08 червня 2021 року справа № 2340/3946/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гараня С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ковтун Л.Б.,
представника відповідача Черкаської міської ради - Пидорич К.М. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати п.п.2.2 п.2, п.3, п.п.4.3 п.4, п.6 рішення Черкаської міської ради від 22.08.2018 № 2-3446 "Про утворення юридичної особи - департаменту муніципальної інфраструктури Черкаської міської ради, затвердження його структури та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 23.05.2013 № 3-1682".
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 22.08.2018 відповідачем протиправно під час позачергового 57-го пленарного засідання II сесії Черкаської міської ради VIII скликання у місті Каневі Черкаської області було прийнято оскаржуване рішення. Крім того, проведення вказаної сесії, на думку позивача, відбулось не у спосіб (за межами міста Черкаси) та не у строки, що визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також всупереч ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 у справі № 823/2368/18 про забезпечення позову щодо заборони відповідачам реєструвати і враховувати під час голосування голоси депутатів Черкаської міської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Позивач також вважає, що через відсутність фактичного кворуму депутатів на вищезгаданому позачерговому 57-му пленарному засіданні II сесії Черкаської міської ради VIII скликання у місті Каневі всі прийняті на вказаній сесії рішення є протиправними та нечинними.
У письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив у його задоволенні відмовити повністю зазначивши, що позивачем у позовній заяві не доведено вплив прийнятого рішення Черкаської міської ради від 22.08.2018 № 2-3446 "Про утворення юридичної особи - департаменту муніципальної інфраструктури Черкаської міської ради, затвердження його структури та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 23.05.2013 № 3-1682" на умови праці позивача та відповідно порушення цим рішенням його прав та інтересів.
Представник третьої особи у письмових пояснення на адміністративний позов просив позов задовольнити.
Позивач у заяві від 02.06.2021 просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, 26.05.2021 подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 21.08.2018 депутати Черкаської міської ради подали до міського голови м. Черкаси Бондаренка А.В. звернення, відповідно до якого вимагали негайно скликати пленарне засідання Черкаської міської ради для розгляду земельних та галузевих питань, зокрема про внесення змін до бюджету м. Черкаси на 2018 рік.
22 серпня 2018 року міський голова м. Черкаси Бондаренко А.В. прийняв розпорядження № 108-0402-12 про скликання 57 позачергового пленарного засідання другої сесії Черкаської міської ради. Згідно вказаного розпорядження пленарне засідання ради призначене на 22.08.2018 о 15 год. 00 хв. за адресою: м. Канів, вул. Шевченка,102.
Оголошення про проведення сесії оприлюднено на сайті Черкаської міської ради о 15 год. 54 хв. 08 сек.
22 серпня 2018 року відповідно до протоколу другої сесії 57 позачергового пленарного засідання Черкаської міської ради на вказаній сесії були присутні 22 депутати і міський голова м. Черкаси, які ухвалили 27 рішень з галузевих та земельних питань, зокрема і оскаржуване рішення №2-3446 "Про утворення юридичної особи - департаменту муніципальної інфраструктури Черкаської міської ради, затвердження його структури та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 23.05.2013 № 3-1682".
Позивач вважає дане рішення в частині п.п.2.2 п.2, п.3, п.п.4.3 п.4, п.6 протиправним та просить скасувати його, оскільки скликання 57 позачергового засідання Черкаської міської ради відбулося з порушенням порядку скликання та процедури підготовки до розгляду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає відповідно до Конституції України Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно зі статтею 4 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.
Частинами 1, 10, 17 статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, зокрема, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
Зазначене оскаржуване позивачем рішення прийнято на 57 позачерговому пленарному засіданні другої сесії Черкаської міської ради VIІI скликання.
Так, у позовній заяві позивачем зазначено, що проведення вказаної 57 сесії, відбулось не у спосіб (за межами міста Черкаси), не у строки, що визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». У зв'язку з відсутністю фактичного кворуму депутатів на вищезгаданому позачерговому 57-му пленарному засіданні II сесії Черкаської міської ради VIII скликання у місті Каневі всі прийняті на вказаній сесії рішення є протиправними та нечинними.
У свою чергу протиправність/правомірність дій міського голови м. Черкаси щодо скликання вказаного позачергового засідання сесії ради була предметом розгляду справ Черкаського окружного адміністративного суду № 2340/3480/18 та № 2340/3539/18, під час вирішення яких суд не знаходив підстав для задоволення позовних вимог. Вказані рішення залишені без змін судом апеляційної інстанції.
Так зокрема в постанові від 17.12.2019 у справі №2340/3539/18 Шостий апеляційний адміністративний суд залишаючи без змін рішення першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що проведення позачергового 57-го пленарного засідання II сесії Черкаської міської ради VIII скликання в місті Каневі відповідає вимогам Регламенту Черкаської міської ради VIII скликання, тому в цій частині позов є необґрунтованим.
Виходячи з того, що за результатами розгляду вказаних справ судами було встановлено правомірність проведення засідання сесії ради, на якому прийнято оскаржуване у даній справі рішення (у відповідних пунктах, що є спірними), тому законність процедури його прийняття в частині не порушення порядку скликання та проведення відповідної сесії, відповідно до ст. 78 КАС України не потребує доказування під час розгляду даної справи.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 21.03.2021 Черкаською міською радою прийнято рішення №2-4173 "Про утворення деяких юридичних осіб Черкаської міської ради, затвердження їх структури та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 23.05.2013 № 3-1682. Пунктом 8 вказаного рішення визнано таким, що втратив чинність підпункт 2.2 пункту 2, підпункт 4.3 пункту 4 рішення Черкаської міської ради від 22.08.2018 № 2-3446.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини даної справи у сукупності з наведеними нормами законодавства, а також те, що станом на час розгляду справи оскаржувані пункти рішення від 22.08.2018 № 2-3446 втратили чинність, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог, оскільки оскаржуване рішення відповідача не порушує та ніяким чином не впливає на права чи інтереси позивача.
У зв'язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.07.2021.
Суддя С.М. Гарань