Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1981/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 126; адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, б.10; код ЄДРОПУ: 42206328)
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61; код ЄДРПОУ: 07923280) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
24.05.2021 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків заборгованість за електричну енергію у розмірі 113 346,24 грн., заборгованість по пені у розмірі 2 161,37 грн., 3% річних у розмірі 480,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 748,96 грн., а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 в частині своєчасної оплати фактично спожитої електричної енергії за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2021 прийнято позовну заяву (вх.№1981/21 від 24.05.2021) Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1981/21. Визначено, розгляд справи №922/1981/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військову частину НОМЕР_1 . Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України. Третій особі, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали на подання до суду письмових пояснень щодо позову та строк 10 днів на подання до суду письмових пояснень щодо відзиву з дня його отримання.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 26.05.2021 було направлено на адресу відповідача - 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи (а.с.107 т.1).
Відповідно до поштового повідомлення, повернутого на адресу суду 15.06.2021, вищезазначену кореспонденцію суду відповідачу вручено 31.05.2021.
Військова частина НОМЕР_1 своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалась, письмових пояснень по справі не надала. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 26.05.2021 було направлено на адресу третьої особи - 63503, Харківська обл., місто Чугуїв, В/Ч А 2467, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи (а.с.109 т.1).
Проте, зазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" та зазначенням дати "04.06.2021".
Суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 26.07.2021 від відповідача та третьої особи будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (надалі - Закон), з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 (надалі - Постанова №1268).
Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків, зокрема, пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Таким чином правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 залишається AT "Харківобленерго", яке продовжує виконання функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Відповідно до п.13 Перехідних положень Закону, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Пунктом 2 Постанови №1268 передбачено, що суб'єктам господарювання, які провадили діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, рекомендовано здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до цих Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Таким чином, після відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії до 01.01.2019 AT "Харківобленерго" (оператор системи розподілу) передано дані щодо побутових споживачів, що постачають електричну енергію на території Харківської області, постачальнику універсальної послуги - Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут".
Так, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Пунктом 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Як свідчать матеріали справи, 01.01.2020 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" із підписаною заявою-приєднанням до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг для об'єктів (освітлення квартир, освітлення під'їздів) за адресою: Чугуївський р-н, смт. Малинівка (а.с.20-22 т.1).
Відповідно до вищезазначеної заяви-приєднання, договір вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 з 01.01.2020 на умовах Комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.
Підписуючи заяву-приєднання, споживач підтвердив те, що він ознайомлений з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеними на сайті постачальника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Як вбачається із заяви-приєднання, початок постачання електричної енергії: 01.01.2020.
За таких обставин, між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 з 01.01.2020 (надалі - Договір) (а.с.13-17 т.1) на умовах комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів (надалі - Комерційна пропозиція) (а.с.18-19 т.1).
Відповідно до п.1.1. Договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2.Договору).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору (п.2.1.Договору).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність.
Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності (п.2.2.Договору).
Умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати, зокрема, ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (п.3.1.Договору).
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (п.5.1.Договору).
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п.5.2.Договору).
Ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором (п.5.3.Договору).
Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ.
Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію (п.5.5.Договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.8.Договору).
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок).
При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.9.Договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.10.Договору).
Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника.
При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов'язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії (п.5.13.Договору).
Відповідно до п.6.2. Договору, споживач зобов'язується забезпечувати, зокрема своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі, зокрема порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі (п.9.2.Договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1.Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду (п.3. комерційної пропозиції).
Пунктом 4 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 Комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки;
- 3% річних з простроченої суми.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 10 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Відповідно до п.10 Комерційної пропозиції №2, Договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Додатковою угодою від 27.01.2021 до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113, укладеною між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник), Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (платник), було замінено платника за Договором, а саме замінено Військову частини НОМЕР_1 на Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків (надалі - Додаткова угода) (а.с.23-24 т.1).
Відповідно до п.7 додаткової угоди, ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами. Дія цієї Додаткової угоди розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2020 у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Таким чином, платником за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків.
Згідно з переданими даними від AT “Харківобленерго” відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію (а.с.28-81 т.1):
- за серпень 2020 року на суму 19 816,40 грн., ПДВ 20 % 3 963,28 грн., разом з ПДВ 23 779,68 грн.
Відповідачем за серпень 2020 року спожито 14201 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за серпень 2020 року було отримано на руки 16.09.2020 начальник служби Носач Т.О., згідно витягу з наказу про призначення уповноваженої особи від 26.12.2018 № 1200. Строк оплати рахунку до 30.09.2020.
Як стверджує позивач, рахунок оплачено не було.
- за вересень 2020 року на суму 20 632,60 грн., ПДВ 20 % 4 126,52 грн., разом з ПДВ 24 759,12 грн.
Відповідачем за вересень 2020 спожито 14784 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за вересень 2020 року було направлено 05.10.2020 засобами поштового зв'язку. Строк оплати рахунку до 20.10.2020.
Як стверджує позивач, оплат у вересні не поступало.
- за жовтень 2020 року на суму 23 085,40 грн., ПДВ 20 % 4 617,08 грн., разом з ПДВ 27 702,48 грн.
Відповідачем за жовтень 2020 року спожито 16536 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.
19.10.2020 відповідачем оплачено за серпень, вересень, жовтень 2020 року у розмірі 38 694,42 грн., згідно платіжному дорученню від 19.10.2020 №564 та №565.
Рахунок за жовтень 2020 року було отримано на руки 04.11.2020 начальником служби Носач Т.О., згідно витягу з наказу про призначення уповноваженої особи від 26.12.2018 №1200. Строк оплати рахунку до 18.11.2020.
- за листопад 2020 року на суму 29 323,80 гри., ПДВ 20 % 5 864,76 грн., разом з ПДВ 35 188,56 грн.
Відповідачем за листопад 2020 року спожито 20992 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.
11.11.2020 відповідачем оплачено за вересень, жовтень 2020 року у розмірі 24 467,91 грн., згідно платіжному дорученню від 11.11.2020 №643.
Рахунок за листопад 2020 року було відправлено засобами поштового зв'язку 07.12.2020.
- за грудень 2020 року на суму 28 535,60 грн., ПДВ 20 % 5 707,12 грн., разом з ПДВ 34 242,72 грн.
Відповідачем за грудень 2020 року спожито 20429 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.
18.12.2020 відповідачем оплачено за жовтень, листопад 2020 року у розмірі 20 748,03 грн., згідно платіжному дорученню від 18.12.2020 №738 та від 02.12.2020 №1189..
Рахунок за грудень 2020 року було відправлено засобами поштового зв'язку 06.01.2021.
- за січень 2021 року на суму 28 847,00 грн., ПДВ 20 % 5 769,40 грн., разом з ПДВ 34 616,40 грн.
Відповідачем за січень 2021 року спожито 20605 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.
Рахунок за січень 2021 року отримано на руки 05.02.2021 уповноваженою особою відповідача. Строк оплати до 19.02.2021.
- за лютий 2021 року на суму 35 553,00 грн., ПДВ 20 % 7 110,60 грн., разом з ПДВ 42 663,60 грн.
Відповідачем за лютий 2021 року спожито 25395 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.
Рахунок за лютий 2021 року отримано на руки 04.03.2021 начальником служби Носач Т.О., згідно витягу з наказу про призначення уповноваженої особи від 26.12.2018 №1200. Строк оплати до 19.03.2021.
Як стверджує позивач, рахунок не оплачено.
- за березень 2021 року на суму 30 055,20 грн., ПДВ 20 % 6 011,04 грн., разом з ПДВ 36 066,24 грн.
Відповідачем за березень 2021 року спожито 21468 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок за березень 2021 року отримано на руки 05.04.2021 уповноваженою особою відповідача. Строк оплати до 19.04.2021.
Як стверджує позивач, рахунок не оплачено.
Відповідно до розрахунку суми боргу додано позивачем до позовної заяви, станом на 01.04.2021 загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору №14113 від 01.01.2020 складає 113 346,24 грн.
Як стверджує позивач, наразі відповідач свої зобов'язання щодо оплати електричної енергії за Договором не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по пені, 3% річних та індексу інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України).
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи положення пункту 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 відповідно до якого, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та положення абзацу 5 пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідно до якого, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та факт споживання електричної енергії, на підставі заяви-приєднання Військової частини НОМЕР_1 до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг для об'єктів за адресою: Чугуївський р-н, смт. Малинівка, між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 на умовах комерційної пропозиції №2 для установ, які утримуються з державного та місцевого бюджетів.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Підписуючи Комерційну пропозицію №2 до Договору сторони погодили, що Договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії (п.10).
Доказів заявлення жодною із сторін у строк встановлений Комерційною пропозицією №2 до Договору про припинення дії цього Договору матеріали справи не містять.
Крім того, факт споживання електричної енергії Військовою частиною НОМЕР_1 за період з жовтня 2020 року по березень 2021 року зафіксовано позивачем в Реєстрі фактичних обсягів електричної енергії по споживачам.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що жодною із сторін у період за 20 днів до закінчення терміну дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 не було заявлено про припинення його дії, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, на підставі чого позивач продовжував постачати електричної енергії на об'єкт Військової частини НОМЕР_1 за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних доказів зміни, розірвання чи припинення дії договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 станом на період з жовтня 2020 по березень 2021 року, як і не містять належних доказів оплати за спожиту електричну енергію споживачем за об'єктами за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка.
При цьому суд наголошує, що фактичне споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги) є фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг, тобто акцептування такого договору, що унормовано положеннями чинного законодавства України.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
З огляду на те, що у відповідності до Додаткової угоди від 27.01.2021 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113, укладеною між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут", Військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, платником за спожиту електричну енергію споживачем за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, враховуючи, що борг споживача за електричну енергію перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 113346,24 грн., який не погашено, оскільки доказів протилежного Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків чи Військовою частиною НОМЕР_1 не надано, а розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 113 346,24 грн. боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у зв'язку із чим підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно Додаткової угоди від 27.01.2021 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №14113 від 01.01.2020 позивачем нараховано пеню у розмірі 2 161,37 грн.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції №2 до Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюються нарахування від суми боргу за кожен день прострочки.
Суд, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, беручи до уваги встановлений у Договорі строк на оплату отриманої відповідачем електроенергії та 6-ти місячний строк нарахування пені встановлений статтею 232 ГК України, оскільки інше не встановлено Договором, встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, на підставі чого суд задовольняє позов у цій частині.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 480,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 748,96 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Відповідальність у вигляді 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми у разі порушення строків оплати також передбачена п.7. Комерційної пропозиції №2 до Договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 126; адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, б.10; код ЄДРОПУ: 42206328) заборгованість за електричну енергію у розмірі 113 346 (сто тринадцять тисяч триста сорок шість) грн. 24 коп., пеню у розмірі 2 161 (дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 748 (сімсот сорок вісім) грн. 96 коп., а також судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "26" липня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко