Справа № 369/1423/21
Провадження № 2/369/2843/21
Іменем України
26.07.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав, про зміну та збільшення розміру аліментів, -
У лютому 2021 року позивач звернулася до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 16 вересня 2006 року між ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_3 (Відповідач) було укладено шлюб, який був зареєстрований виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис №290, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 16.09.2006 року.
Після державної реєстрації шлюбу, позивач змінила прізвище з дошлюбного « ОСОБА_1 » на прізвище - « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу позивача та відповідача, народився син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис №17 від 12.03.2007 року, свідоцтво серії НОМЕР_2 .
З самого початку подружнього життя, шлюб між позивачем та відповідачем не складався. Відповідач постійно вчиняв по відношенню до позивача психологічне насильство, часто виявляв агресію, нецензурно висловлювався та неодноразово вчиняв сварки в присутності їх спільної дитини. Відповідач неодноразово створював загрозу життю та здоров'ю як позивачу так і їх спільній малолітній дитині. Постійні сварки та триваючі конфлікти негативно відображались на психологічному розвитку та моральному стані дитини.
Після народження дитини позивач дізналась, що відповідач зловживає наркотичними засобами а також, що відповідач без її відома викрав у неї особисті цінні речі (прикраси), які знаходились в квартирі, з метою їх продажу, а виручені грошові кошти витрачав на власні потреби. В подальшому, відповідач виїхав у невідомому напрямку з квартири, де проживає позивач разом із дитиною.
Таким чином, з червня 2007 року відповідач покинув позивача та їхнього спільного сина ОСОБА_6 , та з того часу відповідач жодного разу не поцікавився сином, не приймав участі а ні у матеріальному забезпеченні, а ні у вихованні дитини.
27 листопада 2009 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 2-3742/09 р. з відповідача було стягнуто на користь позивача щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.09.2009 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищезазначеного рішення суду, Микитивським відділом державної виконавчої служби у місті Горлівці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстроване виконавче провадження (ВП №18900866), яке відкрито з виконання виконавчого листа № 2-3742, виданого 27.11.2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача.
16 грудня 2009 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, відповідний актовий запис №528 від 16.12.2009 року, свідоцтво серії НОМЕР_3 .
Після розірвання шлюбу позивач залишила шлюбне прізвище - « ОСОБА_1 ».
14 вересня 2013 року позивач вдруге вийшла заміж, про що було укладено шлюб з ОСОБА_7 , шлюб був зареєстрований Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис №522 від 14.09.2013 року, свідоцтво серії НОМЕР_4 .
Після державної реєстрації шлюбу, позивач змінила прізвище з дошлюбного « ОСОБА_1 » на прізвище - « ОСОБА_1 ».
Від подружнього життя, між позивачем та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_9 .
Малолітній ОСОБА_6 із самого народження проживає разом із своєю матір'ю - позивачем, а також через деякий час з його вітчимом - ОСОБА_7 , та з меншим братом - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що відповідач ніяким чином не піклується майже 14 років про дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно вливає на його фізичний розвиток як складову виховання; з дитинства не спілкується з дитиною, не створює умов для отримання ним освіти - внаслідок чого створились умови які шкодять інтересам дитини.
Відповідач, не виконує покладених законом на батьків обов'язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у виховані сина. Всі питання щодо матеріального забезпечення та виховання дитини вирішуються позивачем самостійно за участю вітчима ОСОБА_7 при цьому без участі та підтримки з боку відповідача.
Відповідач на контакт з позивачем стосовно можливих зустрічей з сином - не виходить. Жодного прояву батьківської любові та піклування відносно сина не проявляє. Всі перелічені вище факти негативно впливають на психіку дитини.
Свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо сина є наслідком винної поведінки відповідача, у зв'язку з чим позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також позивач посилається на те, що відповідач не сплачує аліменти на дитину а ні добровільному а ні примусовому порядку, у зв'язку з чим не виконується рішення суду.
04 грудня 2020 року представник Позивача, адвокат Негребецька Ю.Е. звернулась з адвокатським запитом до Микитивського відділу ДВС у м. Горлівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), для отримання інформації та копії усіх документів з виконавчого провадження (ВП №18900866), зокрема Довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 21.09.2009 по дату розгляду адвокатського запиту.
21 грудня 2020 року Микитивський відділ ДВС у м. Горлівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), надав відповідь, що у зв'язку із обставинами, які склалися на території Донецької області, надати будь-яку іншу інформацію чи виготовити копії матеріалів виконавчого провадження (ВП №18900866) неможливо, у зв'язку з тим, що станом на теперішній час матеріально-технічна база та документація відділу перебуває на території м. Горлівка, за місцем попередньої реєстрації відділку, де органи державної влади не здійснюють своїх повноважень.
У зв'язку із високим рівнем життя в наш час, стрімким підвищення цін, на даний час дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшуються потреби у навчанні, спорті, розвитку, проживання, харчування, та в іншому.
Відповідач аліменти не сплачує, не бере участі у додаткових витратах на дитину, чим ставить позивача у скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим значний обсяг обов'язків по утриманню дитини покладено на позивача, що ставить позивача та відповідача у нерівні умови.
Оскільки дитина ОСОБА_6 навчається у Святопетрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, відвідує спортивну секції, дитина має навчальні досягнення високого рівня, має добрий загальний розвиток, багато читає, таким чином йому потрібні шкільні матеріали, книжки, зошити, шкільна форма, взуття, харчування, відвідувати різні спортивні гуртки, відвідувати музеї та інше, що тягне за собою великі фінансові витрати.
З березня 2020 року у зв'язку із карантинними обмеженнями, викликаними пандемією COVID-19, в більшій мірі навчання дітей проходить дистанційно, що у свою чергу потребує здійснення витрат на придбання відповідної комп'ютерної техніки, яка дасть можливість дитині навчатись дистанційно.
Для забезпечення гідного життя дитині, щодо її навчання, розвитку, годування, лікування, купівлі одягу, відкладання коштів на вищий навчальний заклад для здобуття в майбутньому кваліфікованої освіти, поліпшення умов проживання, тощо, позивачу самостійно важко забезпечити усіма необхідними компонентами, які є вкрай обов'язковими для дитини.
На сьогоднішній день, на утримання дитини потрібно не менше 10000 грн. 00 коп. на місяць внаслідок того, що позивач витрачає щомісячно грошові кошти на наступне: харчування, ліки, вітаміни, одяг, взуття, товари які потрібні для розвитку дитини, тощо.
Позивач прагне щоб дитина мала змогу більше можливостей розвиватись у спорті, їздити закордон на спортивні збори, їздити на море, користуватись допомогою кваліфікованих лікарів, мати гарантію, що будь-який момент зможе забезпечити свою дитину усім необхідним.
З огляду на те, що відповідач не надає добровільно та навіть примусово матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання дитини, тому позивач вважає за доцільне змінити спосіб стягнення та збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання дитини до 3 000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 коп.), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання на 09.03.2021 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.04.2021 року замінено третю особу - Службу у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на її правонаступника у спірних правовідносинах - Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області.
11.06.2021 року до суду від Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області надійшла заява, згідно якої остання надала суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 25.05.2021 № 53/3, для долучення до матеріалів цивільної справи № 369/1423/21. Просила розглядати справу без участі третьої особи за наявними документами та доказами. Дана заява прийнята судом.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 26.07.2021 року.
Позивач та представник позивача у судове засідання 26.07.2021 року не з'явився, позивач подав суду заяву про розгляд справи без її участі, яка задоволена судом.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзиву до суду не направив.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
При розгляді справи судом встановлено, що 16 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який був зареєстрований виконкомом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис №290, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 16.09.2006 року.
Після державної реєстрації шлюбу, позивач змінила прізвище з дошлюбного « ОСОБА_1 » на прізвище - « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу позивача та відповідача, народився син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис №17 від 12.03.2007 року, свідоцтво серії НОМЕР_2 .
Як зазначає позивач, відповідач постійно вчиняв по відношенню до позивача психологічне насильство, часто виявляв агресію, нецензурно висловлювався та неодноразово вчиняв сварки в присутності їх спільної дитини. Відповідач неодноразово створював загрозу життю та здоров'ю як позивачу так і їх спільній малолітній дитині. Постійні сварки та триваючі конфлікти негативно відображались на психологічному розвитку та моральному стані дитини.
Після народження дитини позивач дізналась, що відповідач зловживає наркотичними засобами а також, що відповідач без її відома викрав у неї особисті цінні речі (прикраси), які знаходились в квартирі, з метою їх продажу, а виручені грошові кошти витрачав на власні потреби. В подальшому, відповідач виїхав у невідомому напрямку з квартири, де проживає позивач разом із дитиною.
Таким чином, з червня 2007 року відповідач покинув позивача та їхнього спільного сина ОСОБА_6 , та з того часу відповідач жодного разу не поцікавився сином, не приймав участі а ні у матеріальному забезпеченні, а ні у вихованні дитини.
27 листопада 2009 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 2-3742/09 р. з відповідача було стягнуто на користь позивача щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.09.2009 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вищезазначеного рішення суду, Микитивським відділом державної виконавчої служби у місті Горлівці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстроване виконавче провадження (ВП №18900866), яке відкрито з виконання виконавчого листа № 2-3742, виданого 27.11.2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача.
16 грудня 2009 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, відповідний актовий запис №528 від 16.12.2009 року, свідоцтво серії НОМЕР_3 .
Після розірвання шлюбу позивач залишила шлюбне прізвище - « ОСОБА_1 ».
14 вересня 2013 року позивачем було укладено шлюб з ОСОБА_7 , шлюб був зареєстрований Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис №522 від 14.09.2013 року, свідоцтво серії НОМЕР_4 .
Після державної реєстрації шлюбу, позивач змінила прізвище з дошлюбного « ОСОБА_1 » на прізвище - « ОСОБА_1 ».
Від подружнього життя, між позивачем та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_9 .
Малолітній ОСОБА_6 із самого народження проживає разом із своєю матір'ю - позивачем, а також через деякий час з його вітчимом - ОСОБА_7 , та з меншим братом - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Позивач зазначає, що відповідач ніяким чином не піклується майже 14 років про дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; з дитинства не спілкується з дитиною, не створює умов для отримання ним освіти - внаслідок чого створились умови які шкодять інтересам дитини.
Відповідач, не виконує покладених законом на батьків обов'язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у виховані сина. Всі питання щодо матеріального забезпечення та виховання дитини вирішуються позивачем самостійно за участю вітчима ОСОБА_7 при цьому без участі та підтримки з боку відповідача.
Відповідач на контакт з позивачем стосовно можливих зустрічей з сином - не виходить. Жодного прояву батьківської любові та піклування відносно сина не проявляє. Всі перелічені вище факти негативно впливають на психіку дитини.
Відповідач, не виконує покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічні, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у виховані сина. Всі питання щодо матеріального забезпечення та виховання дитини вирішуються позивачем самостійно за участю вітчима ОСОБА_7 при цьому без участі та підтримки з боку відповідача.
Відповідач на контакт з позивачем стосовно можливих зустрічей з сином - не виходить. Жодного прояву батьківської любові та піклування відносно сина не проявляє. Означає негативно впливають на психіку дитини.
Саме для хлопчиків приклад батька - це орієнтир правил поведінки та ставлення до світу, до себе та до інших людей в дорослому житті.
Як зазначає позивач, другий чоловік позивача, ОСОБА_7 став для дитини фактично батьком, який проявляє до нього батьківську любов, турботу, приймає участь у вихованні, у матеріальному забезпечені, створює усі життєві необхідні умови для дитини для її розвитку, та закладає основні життєві цінності для подальшого самостійного життя. Дитина не пам'ятає і навіть жодного разу не спілкувалась з відповідачем. Другий чоловік позивача, має намір в подальшому усиновити дитину.
Станом на сьогодні малолітній ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у Святопетрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів та відвідує різноманітні гуртки.
Згідно довідки Закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Буратіно» №56 від 20.10.2020 р. - дитина ОСОБА_6 був зарахований в ДНЗ та відвідував заклад по червень 2013 року, за час перебування дитини в дитячому садочку, зі слів його вихователя, вихованням дитини займалась мама та дідусь, тата (відповідача) жодного разу не бачили.
Згідно характеристики за участю шкільного психолога Святопетрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №112 від 20.10.2020 р. - відповідно до якої, дитина ОСОБА_6 в даному закладі навчається з 1-го класу, дитина виховується в повній сім'ї з мамою (позивачем) та вітчимом. Мама (позивач) та вітчим приділяють велику увагу навчанню та вихованню дитини, постійно відвідують батьківські збори, цікавляться його успіхами.
Згідно характеристики класовода Святопетрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №111 від 20.10.2020 р. дитина ОСОБА_6 навчається з першого класу школи, до якого був зарахований 30.08.2013 року. Мати (позивач) та вітчим приділяють належну увагу вихованню дитини. Вітчим щодня приводив та забирав дитину зі школи, відвідував батьківські збори разом із мамою (позивачем). Вихованням онука переймались також і дідусь з бабусею (батьки позивача). Рідний батько (відповідач) жодного разу не цікавився шкільним життям сина.
Відповідно до характеристики класного керівника 8-А класу Святопетрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, мама (позивач), вітчим, бабуся і дідусь постійно приділяють велику увагу навчанню та вихованню дитини. Батько (відповідач) жодного разу до школи не приходив, шкільними успіхами сина в школі не цікавиться та не приділяє належну увагу сину.
Відповідно до характеристики керівника спортивної секції самбо КП «Святопетрівського спортивного клубу», мама (позивач) та вітчим відіграють важливу роль у розвитку дитини як спортсмена. Завжди цікавляться успіхом сина та підтримують його у складних ситуаціях.
Відповідно до довідки лікаря сімейної медицини ТОВ «Медичний центр «Епіона» № 199 від 20.10.2020 р. за період нагляду, догляд за дитиною проводиться мамою (позивачем) і вітчимом ОСОБА_7 . За період нагляду за дитиною батько (відповідач) ні разу не цікавився здоров'ям дитини.
Згідно постанови про відмову у порушені кримінальної справи Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 22.07.2007 року відповідач визнає, що взяв без відома позивача речі, продав їх, а виручені гроші витратив на свої потреби.
Згідно відповіді на адвокатський запит (№18/11-1 від 18.11.2020р.) Києво-Святошинського відділку поліції ГУ НП в Київській області (від 04.12.2020 р. №14957/109/1008/20) відповідач у 2007 році перебував у розшуку за Києво-Святошинським РВ ГУМВС України в Київській області, та його місце знаходження не було встановлено. У 2008 році відповідач перебував у розшуку за Калінівським РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області, як особа, яка переховується від суду за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України.
Згідно наявного в матеріалах справи акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї від 19.10.2020 року відповідач не проживає з позивачем та з дитиною, дитина має все необхідне для повноцінного розвитку відповідного віку.
Відповідно до ст. 11 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
В частинах 1, 6 ст. 12 Закону України № 2402-III від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства» вказано, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання , навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За ст. 164 СК України мати, батько можуть бути судом позбавленні батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Частина перша статті 164 СК України містить вичерпні підстави позбавлення батьківських прав і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно вимог частин 4, 5 та 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 СК України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до роз'яснень пунктів 15 та 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.
У відповідності положень ч. 1 ст. 12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини», яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до наявного в матеріалах справи та затвердженого рішенням Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району № 53/3 від 25.05.2021 висновку про доцільність позбавлення батьківських прав батька гр. ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини, виконавчий комітет Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька - гр. ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, як зазначено в абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Встановлені судом при розгляді даної справи факти, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дітей і наявність винної поведінки батька, який свідомо нехтує своїми обов'язками, знаючи про існування та потреби дітей. Оскільки відповідач ухиляється від виконання обов'язків, не піклується про духовний розвиток дитини, не забезпечує її матеріально тривалий час, дій, що свідчили б про усвідомлення ним своїх вчинків відповідач не вчиняє, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) батьківських прав по відношенню до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та задовольнити означену позовну вимогу.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про зміну способу стягнення аліментів та розміру аліментів на утримання дитини, що народилась від спільного проживання та подружнього життя з вдповідачем - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі - 3 000 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня вступу рішення в законну силу до досягнення дитиною 18 років.
27 листопада 2009 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі №2-3742/09 р. з відповідача було стягнуто на користь позивача щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи з 21.09.2009 року до досягнення дитиною повноліття.
Микитивським відділом державної виконавчої служби у місті Горлівці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстроване виконавче провадження (ВП №18900866), яке відкрито з виконання виконавчого листа №2-3742, виданого 27.11.2009 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача.
Відповідач не сплачує аліменти на дитину а ні добровільному, а ні примусовому порядку, що у свою чергу не виконує рішення суду.
04 грудня 2020 року представник позивача, адвокат Негребецька Ю.Е. звернулась з адвокатським запитом (вих.№04/12-1 від 04.12.2020 р.) до Микитивського відділу ДВС у м. Горлівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), для отримання інформації та копії усіх документів з виконавчого провадження (ВП №18900866), зокрема Довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 21.09.2009 по дату розгляду адвокатського запиту.
21 грудня 2020 року Микитивський відділ ДВС у м.Горлівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (від 21.12.2020 р. №134-17-20), надав відповідь, що у зв'язку із обставинами, які склалися на території Донецької області, надати будь-яку іншу інформацію чи виготовити копії матеріалів виконавчого провадження (ВП №18900866) неможливо, у зв'язку з тим, що станом на теперішній час матеріально-технічна база та документація відділу перебуває на території м. Горлівка, за місцем попередньої реєстрації відділку, де органи державної влади не здійснюють своїх повноважень.
У зв'язку із високим рівнем життя в наш час, стрімким підвищення цін, на даний час дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшуються потреби у навчанні, спорті, розвитку, проживання, харчування, та в іншому.
Відповідач аліменти не сплачує, не бере участі у додаткових витратах на дитину, чим ставить позивача у скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим значний обсяг обов'язків по утриманню дитини покладено на позивача, що ставить позивача та відповідача у нерівні умови.
Оскільки дитина ОСОБА_6 навчається у Святопетрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, відвідує спортивну секції, дитина має навчальні досягнення високого рівня, має добрий загальний розвиток, багато читає, таким чином йому потрібні шкільні матеріали, книжки, зошити, шкільна форма, взуття, харчування, відвідувати різні спортивні гуртки, відвідувати музеї та інше, що тягне за собою великі фінансові витрати.
З березня 2020 року у зв'язку із карантинними обмеженнями, викликаними пандемією COVID-19, в більшій мірі навчання дітей проходить дистанційно, що у свою чергу потребує здійснення витрат на придбання відповідної комп'ютерної техніки, яка дасть можливість дитині навчатись дистанційно.
Для забезпечення гідного життя дитині, щодо її навчання, розвитку, годування, лікування, купівлі одягу, відкладання коштів на вищий навчальний заклад для здобуття в майбутньому кваліфікованої освіти, поліпшення умов проживання, тощо, Позивачу самостійно важко забезпечити усіма необхідними компонентами, які є вкрай обов'язковими для дитини.
На сьогоднішній день, на утримання дитини потрібно не менше 10 000 грн. 00 коп. на місяць внаслідок того, що позивач витрачає щомісячно грошові кошти на наступне: харчування, ліки, вітаміни, одяг, взуття, товари, які потрібні для розвитку дитини, тощо.
Позивач прагне щоб дитина мала змогу більше можливостей розвиватись у спорті, їздити за кордон на спортивні збори, їздити на море, користуватись допомогою кваліфікованих лікарів, мати гарантію, що будь-який момент зможе забезпечити свою дитину усім необхідним.
Присудження аліментів у мінімальному розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст.182 СК України, як нижча межа забезпечення малолітньої дитини платником аліментів та державою, має місце у випадку коли платник аліментів з об'єктивних причин не в змозі сплачувати більший розмір.
З урахуванням викладеного, позивач вважає за доцільне змінити спосіб стягнення та збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів на утримання дитини до 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 коп.) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
У відповідності до ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Таким чином, до обставин, які надають суду повноваження визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, належать випадки, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 року, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відтак, суд дійшов висновку, що стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн є підставним та підлягає до задоволення.
Суд вважає, що такий розмір аліментів є обґрунтований, справедливий, необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав покладаються з відповідача на користь позивача, а витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн за вимогу про збільшення розміру аліментів стягуються з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 141, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав, про зміну та збільшення розміру аліментів задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Збільшити розмір аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів, визначений рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2009 року по справі № 2-3742/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Стягувати з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі гривень) 00 коп. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Рішення суду складено та підписано 26.07.2021.
Суддя А.В. Янченко