Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"26" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/498/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металкрафт"
про: стягнення в сумі 95 744,49 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротеп" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металкрафт" про стягнення в сумі 95 744,49 грн., з яких: 93 858,77 грн. основного боргу, 1 885,72 грн. інфляційних втрат.
Стислий виклад позицій сторін
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору-заявки на перевезення вантажу, а саме відповідач не оплатив надані послуги на суму 93 858,77 грн. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 1 885,72 грн. інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції не надав.
В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про місце дату та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 червня 2021 року відкрито провадження у справі №918/498/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до слухання на 20 липня 2021 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
19 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металкрафт" (замовник, відповідач) було погоджено та підписано заявку №1903, у відповідності до умов якої перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу за маршрутом смт.Мізоч, вул. Острозька 33А, Рівненська область, Здолбунівського району до Manse Lane, Knaresborough, Nort Yorkshire, HG5 8ET, Great Britain.
Умовами оплати передбачено 2 850 євро (по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля). Дата розвантаження 26-29.03.2021 року.
Позивач вказує, що виконав перевезення для ТОВ "Металкрафт", про що свідчить відмітка вантажоодержувача у CMR відповідно до заявки.
Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №2392 від 24 березня 2021 року сторонами узгоджено факт надання позивачем відповідачу послуги міжнародних вантажних перевезень на загальну суму 93 858,77 грн., у зв'язку з чим позивачем було сформовано рахунок №2392 від 24 березня 2021 року.
27 травня 2021 року (згідно з відміткою АТ "Укрпошта") позивач направив відповідачу претензію на оплату вказаної заборгованості, в якій просив негайно сплатити борг.
Позивач вказує, що станом на день підписання позовної заяви відповідач не погасив заборгованість у сумі 93 858,77 грн., у зв'язку з чим позивач за період з 24 березня 2021 року по 17 червня 2021 року нарахував відповідачу 1 885,72 грн. інфляційних втрат.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів та транспортно-експедиторську діяльність.
Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з положеннями статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави (Глава 65 ЦК України) поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються також нормами Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Відповідно до норм статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів, серед іншого, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.
Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов'язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов'язань.
Умовами заявки на перевезення не передбачено строку оплати наданих послуг.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас позивач не надав суду договору або інших доказів щодо погодження сторонами строку (терміну) виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих від позивача транспортних послуг.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату наявної заборгованості. У претензії була зазначена вимога оплатити борг негайно після отримання вказаної претензії.
Вказана претензія направлена за адресою, що відповідає адресі відповідача, що міститься в ЄДРЮОФОПтаГМ. Таким чином, оскільки строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, суд приходить до висновку, що зобов'язання з оплати наданих послуг у відповідача виникло у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Доказів вручення поштового відправлення відповідачу позивач суду не надав.
Згідно з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Враховуючи вище встановлені обставини суд робить висновок, що вимогу про сплату заборгованості відповідач отримав не пізніше 01 червня 2021 року. Відтак, з огляду на положення статті 530 ЦК України, починаючи з 08 червня 2021 року відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг.
У зв'язку з вищенаведеним, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 93 858,77 грн. основного боргу є обґрунтованими та мають бути задоволені.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання за період з 24 березня 2021 року по 17 червня 2021 року позивач нарахував відповідачу 1 885,72 грн. інфляційних втрат.
Оцінивши наданий позивачем розрахунок інфляційних суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснено неправильно, оскільки позивачем помилково як початок нарахування вказано 24.03.2021 року. Тоді як встановив суд, прострочення з оплати наданих послуг відповідачем допущено починаючи з 08.06.2021 року.
За таких умов суд зауважує наступне. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (стаття 625 ЦК України). Водночас нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
За усталеною судовою практикою розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, найменшим періодом часу за який може бути здійснено нарахування інфляційних втрат є місяць.
Натомість суд встановив, що прострочення з оплати наданих послуг відповідачем допущено починаючи з 08.06.2021 року, а розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем по 17.06.2021 року. Однак інфляційні витрати не можуть бути розраховані за період менший ніж місяць. З огляду на таке вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 885,72 грн. втрат від інфляції не можуть бути задоволені.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
Позивач належним чином виконав договірні зобов'язання. Натомість суд встановив невиконання умов договору з боку відповідача в частині оплати отриманих від позивача послуг.
На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 93 585,77 грн.
В задоволенні вимог про стягнення 1 885,72 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити з огляду на встановлені судом обставини справи.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись положеннями частини 9 статті 129 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛКРАФТ" (35740, Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Острізька 33А, код ЄДРПОУ 38230905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (02105. м. Київ, вул. Павла Усенка 8, код ЄДРПОУ 21496904) 93 585 (дев'яносто три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 77 коп. заборгованості за надані послуги та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
3. В задоволенні вимог про стягнення 1 885,72 грн. інфляційних втрат відмовити.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (02105. м. Київ, вул. Павла Усенка 8, код ЄДРПОУ 21496904).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛКРАФТ" (35740, Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Острізька 33А, код ЄДРПОУ 38230905).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Качур А.М.