Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"20" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/458/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго"
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про: стягнення 2 576 640,00 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Процун О.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 276 640,00 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 06 липня 2021 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 300 000,00 грн.
Ухвалою суду від 20 липня 2021 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 400 000,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" та ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" було укладено договір поставки №53-122-01-20-10013.
Позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 3 776 640,00 грн.
В свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію в сумі 500 000 грн. Відтак позивач звернувся з вимогою про стягнення із відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 3 276 640,00 грн.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що наявна заборгованість пов'язана зі складним фінансовим становищем підприємства. Проте незважаючи на ситуацію яка склалася відповідач вживає всіх заходів для оплати боргу. Окрім цього відповідач зазначив про визнання вимог щодо стягнення заборгованості по оплаті поставленої позивачем продукції.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 08 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 липня 2021 року.
02 липня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги визнав.
Ухвалою суду від 06 липня 2021 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 300 000,00 грн.
Ухвалою суду від 06 липня 2021 року підготовче засідання відкладено на 20 липня 2021 року.
Ухвалою суду від 20 липня 2021 року закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 400 000,00 грн.
Згідно з правилами частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з положеннями статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні відповідач зазначив про обставини, що відображені у відзиві на позов.
З огляду на визнання відповідачем позову суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір відповідно до положень статті 185 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
18 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (позивач/постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач/замовник) укладено договір поставки №53-122-01-20-10013 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Згідно з умовами пункту 1.2. договору, предметом поставки по даному договору є продукція: 38340000-0.
Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 3 766 640,00 гривень.
Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток 2 до даного договору).
Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.
Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.
Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
На виконання своїх зобов'язань за договором поставки ТОВ "Атомтеплоенерго" провело поставку (передало у власність) відповідачу продукції на загальну суму 3 776 640,00 грн. (видаткова накладна №41 від 30 грудня 2020 року на суму).
Поставлена позивачем продукція успішно пройшла вхідний контроль.
Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Докази стосовно оплати відповідачем заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 2 576 640,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Таким чином суд встановив, що станом на час розгляду спору у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 2 576 640,00 грн. Розмір заборгованості та її наявність визнається відповідачем.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення 2 576 640,00грн. заборгованості.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до норм статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та річних судом враховано, що судові витрати в частині 10 500,00 грн. судового збору мають бути повернуті позивачу у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині згаданих позовних вимог.
Крім того, оскільки відповідач визнав наявну основну заборгованість до початку розгляду справи, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору 19 324,80 грн., сплаченого при поданні позову.
Решта судового збору в розмірі 19 324,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМТЕПЛОЕНЕРГО" (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна 14, код ЄДРПОУ 43015083) 2 576 640 (два мільйони п'ятсот сімдесят шість тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. заборгованості та 19 324 (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп. судового збору.
3. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АТОМТЕПЛОЕНЕРГО" (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна 14, код ЄДРПОУ 43015083) з державного бюджету України 19 324 (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМТЕПЛОЕНЕРГО" (65007, м. Одеса, вул. Генерала Ватутіна 14, код ЄДРПОУ 43015083).
Відповідач (Боржник): Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2021 року.
Суддя Качур А.М.