Справа № 759/5386/21
Провадження № 2/369/4418/21
Іменем України
23.07.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 21 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаського міського управління юстиції Черкаської області у місті Черкаси, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Від спільного подружнього життя мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 06 листопада 2007 року) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 06 жовтня 2015 року).
Діти проживають разом з позивачем, що підтверджується актом депутата Боярської міської ради VIII скликання Фастівського району Київської області Вентова А.А.
Оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 33% від заробітної плати, або 50% прожиткового мінімуму щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.06.2021 відкрито позовне провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивач та відповідач не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. 23.07.2021 року до канцелярії суду подали заяву в якій просили розгляд провести без їх участі, позивач вимоги позову підтримала та відповідач позовні вимоги визнав.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 21 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаського міського управління юстиції Черкаської області у місті Черкаси, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності зі ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як встановлено в судовому засіданні, малолітні діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні. Відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований, а тому суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти на утримання двох малолітніхі дітей.
Доказів того, що за станом здоров'я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідача інших утриманців.
Крім того у заяві поданій до канцелярії суду відповідач позовні вимоги визнав.
Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивач просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 33% від заробітної плати, або 50% прожиткового мінімуму щомісячно на кожну дитину, визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для нормального розвитку і утримання дітей, а тому задовольняє позовні вимоги повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 18.03.2021 року.
Суд також приходить до висновку про стягнення з відповідача згідно до ст. 141 ЦПК України судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-185, 191 СК України, ст.ст.5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Допустити негайне виконання судового рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.В. Янченко