20 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/155/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Десятник О.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра” (вул. Машинобудівників, буд. 5-а, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162)
до відповідача: Приватного підприємства “РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ” (вул. Поліська, буд.14, м. Тернопіль, 46400)
про: стягнення 2037,74 грн. пені та 15000,00 грн. штрафу (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог №11/-5ЮД від 11.05.2021р.).
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Ухвалою суду від 24.03.2021р. позовну заяву №01/03ЮД від 01.03.2021р. (вх. №184 від 23.03.2021р.) стягнення 27 425,34 грн. боргу, 2037,74 грн. пені та 15000,00 грн. штрафу залишено без руху, а ухвалою від 15.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 14.05.2021р. Сторони належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.
Позивачем подано заяву №11/05ЮД від 11.05.2021р. (вх. №4022 від 14.05.2021р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 27 425,34 грн., в підтвердження чого надав платіжне доручення №2440 від 20.04.2021р. та докази направлення заяви відповідачу.
У судовому засіданні 14.05.2021р. у зв'язку із не отриманням відповідачем заяви позивача, постановлено ухвалу про оголошення перерви до 08.06.2021р., яку занесено в протокол судового засідання. Сторони належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.
Позивачем подано заяву № 17/05ЮД від 17.05.2021р., про розгляд справи за відсутності його представника у зв'язку із епідеміологічною ситуацією.
Ухвалою суду від 08.06.2021р.,з врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, підготовче провадження у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 29.06.2021р. Сторони належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.
Ухвалою суду від 29.06.2021р., за клопотанням відповідача та враховуючи п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, відкладено розгляд справи на 12.07.2021р. ,а у судовому засіданні 12.07.2021 р., за клопотанням представника відповідача оголошена перерва до 20.07.2021р., сторони належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи.
Відповідачем подано клопотання від 20.07.2021р., про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні.
Суд, враховуючи не зазначення відповідачем причин неможливості забезпечити участь представника у судовому засіданні 20.07.20021р., відхиляє клопотання та вирішує спір за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позивач в обґрунтування на підтвердження позовних вимог, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по Договору купівлі-продажу №368/20/222 ЗЧ-С від 26.06.2020р., а саме щодо проведення своєчасної оплати за отриманий товар у строк передбачений п. 4.1 умов Договору, поставлений позивачем по видаткових накладних на загальну суму 27 425,34 грн., зв'язку чим позивачем на підставі п.п. 8.2, 8.6 Договору та відповідно до вимог чинного законодавства нарахована пеня в розмірі 2 037,74 грн. та штраф за просторочення оплати понад 20 днів в розмірі 15 000,00 грн., які просить суд задовольнити.
Відповідач, його представник у судових засіданнях, не заперечує щодо того, що станом на час зверненя позивача з позовом за ним рахувалася заборгованість за поставний товар на загальну суму 27 425,34 грн., який оплачено 20.04.2021р., при цьому пояснив, що причиною несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором стало важке фінансове становище підприємства , яке виникло через поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і через фінансові труднощі, які виникли через забогованість не тільки перед позивачем, а ще зі сплати податкових зобов'язань (єдиного внеску, штрафів та пені ) та значних відшкодувань пов'язаних із дорожньо - транспортною пригодою спричиненою транспортом підприємства, а тому просить суд не стягувати нараховані пеню та штраф.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням строків карантину, запровадженого в Україні через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України встановлено карантин, який в подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392, від 22.07.2020 р. № 641, від 13.10.2020 р. №956, від 09.12.2020р. № 1236, від 17.02. 2021 р. № 104 та від 16.06.2021р. №611 продовжено до 31 серпня 2021 року.
Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процессуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:
-між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра” (Продавець) та Приватним підприємством “РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ” (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №368/20/222 ЗЧ-С від 26.06.2020р., згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити запасні частини для сільськогосподарської техніки та витратні матеріали, відповідно до видаткових накладних, в яких визначається номенклатура, кількість та вартість запчастин і які є невід'ємною частиною договору;
- загальна сума договору складається з вартості всіх запасних частин, витратних матеріалів Продавця, встановлених (використаних) під час надання послуг, що будуть передані Покупцеві згідно відповідних видаткових накладних та Актів приймання-передачі виконаних робіт і на момент підписання Договору становить 500 000,00 грн. ПДВ, що еквівалентно 16 671,00 Євро на день укладення договору. Ціни на запчастини, вартість, кількість і асортименти кожної окремої поставки (партії Запчастин) визначаються та вказуються в видаткових накладних (п.п. 2.1, 2.6 Договору);
- Покупець сплачує вартість Запчастин (ст. 2 Договору) та Послуг (ст. 3 Договору) шляхом здійснення прямих банківських платежів на рахунок Продавця. Платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошової суми на розрахунковий рахунок Продавця. При перерахуванні коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця необхідно обов'язково вказувати в призначенні платежу в платіжному документі номер та дату Договору. У випадку, якщо Покупцем буде здійснено платіж, в призначенні якого не буде вказано номер та дата цього Договору, Продавець на свій розсуд визначає порядок, суми та напрями зарахування отриманих коштів в погашення будь-яких існуючих зобов'язань Покупця перед Продавцем з урахуванням п. 8.2 та п. 4.3 Договору. Покупець здійснює розрахунки за Запчастини та/або Послуги шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця 100% вартості або відстрочки платежу протягом 10 (десять) календарних днів з моменту фактичної передачі Запчастин та/або наданих Послуг, та підписання відповідних видаткових накладних, або з моменту підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.1 Договору);
- відповідно до п. 5.1 умов Договору, датою передачі Запчастин (окремої партії Запчастин) вважається дата прийому-передачі Запчастин, зазначена у відповідній накладній (товаросупроводжуючому документі);
- за порушення Покупцем строків оплати вартості запчастин та/або послуг, Покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов'язань за весь строк існування заборгованості(п. 8.2 Договору);
- за порушення Покупцем строків оплати, передбачених даним Договором, понад 20 (двадцять) календарних днів, Покупець сплачує одноразово штраф в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. (п. 8.6 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (в паперовому або електронному вигляді) і діє до 31.12.2020р., а в частині виконання сторонами зобов'язань до моменту повного виконання. Якщо не одна із сторін не виявила бажання на розірвання договору до моменту закінчення його терміну, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах (п. 10.3 Договору).
На виконання зобов'язань за Договором товариство поставило підприємству запчастини на загальну суму 27 425,34 грн., що підтверджується видатковими накладними №0000055882 від 26.06.2020р., на суму 18 575,34 грн., №0000057352 від 01.07.2020р. на суму 6 336,12 грн., № 0000061249 віж 13.07.2020 на суму 1 682,40 грн. та №0000061132 від 13.07.2020 на суму 831,48 грн., які підписані повноважними представниками обох сторін без будь-яких зауважень.
На підставі видаткових накладних, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме: №20-0052024 від 26.06.2020р. на суму 18 575,34 грн., №20-0052213 від 29.06.2020р. на суму 6 336,12 грн., №20-0053325 від 10.07.2020р. на суму 831,48 грн. та №20-0057296 від 13.07.2020 на суму 1 682,40 грн., всього на 27 425,34 грн.
Відповідач оплату за отриманий товар в сумі 27 425,34 грн. у строк встановлений договором не здійснив, що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми боргу, штрафу та пені.
У процесі розгляду справи відповідач згідно платіжного доручення №2440 від 20.04.2021р. перерахував на рахунок позивача 27 425,34 грн. боргу з призначенням платежу: «оплата за товар, згідно рахунків».
Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, порядок укладення, виконання яких регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Господарського кодексу України (далі ГК) та інших нормативних актів законодавства;
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .
Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки приписами даної норми передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (правова позиція викладена у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19)
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що оплата товару на суму 27 425,34 грн. здійснена з порушенням строків оплати встановлених п. 4.1 Договору, а саме така оплата мала бути проведена протягом 10 календарних днів після фактичної передачі товару, підтвердженням чого є видаткові накладні, тобто у липні 2020р.
Відповідачем проведено оплата 20.04.2021р., що підтверджується платіжним дорученням №2440 від 20.04.2021р., у зв'язку з чим позивачем, на підставі п.п. 8.2,8.6 Договору нараховано пеню в сумі 2 037,74 грн. та штраф в сумі 15 000,00 грн.
Перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу пеню, суд встановив правомірність таких нарахувань на суми та періоди:
-по видатковій накладній від 26.06.2020р. № №0000055882 на суму 18 575,34 грн., строку оплати 06.07.2020р., період нарахування пені згідно норм чинного законодавства з 07.07.2020р.- 07.01.2021р. складає 1 126,82грн., а враховуючи заявлений позивачем початок строк нарахування пені (24.07.2020р.) пеня складає 1 050,12грн.;
- по видатковій накладній №0000057352 від 01.07.2020р. на суму 6 336,12 грн., строку оплати 13.07.2020р., період нарахування пені з 14.07.2020р. - 14.01.2021р. складає 384,40грн., а враховуючи заявлений позивачем початок строк нарахування пені (24.07.2020р.) пеня складає 363,63грн.;
- по видаткових накладних № 0000061249 та №0000061132 від 13.07.2020 на загальну суму 2513,88 (1682,40 + 831,48), строку оплати 23.07.2020р., період нарахування пені з 24.07.2020р.- 24.01.2021р. складає 152,54грн.
З врахуванням зазначеного позивачем у позовній заяві періоду нарахування пені з 24.07.2020р. по 24.01.2021р., підлягає до задоволення пеня в сумі 1 539,29грн.
Щодо заявленої позивачем суми пені в сумі 498,45 грн. за період 25.01.2021р. по 01.03.2021р., то така не підлягає до задоволення, враховуючи приписи частини враховуючи приписи частини 6 статті 232 ГПК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 15 000,00грн, штрафу, суд, розглянувши заяву відповідача про зменшення штрафу, з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за можливе задовольнити його частково, зменшивши суму такого до 20 % . При цьому, суд виходив із наступного.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст.125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, враховуючи обставини даної справи, погашення суми боргу відповідачем, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, неспіврозмірний розмір штрафних санкцій сумі боргу, враховуючи практику Верховного суду , вважає за можливе зменшити суму штрафу, стягнувши з відповідача 3000,00 грн. штрафу (20%). В решті частині стягнення штрафу відмовляє.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України, зазначеної постанови стягується з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 844 грн. 39 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.
Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на суму 27 425,34 грн., тобто сума судового збору, про повернення якої позивач має право звернутися в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» складає 1 400,16грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 42, 73-79, 86, 123, 129, ст. 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “РОЯЛ ТРАНС КОМПАНІ” (вул. Поліська, буд.14, м. Тернопіль, 46400, ідентифікаційний код 38990359 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра” (вул. Машинобудівників, буд. 5-а, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162, ідентифікаційний код 30050930) - 1 539(одна тисяча п'ятсот тридцять девять ) грн. 29 коп. пені, 3 000 (три тисячі ) грн. 00 коп. штрафу та 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Тернопільський місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 23 липня 2021 року.
Суддя М.С. Стадник