Справа № 240/17146/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
27 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ради адвокатів Житомирської області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Житомирської області від 29.05.2020 №37/2 в частині застереження можливості видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката за умови усунення протягом місяця з дня прийняття рішення обставин несумісності, передбачених ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
- визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Житомирської області від 30.06.2020 №38/1 щодо скасування рішення Ради адвокатів Житомирської області від 29.05.2020 про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
- зобов'язати Раду адвокатів Житомирської області видати безоплатно свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, прийняти присягу адвоката та відповідні відомості внести до Єдиного реєстру адвокатів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням від 29.05.2020 № 37/2 передбачено можливість видачі йому свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю через місяць після усунення вимог щодо несумісності - після звільнення з органів прокуратури. Рішенням Ради адвокатів Житомирської області №38/1 від 30.06.2020, скасоване рішення Ради адвокатів Житомирської області від 29.05.2020 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з підстав невідповідності його вимогам, визначеним в п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме робота на посаді, зазначеній в п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", яка є несумісною з діяльністю адвоката. Вважає такі рішення протиправними через помилкове трактування відповідачем зазначених норм Закону. Крім того, вказав, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статусу адвоката, тобто склала присягу, отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю і приступила до практичної діяльності по наданню правової допомоги клієнту.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що законодавство встановлює обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги, однак не обмежує у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право за зайняття адвокатською діяльністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач з 15.12.2015 року працює в Житомирській місцевій прокуратури на посаді прокурора.
17.10.2017 року позивач успішно склав кваліфікаційний іспит та рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області № 1/2/1 від 17.10.2017 отримав свідоцтво серія ЖТ № 000291 про складення кваліфікаційного іспиту.
Рішенням Ради адвокатів Житомирської області від 25.11.2019 № 30/4 позивача направлено для проходження стажування до адвоката ОСОБА_2 , яке він проходив з 25.11.2019 по 25.05.2020.
Радою адвокатів Житомирської області 29.05.2020 за результатами заслуховування звіту стажиста про результати стажування, звіту про оцінку стажування, було прийнято рішення №37/2 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 через місяць після усунення вимог щодо несумісності - після звільнення звільнення з органів прокуратури.
Рішенням Ради адвокатів Житомирської області №38/1 від 30.06.2020, скасовано рішення Ради адвокатів Житомирської області від 29.05.2020 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 з підстав невідповідності його вимогам, визначеним в п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме робота на посаді, зазначеній в п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", яка є несумісною з діяльністю адвоката.
Не погоджуючись з такими рішеннями Ради адвокатів Житомирської області та вважаючи його протиправними та такими, що порушують права на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач на час прийняття оскаржуваного рішення та до цього часу працює в Житомирській місцевій прокуратурі на посаді прокурора. За таких обставин, підстави для видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у зв'язку з наявністю встановлених обставин несумісності у відповідності до статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про прокуратуру" прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про прокуратуру» установлено, що на прокуратуру покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах діяльності по наданню правової допомоги клієнту.
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про прокуратуру» перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. Вимоги щодо несумісності не поширюються на участь прокурорів у діяльності виборних органів релігійних та громадських організацій.
На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора» (частина перша статті 36 Закону України «Про прокуратуру»).
Положеннями п. 1, 2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів (частина перша статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ч.1,2 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Не може бути адвокатом особа, яка: має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину невеликої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, дізнавача, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.
Статтею 11 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), урочисто присягаю у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути вірним присязі".
Згідно з статтею 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими. Зразки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України затверджуються Радою адвокатів України.
Так, з матеріалів справи встановлено, що Радою адвокатів Житомирської області 29.05.2020 було прийнято рішення №37/2 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 через 30 днів після усунення вимог щодо несумісності - після звільнення з органів прокуратури.
Рішенням Ради адвокатів Житомирської області №38/1 від 30.06.2020, скасовано рішення Ради адвокатів Житомирської області від 29.05.2020 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 з підстав невідповідності його вимогам, визначеним в п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме робота на посаді, зазначеній в п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", яка є несумісною з діяльністю адвоката.
Позивач, вважаючи такі рішення протиправними посилається на те, що сам факт складення присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не може свідчити про безпосереднє здійснення адвокатської діяльності. Будь-які обмеження отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю діючими працівниками прокуратури відсутні.
Колегія судів зауважує, що позивач з 15.12.2015 та на час прийняття спірних рішень працював в Житомирській місцевій прокуратури на посаді прокурора.
17.10.2017 позивач успішно склав кваліфікаційний іспит та рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області № 1/2/1 від 17.10.2017 отримав свідоцтво серія ЖТ № 000291 про складення кваліфікаційного іспиту, після чого проходив стажування у адвоката.
Вимоги щодо несумісності роботи в органах прокуратури з іншими видами діяльності передбачені статтею 18 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч.1,2 ст. 18 Закону України "Про прокуратуру" перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. Вимоги щодо несумісності не поширюються на участь прокурорів у діяльності виборних органів релігійних та громадських організацій.
На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України "Про запобігання корупції".
Водночас, з 01 вересня 2016 року Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" втратив свою чинність згідно з Законом України "Про запобігання корупції" на підставі Закону від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ з урахуванням змін, внесених Законом від 12 лютого 2015 року № 198-VIII.
Водночас, Закон України "Про запобігання корупції" містить норми стосовно обмеження сумісництва, аналогічні закону, який втратив чинність.
Згідно з положеннями до п.1, ч.1 ст.25 Закону України "Про запобігання корупції" особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Відповідно до пп. е п.1 ч.1 ст.3 Закону суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Статтею 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є: робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".
Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені пунктом 1 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі).
З огляду на зазначене слідує, що особа, яка перебуває на посаді прокурора, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу (пункт 1 частини першої статті 25 Закону України "Про запобігання корупції").
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №826/9606/17. Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні звернула увагу, що, складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 30.06.2021 року у справі №480/655/19.
Колегія суддів зауважує, що у пунктах 15-17 Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів щодо незалежності, підзвітності та етики прокурорів зазначено, що "незалежність" означає, що прокурори не повинні зазнавати незаконного втручання у виконання своїх обов'язків з метою забезпечення повного дотримання та застосування закону та принципу верховенства права, і що вони також не повинні зазнавати будь-якого політичного тиску або незаконного впливу будь-якого характеру.
Незалежність застосовується як до прокуратури в цілому, так і до її окремого органу та до окремих прокурорів у тому розумінні, як це викладено нижче.
Прокурори повинні реалізовувати власну свободу вираження поглядів та зібрань таким чином, щоб вони не суперечили їхнім повноваженням та не впливали або не могли вплинути на незалежність чи неупередженість судових органів або прокуратури.
У пункті 31 Висновку № 13 (2018) Консультативної ради європейських прокурорів зазначено, що прокурори повинні бути незалежними за своїм статусом та поведінкою. Вони повинні користуватися зовнішньою незалежністю, тобто стосовно неправомірного або незаконного втручання з боку інших державних або недержавних органів, наприклад, політичних партій.
Прокурори повинні бути й виглядати неупередженими у своїх рішеннях, бути прозорими, уникати конфліктів інтересів або неналежного впливу, а також не сприяти жодній стороні внаслідок будь-яких зв'язків із нею. Якщо існує ризик, що прокурор може не мати належної можливості дистанціюватися від цієї особи, він або вона повинен утримуватися від розгляду справи (пункт 54 зазначеного Висновку).
З метою визначення основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс).
Так, поняття "правила прокурорської етики" очевидно не обмежується розміщеними в розділі IV Кодексу вимогами щодо взаємовідносин прокурора з колегами, іншими органами державної влади й посадовими особами, громадянами та засобами масової інформації, а є значно ширшим за змістом. Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства й моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має відповідати статусу та сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії.
Претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю прокурор вступає у позапроцесуальні відносини із Радою адвокатів, адвокатською спільнотою.
Доступ до професії адвоката передбачає виконання встановлених законодавством вимог (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") до осіб, які виявили бажання стати адвокатом. Серед них, зокрема, є вимога проходження стажування.
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону. Очевидно, що у цьому випадку прокурор перебуває у відносинах підпорядкування з керівником стажування, який є адвокатом. Так само як і під час організації та проведення кваліфікаційного іспиту, який здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Такі правовідносини між адвокатом і прокурором виходять за межі допустимої сфери відносин між прокурорською та адвокатською спільнотами.
Водночас, таке розуміння спірних правовідносин не поширюється на осіб, звільнених з посади прокурора або повноваження яких припинено.
З огляду на зазначене слідує, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість.
У випадку отримання особою, яка є прокурором, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката, така особа одночасно опиняється під дією двох присяг - прокурора та адвоката.
Аналізуючи тексти Присяги прокурора та Присяги адвоката, можна дійти висновку, що одночасне перебування під дією двох присяг є неможливим, оскільки їхні тексти суперечать один одному та прямо порушують як незалежність прокурора, так і принципи здійснення адвокатської діяльності - незалежність та конфіденційність.
Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 та те, що позивач працює в органах прокуратури, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена посада у розумінні п.1. ч.1 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є несумісною з діяльністю адвоката, оскільки така передбачена п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.