України в мережі Інтернет, будь-яких клопотань та заяв не надав.
В судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Надали до суду заяву, в якій просили провести розгляд справи за відсутності їх представника, а також надали клопотання про залучення висновку.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 20.07.2011 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї між сторонами було зареєстровано шлюб, про що 20.07.2011 складено відповідний запис № 1658.
Від шлюбу у сторін народились діти - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 13.06.2012, про що зроблено відповідний актовий запис № 157 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 05.06.2013, про що зроблено відповідний актовий запис № 989.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2014 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття - задоволено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09.04.2015 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено частково. Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2014 в частині визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі змінено. Визначено розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Ѕ частці від заробітку (доходу) батька дітей, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті рішення суду залишено без змін.
Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 169 від 16.04.2018 визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю, ОСОБА_1 .
Як вбачається з довідки Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві № ДВ/6 від 14.04.2018 про неотримання аліментів, згідно матеріалів виконавчого провадження, відомості щодо сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 період з 01.08.2017 по 31.03.2018 у виконавчому провадженні відсутні.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам ВП № 54465710/19 від 24.01.2020, вих. № 13457, виданої голосіївським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по аліментах станом на 31.12.2019 становить 200338,13 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2019 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису - задоволено.
Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2019 у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису в частині задоволення вимог заяви щодо обмеження ОСОБА_2 спілкування з постраждалими дітьми ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , шляхом заздалегідь узгодженого та встановленого графіку з'являтися чи наближатися в межах прибудинкової території до будинку ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , заборони ОСОБА_2 особисто без присутності матері ОСОБА_7 відвідувати та забирати дітей, а саме: ОСОБА_3 в спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 112 ім. Т. Шевчена з поглибленим вивченням іноземних мов, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 7, ОСОБА_4 в дитячому садочку АДРЕСА_3 скасувати та в частині цих вимог ухвалити судове рішення про залишення їх без задоволення. В решті рішення залишити без змін.
Як вбачається з листа Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов № 112 ім. Т. Шевченка міста Києва № 07-06/2-512 від 23.12.2019 про надання інформації, повідомлено, що спілкуватися з батьком ОСОБА_8 відмовляється, батьківські збори ОСОБА_2 не відвідував, у батьківському комітеті та ту батьківській групі Viber ОСОБА_2 не перебуває.
Відповідно до листа Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов № 112 ім. Т. Шевченка міста Києва № 07-06/2-513 від 23.12.2019 про надання інформації, повідомлено, що за час навчання у закладі освіти ОСОБА_9 її батько, ОСОБА_2 , батьківські збори не відвідував, не брав участі у шкільному життя його неповнолітньої доньки.
Зі змісту висновку № 11/08-18 експертного дослідження від 27.08.2018 Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти Центр психологічної експертизи вбачається, що агресивна поведінка батька ОСОБА_2 із застосуванням фізичної сили до ОСОБА_1 , справляє на дівчаток негативне враження, викликає страх і тим самим поведінка батька і його окремі дії для дітей є лякаючими.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, останній ніколи не заперечував, щоб їх спільні діти проживали з матір'ю ОСОБА_1 . Розпорядження № 169 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 16.04.2018, згідно якого визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 , відповідачем не оскаржувалось. Зазначив, що враховуючи, що їх спільні доньки і так проживають з матір'ю ОСОБА_1 , ніяким чином не порушено право позивача і спору щодо місця проживання дітей не має, а тому відсутній предмет спору і справа підлягає закриттю.
Листом Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація № 100-3592 від 17.03.2021 надала висновок, з якого вбачається, що 05.02.2021 дати проживають з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та з'ясовано, що умови для проживання малолітніх дітей створені належним чином. Для малолітніх ОСОБА_4 , 2013 року народження, та ОСОБА_3 , 2012 року народження, виділені окремі спальні місця, шафа для одягу, стіл для навчання. Наявні дитячі речі, іграшки, книги, одяг відповідно до віку, статі та сезону. Мати - ОСОБА_1 працює фізичною особою-підприємцем, має дохід. Батько - ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2018 № 169 «Про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , 2013 року народження, та ОСОБА_3 , 2012 року народження», визначено місце проживання дітей разом з матір'ю, і розпорядження батьком не оскаржувалося.
Відповідно до листа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 100/09/70-711 від 31.07.2020 про проведену роботу психолога Центру з родиною Крошки вказано, що вважають неможливим проведення подальшої роботи із ОСОБА_2 , в зв'язку із особистісними особливостями ОСОБА_2 та мету роботи, яку ставить клієнт, оскільки вона суперечить тій, яка поставлена органом захисту дітей.
Разом з тим, суд враховує, що висновок містить рекомендаційний характер.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).
Згідно із статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Із змісту інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.08.2017 року № 9-1580/0/4-17, а також із змісту інформації, викладеної на офіційному веб-сайті Європейського суду з прав людини за посиланням https://hudoc.echr.coe.int/eng#{«languageisocode»:[«ENG»],«respondent»:[«UKR»],«documentcollectionid2»:[«GRANDCHAMBER»,«CHAMBER»],«itemid»:[«001-175140»]} вбачається, що 01 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «М.С. проти України», яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2017 року.
ЄСПЛ наголосив, що в усіх подібних випадках основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Саме з урахуванням зазначених принципів ЄСПЛ здійснював оцінку того, чи національні суди вжили всіх заходів для визначення найкращих інтересів дитини у цій справі та визначили її місце проживання з дотриманням вимог статті 8 Конвенції.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дітей відповідатиме постійне проживання дитини разом із матір'ю та за місцем проживання якої створено всі умови для гармонійного розвитку дітей.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю дітей - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за фактичним місцем місцем її проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ю.Ю. Мазур