Справа № 240/18475/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
26 липня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2020 року до ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 27.08.1990 по 30.04.1993 року та з 27.07.1995 року по 07.09.2016 року до пільгового страхового стажу при призначенні пенсії;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з 02.07.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.114 Закону України "Про пенсійне страхування" з 02.07.2020, зарахувавши період роботи з 27.08.1990 по 30.04.1993 року та з 27.07.1995 по 07.09.2016 у Приватному акціонерному товаристві "Краснодонвугілля" до пільгового страхового стажу роботи та призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Головного органу управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, відповідач листом відмовив у призначення пенсії на пільгових умовах з тих підстав, що відсутній необхідний пільговий стаж по Списку №1, у зв'язку з тим, що період роботи з 27 серпня 1990 року по 30 квітня 1993 року не зараховано до пільгового стажу через те, що запис про звільнення без номера наказу та його дати, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 17.08.1993 №110. Крім того, не зараховано до пільгового стажу період роботи в Публічному акціонерному товаристві “Краснодонвугілля” з 27 липня 1995 року по 07 вересня 2016 року, оскільки відсутня уточнююча довідка з підприємства про періоди роботи, що дають право на призначення пільгової пенсії по Списку №1. Враховуючи викладене, вважаючи дії органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 27 серпня 1990 по 30 квітня 1993 року та з 27 липня 1995 по 07 вересня 2016 у Приватному акціонерному товаристві "Краснодонвугілля" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 14 червня 2020.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) за Списком №1.
Листом №0600-0329-8/50836 від 23.09.2020 року позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ст.114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового страхового стажу. Період роботи з 27.08.1990 по 30.04.1993, оскільки відсутній кутовий штамп про назву установи, а також відсутня дата документу - підстави внесення запису про звільнення, що не відповідає вимогам п.п.2.4, 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника від 17.08.1993 №110.
Також зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи в Публічному акціонерному товаристві "Краснодонвугілля" з 27.07.1995 по 07.09.2016, оскільки відсутня уточнююча довідка з підприємства про періоди роботи, що дають право на призначення пільгової пенсії по Списку №1 відповідно до пункту 2 ст.114 Закону №1058-IV.
Також зазначено, загальний страховий стаж становить 30 років 0 місяців 10 днів.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, враховуючи, що позивачем надано докази, які не спростовані відповідачем, дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 27.08.1990 по 30.04.1993 року та з 27.07.1995 року по 07.09.2016 року.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до положень пункту 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування," на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, основним документом що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до положень пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
З огляду на зазначене слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788- XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-ХП).
Отже, уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Водночас, відповідно до записів трудової книжки позивача щодо спірного періоду його роботи з 27.08.1990 по 30.04.1993 року та з 27.07.1995 року по 07.09.2016 року наявна інформація щодо роботи на пільгових умовах та відомості про характер виконуваних позивачем робіт, так, зокрема, зазначеними записами чітко визначено, що у спірні періоди позивач працював на підземних роботах з повним робочим днем під землею.
Тому доводи апеляційної скарги щодо надання уточнюючі довідки підприємства для підтвердження пільгового стажу є безпідставними, з огляду на те, що такі довідки надаються тільки в разі відсутності записів в трудовій книжці.
Щодо атестації робочих місць, то колегія суддів зазначає, що вона здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку № 442 визначено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тому, враховуючи, що позивачем надано докази, які не спростовані відповідачем, про те, що він має право на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 27.08.1990 по 30.04.1993 року та з 27.07.1995 року по 07.09.2016 року слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи ОСОБА_1 з 27.08.1990 по 30.04.1993 року та з 27.07.1995 року по 07.09.2016 року у Приватному акціонерному товаристві "Краснодонвугілля" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо дати, з якої позивач набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, беручи до уваги дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 02.07.2020, та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 слід призначити саме з 14.06.2020.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.