Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3058/21
Провадження № 2-а/711/57/21
21 липня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Кондрацької Н.М.
з участю секретаря Мелещенко О.В.
за участі
представника позивача - адвоката Кушнір А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою поліцейського управління патрульної поліції у місті Києві Уварової А.О серії БАА № 58561 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.04.2021 на нього було накладено адміністративне стягнення у розмірі 680 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вважає дану постанову не обґрунтованою та такою, що прийнята з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що згідно оскаржуваної постанови, він 05.04.2021 о 15 год 40 хв на бульв. Т. Шевченка, 19, у м. Києві, керуючи транспортним засобом КІА, CERATO, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для громадського транспорту, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 правил дорожнього руху. Проте, при розгляді справи капралом поліції Уваровою А.О. не враховано, що 05.04.2021мвін керував транспортним засобом та здійснював рух по вул. Саксаганського в місті Києві до перетину з бульваром Шевченка. На перехресті вул. Саксаганського та бульв. Шевченка, після увімкнення сигналу правого повороту, він виїхав на крайню праву полосу, яка має позначення 5.11 з метою подальшого руху по бульв. Шевченка в напрямку вул. Володимирської. Пересвідчившись у безпечності своїх дій, відсутності відповідних перешкод, він увімкнув сигнал лівого повороту та перелаштувався в смугу для руху транспорту, після чого був зупинений працівниками поліції. Крім того, вказує, що капралом поліції не були враховані його пояснення з цього приводу, вимога надати докази порушення ПДР, а саме відеозйомку з відеореєстратора патрульного автомобіля чи з боді камери, була проігнорована інспектором патрульної поліції. Без участі свідків, було розпочато складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Тож розгляд адміністративної справи на його думку відбувся з порушенням законодавства, йому не надали можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, не надали доказів на підтвердження порушення ним правил дорожнього руху, він не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, йому не було повідомлено про те, що адміністративна справа розглядається на місці зупинки. До того ж, п. 17.2 ПДР передбачено , що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки , може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля лівого краю проїзної частини. Тож, вважає, що здійснюючи виїзд на бульв. Шевченка, він не порушував Правил дорожнього руху, бо він діяв відповідно до п. 17.2, згідно якого водію дозволяється заїжджати на смугу громадського транспорту під час виїзду на дорогу.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати вказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення скасувати.
Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
18.06.2021 представником відповідача - Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліціїШуміленком С.І. до суду подано відзив на позовну заяву, у якому вважають твердження позивача викладені у позовній заяві хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На підтвердження цього додано диск з відеодоказом. А тому просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, враховуючи доводи викладені у відзиві.
05.07.2021 позивачем до суду було подано відповідь на відзив у якому він наполягає на доводах викладених у позові, заперечуючи проти доводів відповідача наведених у відзиві на позов та відеозапису, який вважає неналежним доказом у справі, оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення. Тож, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача Кушнір А.С. підтримала доводи викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, скасувати постанову, оскільки вона є протиправною та незаконною.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліціїу судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. До початку, 18.06.2021 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, наголошуючи, що постанова є законною та винесеною з дотриманням усіх процесуальних норм.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції Україниу судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позов подано не було.
Неявка учасників справи в судове засідання не є перешкодою для розгляду даної справи судом першої інстанції.
Заслухавши думку представника позивача, враховуючи думку відповідача, дослідивши матеріали справи, письмові та відеодокази, суд приходить до такого висновку.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.
За змістом п.п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Встановлено, що відносно ОСОБА_1 05.04.2021 поліцейським р7б3п1 УПП у місті Києві ДПП (ЗОПБ) капралом Уваровою А.О. винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови водій ОСОБА_1 , 05.04.2021 о 15 год 40 хв, у м. Києві, по бульв. Т. Шевченка, 19, керуючи транспортним засобом КІА CERATO, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух по смузі для громадського транспорту, чим порушив п. 17.1 правил дорожнього руху та вимогу дорожнього знаку 5.11.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до п. 17.1. Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Пунктом 17.2. визначено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Крім того, дорожній знак 5.11 є інформаційно - вказівним знаком, який позначає смугу для руху маршрутних транспортних засобів і застосовується для позначення смуги, що призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Відповідно до частин 4,5 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України «Про ратифікацію Конвенції» від 17.07.1997 року «Європейська конвенція про захист прав людини та основновоположних свобод» і протоколи до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 даної Конвенції та ст. 2-4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертиз та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те , що особа має право бути негайно і детально поінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.
Відповідно до принципу 6 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13.02.1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується. (12.01.2017р. справа № 640/20250/16-а, № 64003079; 13.01.2017р. справа № 604/1117/16-а, ЄДРСРУ № 64040166; 16.01.2017р. справа № 725/5847/16-а, ЄДРСРУ № 64094623).
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохін проти України» від 15.02.2013.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вказує про неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, щодо змісту постанови, яка має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП та у якій, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час перегляду відеозапису, наданого відповідачем разом з відзивом в якості доказу щодо правомірності винесеної постанови відносно ОСОБА_1 , судом не встановлено будь-яких дій з боку позивача спрямованих на порушення правил дорожнього руху, зокрема, факту самого правопорушення, здійснення руху по смузі для громадського транспорту позначеного дорожнім знаком 5.1, за твердженням відповідача, що спростовується й іншими доказами.
Відеозапис містить лише процесуальну послідовність розгляду справи та винесення постанови і не містить відомостей про вчинене правопорушення, саме порушення на відео не зафіксоване. Інших належних переконливих доказів до суду відповідачем не надано.
Тож, поліцейським винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, за відсутності належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення щодо порушення вимог п. 17.1 ПДР та дорожнього знаку 5.11.
З огляду на викладене, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а постанова про накладення адміністративного стягнення - до скасування.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Крім того, з відповідача Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 454,00 грн., що був ним сплачений при зверненні до суду з вказаним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 242, 244, 286,295 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського управління патрульної поліції у місті Києві капрала Уварової А.О серії БАА № 58561 про накладення адміністративного стягнення на справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.04.2021 на ОСОБА_1 у розмірі 680 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст виготовлений 21.07.2021.
Головуючий: Н. М. Кондрацька