Справа № 560/2848/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
21 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Смілянця Е. С. Мацького Є.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бень Я.О.,
представниці відповідача: Недосип Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
27.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №9682508800282 від 23.11.2020; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо розрахунку пенсії на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 зі зменшенням індивідуального коефіцієнта заробітку 8,6201, що призвело до зменшення середньомісячного заробітку; накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу у розмірі 87880 грн за невиконання рішення суду.
Відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та задовольнити заяву, подану в порядку ст.383 КАС України. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що при проведенні розрахунку його пенсії на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відповідач зменшив індивідуальний коефіцієнт заробітку, що призвело до зменшення середньомісячного заробітку. Вказані обставини, на думку апелянта свідчать про те, що рішення суду не виконано в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позивач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представниця відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №560/2848/19 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від №968250880282 від 25.04.2019 про перерахунок пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 у справі №2240/3274/18 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2018 із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції цієї норми до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року набрало законної сили 18 грудня 2019 року.
Листом від 23.11.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду від 15.10.2019 позивачу проведено обчислення пенсії згідно з вимогами частини 2 статті 56 Закону №796-XII із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.04.2018.
Так, на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло розпорядження від 23.11.2020 №968250880282, яким проведено перерахунок пенсії позивача. Розмір пенсії після перерахунку - 8107,52 грн.
Вважаючи такий перерахунок протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку ст.383 КАС України.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в рішенні від 15 жовтня 2019 року по справі №560/2848/19 судом не досліджувалося питання щодо коефіцієнту заробітку позивача та не встановлено розміру такого коефіцієнту.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заяви ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Ст.370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що існують наступні види судового контролю за виконанням судового рішення:
1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України);
2) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Вказані вище правові норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.
Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Таким чином, суд застосовує до суб'єкта владних повноважень-відповідача положення ст.383 КАС України та постановляє окрему ухвалу в разі встановлення факту невиконання відповідачем дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду.
Тобто, під час розгляду заяви в порядку ст.383 КАС України суд надає оцінку рішенням, діям або бездіяльності відповідача в межах резолютивної частини судового рішення, яке виконується.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №560/2848/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зобов'язано провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2018 зі збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції цієї норми до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Разом з відзивом на заяву ОСОБА_1 2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало копію рішення №968250880282 від 23.11.2020 (т.2 а.с.127), відповідно до якого позивачу проведено перерахунок пенсії та обчислено збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.04.2018.
При цьому підставою для звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України стала незгода позивача з тим, що при проведенні вказаного перерахунку пенсії відповідач застував менший індивідуальний коефіцієнт заробітку, ніж 8,6201.
Згідно з позовною заявою ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог про визначення індивідуального коефіцієнту заробітку або зменшення середньомісячного заробітку.
У зв'язку з цим та з урахуванням меж розгляду адміністративної справи, встановлених ч.2 ст.9 КАС України, в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року суд першої інстанції не досліджував питання визначення коефіцієнту заробітку позивача та не встановлював розміру такого коефіцієнту для перерахунку пенсії.
Отже, враховуючи той факт, що правомірність визначення розміру індивідуального коефіцієнту заробітку ОСОБА_1 не досліджувалася судом першої інстанції під час ухвалення рішення по суті позовних вимог, такі обставини не підлягають з'ясуванню в порядку ст.383 КАС України, оскільки це призводить до зміни суті рішення суду, яке виконується.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та не підлягає оскарженню відповідно до ст.328 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 липня 2021 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Смілянець Е. С. Мацький Є.М.