Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2080/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Бощагівська, 154; ідент. код 33908322)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 41/2, корп. 8, офіс 1-12; ідент. код 31236795)
про стягнення 34796,45 грн.
ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 28.05.2021 (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТДВ "Міжнародна страхова компанія" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 34796,45 грн. та суму судових витрат. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що в результаті ДТП, яке сталось 22.09.2020 р. в м. Києві на Харківському шосе, 21/6, було пошкоджено застрахований на підставі договору страхування наземного транспорту № 449/19-Тз/ЦЗ від 07.10.2019 р., транспортний засіб «VOLKSWAGEN Golf» державний номер НОМЕР_1 , яким під час ДТП керував ОСОБА_1 . Позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору перерахувавши вартість відновлювального ремонту у розмірі 34796,45 грн., у зв'язку з чим сума страхового відшкодування у розмірі 34796,45, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 ЗУ "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а відповідальність власника транспортного засобу «Geely СК», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, була застрахована відповідачем -ТДВ "Міжнародна страхова компанія" на підставі полісу № ЕР 135526891, проте останній на вимогу позивача не здійснив дій щодо виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2021 позовну заяву ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2080/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.
Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні: відмітки про вручення судового рішення.
Так, відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала господарського суду Харківської області від 02.06.2021 про відкриття провадження у справі № 922/2080/21 була отримана уповноваженим представником відповідача - 04.06.2021 р.
В ухвалі господарського суду Харківської області від 02.06.2021 було встановлено судом строк відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто до 21 червня 2021 р. включно. Проте, відповідач наданим йому правом не скористався, що є суб'єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав.
За таких підстав, враховуючи те, що ухвала про відкриття провадження у справі № 922/2080/21 завчасно була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання надати відзив на позовну заяву у строк встановлений судом, а відтак суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами.
Через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав до суду заяву про долучення доказів (вх. 14478 від 18.06.2021 року) та заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат (вх. № 14615 від 22.06.2021 року).
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 07.10.2019 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір страхування наземного транспорту № 449/19-Тз/ЦЗ, згідно якого ПРАТ "СК «Арсенал Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «VOLKSWAGEN Golf» д.н. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (а. с. 7-10), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
22.09.2020 року в м. Київ, на Харківському шосе, буд, 21/6, сталася ДТП за участю автомобіля «Gееlу СК», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «VOLKSWAGEN Golf» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06.11.2020р. по справі 753/17583/20 встановлено, що під час зазначеної ДТП ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Gееlу СК», д.н. НОМЕР_2 , рухаючись по Харківському шосе 21/6 у м. Києві заднім ходом в порушення п. 10.9 ПДР України, не впевнився в безпеці руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб та допустив наїзд на автомобіль «VOLKSWAGEN Golf» д.н. НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10. а) ПДР України. Як наслідок, водій ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності. Дана постанова набрала законної сили 16.11.2020.
Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль «VOLKSWAGEN Golf» д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток. Розмір відновлювального ремонту відповідно до Рахунку № С4403941-1 від 25.09.2020 р. ФОП Корчик Л.А. склав 34 796,45 грн.
Відповідно до умов договору страхування, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № 006.02453620-1 від 02.10.20р. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило страхове відшкодування на підставі Рахунку №С4403941-1 від 25.09.2020 р. ФОП Корчик Л.А. у розмірі 34796,45 грн.
Враховуючи викладені обставини позивачем на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 34796,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 53708797 від 05.10.2020 (а. с. 21).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Gееlу СК», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем ТДВ "Міжнародна СК" згідно з полісом № ЕР-135526891, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 130000,00 грн.; франшиза 00,00 грн.
З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування, в якій керуючись, зокрема, ст. 27 Закону України “Про страхування” просив перерахувати грошові кошти у розмірі 34796,45 грн. (претензія № 201120-55/р від 20.11.2020.
Однак, зазначена суму залишилась невідшкодованою з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
У справі що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
В даному випадку, розмір заподіяної матеріальної шкоди в результаті ДТП визначено на підставі рахунку Рахунку №С4403941-1 від 25.09.2020р. ФОП Корчик Л.А. та становить 3796,45 грн., що не спростовано відповідачем.
Дана сума відшкодована позивачем на користь страхувальника в повному обсязі, а саме, сплачено на його користь 3796,45 грн.
В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування.
Суд враховує, що Законом України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу, оскільки жоден експерт чи оцінювач не може визначати точну вартість відновлювального ремонту. Це зумовлено тим, що така особа не здійснює безпосередній ремонт пошкодженого авто. Остаточну ж вартість відновлювального ремонту визначає саме виконавець робіт - працівники СТО, які і ремонтують авто. Таким чином, сплата на користь страхувальника та в подальшому стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації на підставі рахунку СТО є правомірним та таким, що ґрунтується на положеннях законодавства. Стаття 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є загальною та констатує обов'язок страховика здійснити відшкодування шкоди оціненої у визначену даним Законом порядку за усіма видами страхових випадків. Сам же порядок визначається статтями 23-31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для кожного окремого страхового випадку. Що ж стосується статті 29, яка регламентує виплату за пошкоджений автомобіль, то у ній прямо вказано, що страховик відшкодовує саме вартість відновлювального ремонту. Таким чином виплата може бути здійснена і на підставі рахунку з СТО.
Суд також зазначає, що в даному випадку крім безпосередньо калькуляції та рахунку СТО іншими матеріалами справи підтверджується факт заподіяння шкоди страхувальнику в результаті ДТП, вина заподіювача шкоди та реальність понесення позивачем, як страховиком, витрат на оплату страхового відшкодування страхувальнику та його розмір.
Зазначене свідчить про законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову, що має наслідком прийняття судом рішення про його задоволення, та стягнення з відповідача на користь позивача 34796,45 грн. страхового відшкодування.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т.ч. пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Зокрема, 11.01.2019 між позивачем та адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем було укладено договір про надання правової допомоги № 110119, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених ним Договором, а Довіритель зобов'язаний оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до Акту виконаних робіт № 922/2080/21 від 09.06.2021 року вартість послуг адвоката склала 3000,00 грн., та складається з суми вартості наданих послуг. Клієнт сплатив кошти відповідно до виставленого рахунку в повному обсязі. Сторони претензій одна до одної не мають.
Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і були заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Дослідивши надані відповідачем договір та акт надання послуг, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, керуючись принципами справедливості та верховенством права, враховуючи ненадання відповідачем заперечень щодо розміру витрат на послуги адвоката, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з відповідача не протирічить приписам процесуального законодавства, а відтак суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Крім того, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 41/2, корп. 8, офіс 1-12; ідент. код 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідент. код 33908322; AT «ОТР Банк», ІBAN НОМЕР_3 ) 34796,45 грн. боргу; 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "23" липня 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков