ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 липня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/850/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту)
до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»,
про стягнення 22321,02 грн,
Дії та аргументи Позивача
23.06.2021 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) звернулося з позовом до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення 22321,02 грн, з яких: 18963,45 грн основної заборгованості, 2191,05 грн інфляційних, 749,95 грн річних та 416,57 грн пені, які нараховані у зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 101-П-ХЕФ-18/168Р від 29.12.2018 щодо сплати наданих послуг. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача судових витрат у сумі 2270 грн.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на підставі укладеного договору про відшкодування витрат, пов'язаних зі споживанням електроенергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод (з урахуванням додаткового обсягу стічних вод) він надав Відповідачу відповідні послуги у грудні та у IV кварталі 2020 року на суму 18963,45 грн, але Відповідач їх не сплатив. Через наявність заборгованості він нарахував2191,05 грн інфляційних, 749,95 грн річних та 416,57 грн пені.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 24.06.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд установив Відповідачу строки для подачі процесуальних заяв. Проте, Відповідач відзив на позов не надав.
При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні рішення, суд зазначає, що Позивач дотримався вимог частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.
Суд також констатує, що сторони не заявили будь-які процесуальні клопотання.
Установлені судом обставини
29.12.2018 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України'Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), як Адміністрація, та Державне підприємство«Херсонський морський торговельний порт», як Підприємство,уклали договір № 101-П-ХЕФ-18/168Р про відшкодування витрат, пов'язаних зі споживанням електроенергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод (з урахуванням додаткового обсягу стічних вод), за умовами якого:
- Підприємство зобов'язується відшкодувати Адміністрації витрати, пов'язані зі споживанням Підприємством електроенергії, води питної якості та наданням послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод (з урахуванням додаткового обсягу стічних вод) (пункт 1.1.);
- ціна за кожну одиницю виміру (тарифи) електроенергії, води питної якості та послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод приймається як тарифи, які діють на момент надання послуг Адміністрації відповідними енергопостачальними організаціями та комунальними підприємствами (пункт 2.1.4);
- Підприємство повинно підписати отриманий від Адміністрації акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом 5 робочих днів з дати отримання такого акту або надати мотивовану відмову (заперечення) від підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (пункт 2.6);
- розрахунки за спожиту Підприємством воду питної якості та отримані послуги з водовідведення з доочисткою стічних вод, здійснюється згідно фактичного споживання води питної якості та отримання послуг з водовідведення щомісячно, протягом 5 робочих днів з дати підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі виставлених адміністрацією рахунків (пункт 2.7);
- у випадку несвоєчасної сплати рахунків Адміністрація має право стягнути з Підприємства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від суми простроченого платежу (пункт 4.2).
Як слідує з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані обома сторонами, № 549 від 31.01.2020 на суму 15 254,11 грнта № 553 від 31.01.2020 на суму 3 709,34 грн, Позивач надав послуги з водовідведення та з доочистки стічних вод на загальну суму 18 963,45 грн, а також виставив рахунки на оплату відповідно № 233 від 31.01.2020 та № 237 від 31.01.2020.
11.02.2020 за вих. № 325/26-05-03/Вих/26 Позивач направив на адресу Відповідача рахунки на оплату виконаних робіт у січні 2020 року, у тому числі і рахунки № 233 від 31.01.2020 та № 237 від 31.01.20120, які Відповідач отримав 12.02.2020.
15.05.2020 за вих. № 26-01-01.01/17/21 Позивач направив Відповідачу претензію, в якій зажадав сплати заборгованості у сумі 18963,45 грн за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 549 від 31.01.2020та № 553 від 31.01.2020.
За обліковими даними Позивача Відповідач вартість наданих послуг станом на час подачі позову не сплатив, а тому заборгованість за його розрахунками складає 18963,45 грн.
Через несвоєчасну сплату вартості наданих послуг Позивач нарахував2191,05 грн інфляційнихта 749,95 грн річних за період з 27.02.2020 по 22.06.2021 та 416,57 грн пені за період з 22.06.2020 по 27.08.2020.
Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства
Щодо правової природи договору та договірних відносин
Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.
Так, за статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Водночас у відповідності до статті 903 того ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за умовами договору Відповідач зобов'язався сплатити вартість наданих Позивачем послуг.
Частина 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами пункту 2.7 договору Відповідачзобов'язаний оплатити вартість послуг з водовідведення з доочисткою стічних вод протягом 5 робочих днів з дати підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі виставлених Адміністрацією рахунків.
Таким чином, Відповідач вартість послуг повинен був сплатити протягом 5 робочих днів з дати підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі виставлених Позивачем рахунків.
Суд установив, що Позивач надав Відповідачу послугиз водовідведення з доочисткою стічних вод, що зафіксовано у складених акта. У свою чергу,Відповідач підписав акти, а тому вони вважаються погодженими та ними підтверджено виконання Позивачем зобов'язань за договором.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Не дивлячись на взяті на себе зобов'язання Відповідач не здійснив оплату отриманих послуг, чим порушив як умови укладеного договору, так і вказаних вище правових положень.
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов'язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб'єктивних, але і об'єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.
У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об'єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання.
За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг у сумі 18963,45 грн, порушив взяте на себе зобов'язання.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 416,57
грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як слідує з положень частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 4.2 договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку несвоєчасної сплати рахунків Відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов'язання.
У відповідності до частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність їх розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.
Суд перевірив розрахунки Позивача та зазначає, що приймає дату початку періоду, яку визначив Позивач, а саме з 22.06.2020, оскільки не може самостійно змінити її в сторону збільшення періоду. У свою чергу, кінцевою датою періоду є 19.08.2020, оскільки акти здачі-приймання виконаних робіт Відповідач отримав 12.02.2020, а тому відповідно до пункту 2.7. договору строк виконання зобов'язання настав через 5 робочих днів, а саме з 20.02.2020. Умовами укладеного договору сторони не передбачали нарахування пені поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, у зв'язку з чимнарахування пені припиняється 19.08.2020.
З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені за кожним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) окремо за період з 22.06.2020 по 19.08.2020 за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 х (кількість прострочених днів):100:
- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 549 від 31.01.2020: 15254,11 грн (за період з 22.06.2020 по 19.08.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 59 днів : 100 = 295,08 грн;
- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 553 від 31.01.2020: 3709,34 грн (за період з 22.06.2020 по 19.08.2020) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 366 днів х 59 днів : 100 = 71,75 грн.
Таким чином сума пені, яка підлягає стягненню,складає 366,83 грн, як сума чисел 295,08 грн та 71,75 грн, натомість стягнення 49,74 грн пені задоволенню не підлягає.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 749,95 грн та інфляційних у сумі 2191,05 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснив розрахунок річних за період, який визначив сам Позивач, а саме з 27.02.2020 по 22.06.2021, за кожним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) окремоза формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365(366); є наступний:
1) за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 549 від 31.01.2020:
- 15254,11 грн (за період з 27.02.2020 по 31.12.2020) х 3% х 309 днів : 366 днів = 386,35 грн;
- 15254,11 грн (за період з 01.01.2021 по 22.06.2021) х 3% х 173 дні : 365 днів = 216,90 грн.
2) за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 553 від 31.01.2020:
- 3709,34 грн (за період з 27.02.2020 по 31.12.2020) х 3% х 309 днів : 366 днів = 93,95 грн;
- 3709,34 грн (за період з 01.01.2021 по 22.06.2021) х 3% х 173 дні : 365 днів = 52,74 грн.
Таким чином, загальна сума річних складає 749,94 грн, як сума чисел 386,35 грн, 216,90 грн, 93,95 грн та 52,74 грн, натомість стягнення 0,01 грн річних задоволенню не підлягає.
Суд здійснив розрахунок інфляційних за період, який визначив сам Позивач, а саме з 27.02.2020 по 22.06.2021, за кожним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) окремоза формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період - сума заборгованості.
Індекс інфляції за період з 27.02.2020 по 22.06.2021 становить 111,777168% з розрахунку: 100,8% (в березні 2020) х 100,8% (в квітні 2020) х 100,3% (в травні 2020) х 100,2% (в червні 2020) х 99,4% (в липні 2020) х 99,8% (в серпні 2020) х100,5% (у вересні 2020) х 101% (в жовтні 2020) х 101,3% (в листопаді 2020) х 100,9% (в грудні 2020) х 101,3% (в січні 2021) х 101% (в лютому 2020) х 101,7% (в березні 2021) х 100,7% (в квітні 2021) х 101,3% (в травні 2021) х 100,2% (в червні 2021);
Таким чином,
- інфляційне збільшення на суму заборгованості 15254,11грн за період з 27.02.2020 по 22.06.2021становить 1796,50грн з розрахунку: 15254,11 грн х 111,777168% - 15254,11 грн,
- інфляційне збільшення на суму заборгованості 3709,34грн за період з 27.02.2020 по 22.06.2021 становить 436,60 грн з розрахунку: 3709,34грн х 111,777168% - 3709,34грн.
Отже, загальна сума інфляційного збільшення становить 2233,10 грн, як сума чисел1796,50 грн та436,60, а оскільки суд не може самостійно збільшити суму стягнення інфляційних, то стягненню підлягає сума інфляційних, заявлених Позивачем, а саме 2191,05грн.
На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу річні в сумі 749,94 грн та інфляційні в сумі 2191,05 грн.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 18963,45 грн основної заборгованості, 366,83 грн пені, 749,94 грн річних та 2191,05 грн інфляційних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість позовні вимоги про стягнення 49,74 грн пені та 0,01 грн річних задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 63529864 від 22.06.2021 у сумі 2 270 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2265,01 грн, що складає 99,78% (процентного співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом).
Щодо направлення поштової кореспонденції
Частина 3 статті 120 та стаття 242 ГПК України зобов'язують суд здійснити направлення відповідного процесуального документа рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте за змістом наказу голови Господарського суду Херсонської області № 01.02-04/38 від 21.05.2021 в суді наявне неналежне фінансування на здійснення відправки кореспонденції, а тому направлення процесуальних документів вказаним способом унеможливлене.
З метою забезпечення прав учасників судового процесу на отримання інформації стосовно судового розгляду справи відправка поштової кореспонденції здійснюється судом електронною поштою на відповідні адреси сторін. Паперові копії направляються учасникам справи при наявності фінансування та відновленні направлення поштової кореспонденції в суді. Разом з цим, учасники справи можуть отримати паперові копії ухвали нарочно безпосередньо в суді.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торгівельний порт» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; ідентифікаційний код 01125695) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; ідентифікаційний код 38728533) - 18963,45 грн основної заборгованості, 366,83 грн пені, 2191,05 грн інфляційних, 749,94 грн річних та 2265,01 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Направити електронну копію рішення на електронну пошту Позивача за адресою: office@khe.uspa.gov.ua та Відповідача за адресою: office@seaport.kherson.ua.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін