Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1056/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області (63701, Харківська обл., Куп'янський р-н., м. Куп'янськ, вул. Харківська, 7) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. космічна, буд. 21, 2-й під'їзд, поверх 8,9)
до 1. Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області, 62731, Харківська обл., Куп'янський (Дворічанський) район, с. Тавільжанка, вул. Перемоги, буд. 172 2. Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське", 62731, Харківська обл., Куп'янський (Дворічанський) район, с. Тавільжанка, вул. Центральна, буд. 1
провизнання недійсним правочину та звільнення ділянки
за участю представників сторін:
позивач: не з'явився;
відповідач 1: Балясний Р.Р., ордер серія СА 1010701 від 28.04.2021 року;
відповідач 2: Балясний Р.Р., ордер серія СА № 1010700 від 28.04.2021 року;
прокурор: Ковальова І.І., службове посвідчення № 057340 від 09.10.2020 року.
Керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп'янського району, Харківської області, відповідача 2 Приватного сільськогосподарського підприємства “Тавільжанське” про:
- визнання недійсним договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року укладеного між Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області) та приватним сільськогосподарським підприємством “Тавільжанка”;
- зобов'язання приватного сільськогосподарського підприємства “Тавільжанське” звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 36 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року, укладеного з Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області) та приватним сільськогосподарським підприємством “Тавільжанка”.
Судові витрати просить суд, покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року позовну заяву Керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх. № 1056/21) залишено без руху. Встановлено Керівнику Куп'янської окружної прокуратури Харківської області інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.04.2021 року від Керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8250) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 922/1056/21 призначено у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.04.2021 року.
28.04.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 9788) у яких останній просить суд, у задоволенні позовної заяви керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області у справі № 922/1056/21 відмовити (т. 1, а.с. 79-83).
Ухвалою суду від 29.04.2021 року задоволено заяву (вх. № 2436 від 29.04.2021 року) відповідача 1 про відкладення розгляду справи. Задоволено заяву (вх. № 2437 від 29.04.2021 року) відповідача 2 про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання у справі відкладено на 27.05.2021 року.
05.05.2021 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10152) із доданими до нього документами. У якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1, а.с. 124-200).
05.05.2021 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10152) із доданими до нього документами. У якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 2, а.с. 9-100).
Ухвалою суду від 07.05.2021 року додані до відзиву (вх. № 10152 від 05.05.2021 року) відповідача 1 копію журналу інструктажів з безпеки життєдіяльності під час екскурсій на земельну ділянку, а саме з 3 по 39 сторінку - повернуто без розгляду.
07.05.2021 року від Куп'янської окружної прокуратури Харківської області через канцелярію суду надійшла відповідь відзив (вх. № 10383) із доданими до нього документами (т. 2, а.с. 104-111).
Ухвалою суду від 13.05.2021 року додані до відповіді на відзив (вх. №10383 від 07.05.2021 року) Куп'янською окружною прокуратурою Харківської області копії інструкції з безпечної поведінки під час екскурсії на земельну ділянку та копії журналу інструктажів з безпеки життєдіяльності під час екскурсій на земельну ділянку - повернуто без розгляду.
21.05.2021 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 2806) (т. 2, а.с. 137- 139).
21.05.2021 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 2806) (т. 2, а.с. 146- 148).
Ухвалою суду від 27.05.2021 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 08.06.2021 року.
31.05.2021 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№12617) про долучення документів (т. 2, а.с. 180-184).
07.06.2021 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3079) про долучення документів (т. 2, а.с. 209-210)
Ухвалою суду від 08.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 викладеного у другому абзаці прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх. № 10007 від 30.04.2021 року) про закриття провадження у справі. Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 викладеного у другому абзаці прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх. № 10152 від 05.05.2021 року) про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.06.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 01.07.2021 року.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року виправлено описку допущену при оголошенні протокольної ухвали суду від 08.06.2021 року про перерву, а саме вжати вірним: "судом оголошено перерву до 24.06.2021 року о(б) 10:00 год.". та в пунктах 2 резолютивної частини ухвал суду від 11.06.2021 року, та вважати вірним пункт 2 у наступній редакції: "2. Провести судове засідання, призначене на 24.06.2021 року о(б) 10:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EASYCON".
Ухвалою суду від 24.06.2021 року закрито підготовче провадження справі № 922/1056/21. Призначено розгляд справи по суті на 14.07.2021 року. Задоволено усну заяву б/н від 24.06.2021 року відповідача 1 та відповідача 2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (з використання власних технічних засобів).
Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте 13.07.2021 року через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 16270) про розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Суд доцідивши матеріали справи, та клопотання позивача, дійшов до висновку про його задоволення.
Присутній у судовому засіданні прокурор, надав усні пояснення щодо позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідача 2 надав усні заперечення щодо позовних вимог, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судом з'ясовано у представників сторін, щодо понесених судових витрат.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, заперечення відповідача 1, відповідача 2, та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає прокурор, 29.05.2020 року Дворічанським відділом Ізюмської місцевої прокуратури за результатами вивчення відомостей публічної кадастрової карти України щодо законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у користуванні закладів освіти Дворічанського району до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані про кримінальне правопорушення №42020221320000054 з попередньою кваліфікацією за частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України.
На території Дворічанського району Харківської області розташована та діє Тавільжанська загальноосвітня школа І-Ш ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, яка відповідно до рішення II сесії VIII скликання №111-VІІІ від 11.02.2021 перейменована в Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області (т. 1, а.с. 34).
У Тавільжанському ліцею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 36 га, яка розташована на території Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області, на теперішній час Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області у зв'язку з територіальними змінами, за межами населеного пункту.
Зазначена земельна ділянка передана Тавільжанському ліцею для дослідницьких та навчальних цілей на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №309602 від 28.04.2011 року, який виданий на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області №170 від 25.04.2008 року, та зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №63218853000006, кадастровий номер земельної ділянки 6321885500:05:00060413 (т. 1, а.с. 35).
30.03.2018 року між Тавільжанською шкодою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (перейменовано в Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп'янського району, Харківської області) (сторона 1, відповідач 1) та приватним сільськогосподарським підприємством «Тавільжанське» (сторона 2, відповідач 2) укладено договір про співпрацю № 22-18 на земельній ділянці площею 36 га, яка належить Тавільжанському ліцею згідно державного акту серія ЯЯ №309602 від 28.04.2011 року, який виданий на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області № 170 від 25.04.2008 року, та зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №63218853000006, кадастровий номер земельної ділянки 6321885500:05:000:0413 та знаходиться за межами населеного пункту Тавільжанської сільської ради Харківської області. Строк дії договору з 30.03.2018 року до 30.03.2028 року (т. 1, а.с. 36)
За твердженнями прокурора, аналіз умов договору про співпрацю №22-18 від 30.03.2018 року свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися.
Водночас умови договору, який сторони приховали під договором про спільну діяльність, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про освіту», а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.
До основних прав та обов'язків сторін відповідно до пункту 2.1. договору віднесено наступне: самостійно виконувати види робіт в рамках дійсного договору; проводити своєчасно розрахунки за вирощену продукцію, отриману При проведенні дослідницьких робіт; фінансувати проведення робіт; сплачувати послуги третіх осіб по забезпеченню спільної діяльності тощо.
Згідно пункту 3.1 договору, сторони щорічно по закінченню сільгоспробіт проводять аналіз результатів співпраці по закінченню комплексу робіт на земельній ділянці, але не пізніше 15 грудня.
Пунктом 3.2. даного договору визначено, що Приватне сільськогосподарське підприємства “Тавільжанське” надає матеріальну підтримку Тавільжанському ліцею у розмірі не менше 6,8 % від грошової оцінки земельної ділянки розміром 36 га. Щорічно суму матеріальної підтримки уточнюється з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до пункту 3.3. даного договору, матеріальна підтримка, може надаватися як у грошовій формі через перерахування на спеціальний рахунок, та іншими видами допомоги, що оформляються спеціальними актами.
За твердженнями прокурора, як вбачається з умов спільного договору його метою є платне користування відповідачем 2 земельною ділянкою, що належить на праві постійного користування відповідачу 1.
Про удаваність даного договору свідчить не тільки мета з якою його укладено, а також неможливість, відповідно до статутних завдань та законодавства здійснення відповідачем 1 співпраці з відповідачем 2.
Відповідно до пункту 1.6. Статуту Тавільжанської загальноосвітньої школи (Тавільжанського ліцею), головними завданнями даного навчального закладу зокрема є - забезпечення реалізації права громадян на безкоштовну базову середню освіту, виховання громадянина України, створення умов для оволодіння системою наукових знань про природу, людину та суспільство (т. 1, а.с. 40-58).
Згідно до пункту 1.7. статуту відповідача 1 навчальний заклад в своїй діяльності курується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та Положенням про загальноосвітній навчальний заклад.
Згідно до пункту 1.8. статуту відповідача 1навчальний заклад здійснює діяльність в межах своєї компетенції.
Відповідно до пункту 2.3. статуту відповідно до робочого навчального плану педагогічні працівники використовують програми, підручники, навчальні посібники шо мають гриф Міністерства освіти і науки України, а також науково-методичт/ літературу, дидактичні матеріали, форми, методи, засоби навчальної роботи т мають забезпечувати виконання статутних завдань та здобування освіти на рівні державних стандартів.
Пунктом 6.2. статуту визначено, що джерелами формування кошторису навчального закладу є зокрема кошти, отримані за надання платних послуг та реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці.
При цьому, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності відповідача 1 належить: код КВЕД 85.31 загальна середня освіта (т. 1, а.с. 31).
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності відповідача 2 відносяться: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання (т. 1, а.с. 32).
Тобто, за твердженнями прокурора, діяльність відповідач 2 ніяким чином не пов'язана з навчальною або науковою діяльністю.
Зі змісту договору не вбачається наявності спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об'єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результатів спільної діяльності.
Таким чином, зі змісту договору вбачається, що основною його метою є платне володіння та користування відповідачем 2 упродовж певного строку земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1, та як наслідок самостійна обробка земельної ділянки площею 36 га відповідачем 2 власною технікою, інвентарем та робочою силою, що свідчить про її фактичне використання на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.
У зв'язку із чим, за твердженнями прокурора спірний договір є удаваним, тобто таким, що вчинено сторонами для приховування іншого правочину з метою уникнення складаної процедури укладання та узгодження договорів, на підставі яких можливе правомірне використання земельної ділянки, та суперечить положенням Земельного кодексу України. Вищевказані обставини, стали причиною звернення прокурора із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 статті 202 Цивілного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивілного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з вимогами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.
При вирішенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив, що аналіз умов договору про співпрацю №22-18 від 30.03.2018 року свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися.
Водночас умови договору, який сторони приховали під договором про спільну діяльність, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про освіту», а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.
При цьому, відповідно до пункту 1.1. спірного договору, сторони здійснюють співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього договору на земельній ділянці, яка належить відповідачу 1. В рамках цього договору сторони для дослідних та навчальних цілей здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахування сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану на земельній ділянці площею 36 га.
Згідно пункту 1.2. договору форма участі сторін у досягненні мети: фінансові внески або інші види допомоги; - техніка, сільськогосподарський інвентар, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, засоби обробітку та захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації; трудова діяльність.
При цьому як вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач 1 не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері (т. 1, а.с. 30).
З наявного у матеріалах справи Статуту відповідача 1 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що як на момент укладення спірного договору, станом на 30.03.2018 року, так і на час розгляду справи, відповідач 1 не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у спільну діяльність.
При цьому згідно пункту 1.5. статуту відповідача 1, головною метою навчального закладу є забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти в обсязі Державного стандарту (т. 1, а.с. 41).
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності відповідача 2 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т. 1,а.с. 32).
З аналізу вищевикладеного слідує, що мета, яку переслідують сторони договору, з урахуванням їх видів діяльності, є різною, що суперечить змісту спірного договору.
При цьому, прокурором у позовній заяві, також зазначає, що аналіз умов договору про співпрацю №22-18 від 30.03.2018 року свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися. Водночас умови договору, який сторони приховали під договором про спільну діяльність, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про освіту», а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.
Разом з цим, статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання майна осіб для досягнення спільної мети.
При цьому, зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.
Істотними умовами договору про спільну діяльність є:
-досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку;
-письмова форма договору;
-визначення вкладів сторін;
-визначення того, що ведення бухгалтерського обліку покладається на одну із сторін;
-передбачення умов ведення спільних справ;
-передбачення права учасника на інформацію;
-визначення порядку відшкодування збитків та шкоди;
-визначення порядку розподілу прибутку, що відповідає вимогам чинного законодавства.
У договорі про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року не визначено обов'язки відповідача 1, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; не визначено грошову оцінку вкладів учасників за домовленістю сторін; не покладено на одну із сторін ведення бухгалтерського обліку; не визначено обов'язки учасників щодо утримання спільного майна, обов'язку солідарного відшкодування збитків за результатами спільних зобов'язань.
Таким чином, спірний договір суперечить вимогам законодавства України і не є договором про спільну діяльність.
З аналізу вищевикладеного слідує, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються відповідачем 2. Оскільки умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 923/241/18 від 17.01.2019 року, у справі № 923/496/18 від 21.05.2019 року, у справі № 915/166/17 від 28.03.2018 року.
В той же час за нормою статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою ї її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.
Враховуючи вищевикладене, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
За умовами пунктів 1.1. та 1.2. договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року сторона погодили, що сторони здійснюють співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього договору на земельній ділянці, яка належить відповідачу 1. В рамках цього договору сторони для дослідних та навчальних цілей здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахування сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану на земельній ділянці площею 36 га.
Згідно пункту 1.2. договору форма участі сторін у досягненні мети: фінансові внески або інші види допомоги; - техніка, сільськогосподарський інвентар, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, засоби обробітку та захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації; трудова діяльність (т. 1, а.с. 36).
Пунктом 3.2. даного договору, сторони визначили, що відповідач 2 надає відповідачу 1 матеріальну підтримку у розмірі не менше 6,8 % від грошової оцінки земельної ділянки розміром 36,0000 грн., у вигляді компенсації за вирощену при проведенні дослідницьких та навчальних робіт індексу інфляції (т. 1, а.с. 36).
Таким чином, за змістом договору від 30.03.2018 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
При цьому як вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач 1 не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері (т. 1, а.с. 30).
З наявного у матеріалах справи Статуту відповідача 1 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що як на момент укладення спірного договору, станом на 30.03.2018 року, так і на час розгляду справи, відповідач 1 не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у спільну діяльність.
При цьому згідно пункту 1.5. статуту відповідача 1, головною метою навчального закладу є забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти в обсязі Державного стандарту (т. 1, а.с. 41).
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності відповідача 2 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т. 1,а.с. 32).
З аналізу вищевикладеного слідує, що мета, яку переслідують сторони договору, з урахуванням їх видів діяльності, є різною, що суперечить змісту спірного договору.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За приписами статті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене а також те, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", нормам Земельного кодексу України, суд дійшов висновку що, позовні вимоги про визнання недійсним договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач 1 та відповідач 2 у наданих до суду відзивах на позовну заяву (т., а.с. 124-140) та (т. 2, а.с. 9-25) заперечували проти задоволення позовних вимог, та зокрема зазначили, що проаналізувавши норми законодавства, земельна ділянка яка перебуває у користуванні відповідача 1 не передавалася у строкове платне користування відповідачу 2 також дана земельна ділянка не вибула з володіння відповідача 1, між відповідачем 1 та відповідачем 2 не було підписано жодних документів, що підтверджують факт передачі відповідачем 1 земельної ділянки у користування або володіння відповідачу 2. В укладеному між відповідачами договорі про співпрацю, відсутні істотні умови договору, які передбачені Законом України «Про оренду землі» та притаманні договору оренди.
Вищевикладені заперечення відповідача 1 та відповідача 2, не приймаються судом, оскільки у даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі у користування земельної ділянки.
Аналогічні правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 924/263/17 від 10 травня 2018 року.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №474/100-16-ц, та Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 923/241/18 зазначили, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.
Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6321885500:05:000:0413, площею 36,0000 га зареєстрована як державна власність та розташована на території Дворічанської селищної ради (т. 1, а.с. 153-156).
Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головного управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 308 від 17.11.2016 року, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.
Враховуючи вищевикладене, та те, що право розпорядження майном в силу статті 317 Цивільного кодексу України є виключно у власника, право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відноситься і спірна земельна ділянка, належить Головному управлінню Держгеокадастру в області, а не навчальному закладу, що узгоджується із нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Узв'язку зі чим, у відповідача 1 як постійного користувача спірною земельною ділянкою згідно з Державним актом на право постійного користування землею площею 36,0000 га, серії ЯЯ № 309602, відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування відповідачу 1, залишається у державній власності, позаяк особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної форми власності наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, право розпорядження - виключна компетенція власника.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору про співпрацю № 22-18 від 30.032018 року є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення.
Правовим наслідком визнання правочину недійсним, відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, є подвійна реституція - кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Враховуючи вищевикладене, земельна ділянка державної форми власності площею 36,0000 га, яку займає відповідач 2 на підставі визнаного недійсним судом договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року, підлягає звільненню.
У зв'язку із чим, позовні вимоги прокурора про зобов'язання приватного сільськогосподарського підприємства “Тавільжанське” звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 36 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року, укладеного з Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області) та приватним сільськогосподарським підприємством “Тавільжанка” підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні про:
- визнання недійсним договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року укладеного між Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області) та приватним сільськогосподарським підприємством “Тавільжанка”;
- зобов'язання приватне сільськогосподарське підприємство “Тавільжанське” звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 36 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року, укладеного з Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області) та приватним сільськогосподарським підприємством “Тавільжанка” підлягають до задовлення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв'язку із чим з відповідача 1 підлягає до стягнення сума у розмірі 2 270, 00 грн., та з відповідача 2 суму у розмірі 2 270, 00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року укладений між Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Тавільжанське”.
Зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство “Тавільжанське” (62731, Харківська обл., Куп'янський (Дворічанський) район, с. Тавільжанка, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 31368939) звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 36 га, яку воно займає на підставі договору про співпрацю № 22-18 від 30.03.2018 року, укладеного з Тавільжанською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (на теперішній час - Тавільжанським ліцеєм Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Тавільжанське”.
Стягнути з Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області (62731, Харківська обл., Куп'янський (Дворічанський) район, с. Тавільжанка, вул. Перемоги, буд. 172, ЄДРПОУ 25463801) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Тавільжанське" (62731, Харківська обл., Куп'янський (Дворічанський) район, с. Тавільжанка, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 31368939) на користь на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. космічна, буд. 21, 2-й під'їзд, поверх 8,9, ЄДРПОУ 39792822);
відповідач 1: Тавільжанський ліцей Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області (62731, Харківська обл., Куп'янський (Дворічанський) район, с. Тавільжанка, вул. Перемоги, буд. 172, ЄДРПОУ 25463801);
відповідач 2: Приватне сільськогосподарське підприємство "Тавільжанське" (62731, Харківська обл., Куп'янський (Дворічанський) район, с. Тавільжанка, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 31368939);
прокурор: Керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області (63701, Харківська обл., Куп'янський р-н., м. Куп'янськ, вул. Харківська, 7).
Повне рішення складено "26" липня 2021 р.
Суддя О.О. Ємельянова