ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2021Справа № 910/5121/21
Господарський суд місті Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5121/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ 15, 01015)
До Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ 32, 01032)
Про стягнення 144 800, 05 грн
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
30.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (далі за текстом - позивач) з вимогами до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 144 800, 05 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 11ЖМК190004 від 23.08.2019/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 оренди нежитлового приміщення, в частині своєчасної сплати орендної плати та додаткової плати за користування орендованим майном за серпень 2020 року. У зв'язку із викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 144 800,05 грн заборгованості за договором, з яких:
44 158, 41 грн - пені за порушення строків оплати орендної плати за серпень 2020 року;
46 526, 37 грн - пені за порушення строків оплати додаткової плати за серпень 2020 року;
3 629, 46 грн - 3 % річних за порушення строків оплати орендної плати за серпень 2020 року;
3 973, 80 грн - 3 % річних за порушення строків оплати додаткової плати за серпень 2020 року;
22 962,37 грн - інфляційних втрат за порушення строків оплати орендної плати за серпень 2020 року;
23 549, 64 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати додаткової плати за серпень 2020 року.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
02.04.2021 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 02.04.2021 для усунення недоліків позовної заяви.
15.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою, на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2021.
20.04.2021 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/5121/21 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
28.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторони - позивача.
07.05.2021 та 11.05.2021 у справі надійшли два відзиви відповідача, в яких він заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог.
12.05.2021 суд ухвалив в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовити, про що постановив відповідну ухвалу в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятого процесуального рішення.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва-
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
23.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (надалі - позивач, орендодавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004 від 23.08.2019 року/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 року, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове оплачуване користування (оренду):
- нежитлові приміщення площею 577,8 (п'ятсот сімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 7-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 7-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 591,6 (п'ятсот дев'яносто одна ціла шість десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 8-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 589,2 (п'ятсот вісімдесят дев'ять цілих два десятих) квадратних метрів, на 9-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 9-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,8 (п'ятсот вісімдесят цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 10-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 10-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,4 (п'ятсот вісімдесят сім цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 11-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 11-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,8 (п'ятсот вісімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 12-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 12-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 585,9 (п'ятсот вісімдесят п'ять цілих дев'ять десятих) квадратних метрів, на 13-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 13-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 209,4 (двісті дев'ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі (надалі - приміщення офісні 14-го поверху), за актом приймання - передачі № 1 від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 484,4 (чотириста вісімдесят чотири цілих чотири десятих) квадратних метрів, в підвалі будівлі (надалі - приміщення підвалу), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 593,1 (п'ятсот дев'яносто три цілих одна десята) квадратних метрів, на 5-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 5-го поверху), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 593,6 (п'ятсот дев'яносто три цілих шість десятих) квадратних метрів, на 6-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 6-го поверху), за актом приймання - передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 818,8 (вісімсот вісімнадцять цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 21 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 81,7 (вісімдесят один цілий сім десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі (надалі - приміщення складські 14-го поверху), за актом приймання - передачі від 21 грудня 2019 року;
- нежитлове приміщення площею 347,9 (триста сорок сім цілих дев'ять десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - "частина приміщень офісних цокольного поверху"), за актом приймання - передачі від 27 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 525,5 (п'ятсот двадцять п'ять цілих п'ять десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі (надалі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 856,5 (вісімсот п'ятдесят шість ціла п'ять десятих) квадратних метрів, на 2-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 2-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 594,6 (п'ятсот дев'яносто чотири цілих шість десятих) квадратних метрів, на 3-му поверсі будівлі (надалі - приміщення 3-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 594,5 (п'ятсот дев'яносто чотири цілих п'ять десятих) квадратних метрів, на 4-му поверсі в будівлі (надалі - приміщення 4-го поверху), за актом приймання - передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 147,1 (сто сорок сім цілих одна десята) квадратних метрів, (надалі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання - передачі від 04 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 68,0 (шістдесят вісім цілих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - частина приміщень офісних цокольного поверху), за актом приймання - передачі від 12 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 89,7 (вісімдесят дев'ять цілих сім десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі (надалі - приміщення складські цокольного поверху), за актом приймання - передачі від 12 лютого 2020 року.
Додатковою угодою № 3 (№660-ДУ-УС від 19.03.2020/ № 10-125-08-19-00660 від 30.03.2020) до договору сторони погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу об'єкта оренди, шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 кв.м., які знаходяться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б, за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24, у зв'язку з чим внесено зміни до договору та викладено п. 1.1. договору в новій редакції.
Відповідно до п. 3.1. договору орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та строки обумовлені цим договором.
Плата за оренду нараховується з дати підписання сторонами акту №1 (акту приймання-передачі) (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.
Відповідно до п. 3.8. договору орендар крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.) не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.
Орендодавець формує рахунок на оплату за оренду, розрахованої відповідно до додатку № 2 до договору, останнім днем першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об'єктом оренди, та передає його орендареві не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним. Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказаному у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об'єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказаному у розділі 14 договору. Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря (п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди № 2).
Відповідно до п. 3.16 договору зобов'язання щодо здійснення платежів за цим договором будуть вважатись виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів, будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця.
В п. 7.2. договору визначено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% грошових зобов'язань з яких допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання.
Як вказує позивач у своїй позовній заяві, ним на виконання умов договору було виставлено орендарю наступні рахунки: № 160011462 від 31.08.2020 на сплату орендної плати за серпень 2020 року у сумі 6 763 875,89 грн., № 160011460 від 31.08.2020 року на сплату додаткової плати за серпень 2020 року у сумі 2 048 150,46 грн, № 160011461 від 31.08.2020 на сплату компенсації комунальних послуг за серпень 2020 року у сумі 127 187,44 грн.
Крім того, позивач вказує, що ним орендарю були також надані акти здачі-прийняття наданих послуг № 160011462/2020 від 31.08.2020 за надані послуги з оренди приміщення за серпень 2020 року на суму 6 763 875,89 грн, № 160011460/2020 від 31.08.2020 про надання послуг додаткової плати за серпень 2020 року на суму 2 048 150,46 грн, № 160011461/2020 від 31.08.2020 за спожиті у серпні 2020 року комунальні послуги на суму 127 187,44 грн.
Зобов'язання по сплаті орендної та додаткової плати відповідачем було виконано частково: за оренду приміщення у серпні 2020 року відповідачем сплачено 4 997 539,48 грн, додаткову плату за серпень 2020 року - 236 639,46 грн. та за комунальні послуги за серпень 2020 року - 127 187,44 грн.
Заборгованість з орендної плати за серпень 2020 року у розмірі 1 766 336,41 грн та заборгованість по сплаті додаткової плати за серпень 2020 року у розмірі 1 811 511,00 грн була оплачена з порушенням строків, встановлених договором, а саме: 26.01.2021 відповідач сплатив 1 766 336, 41 грн орендної плати за серпень 2020 року, 26.01.2021 - 1 738 652, 21 грн додаткової оплати за серпень 2020 року та 12.02.2021 - 72 858, 79 грн додаткової оплати за серпень 2020 року. Здійснення вказаних оплат підтверджується наявними в матеріалах справи листом від 01.02.2021 № 25/181, платіжними дорученнями № 150 від 26.01.2021, № 151 від 26.01.2021, № 149 від 26.01.2021 та № 298 від 12.02.2021.
Стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за порушення строків оплати орендної плати та додаткової оплати за серпень 2020 року за період прострочення з 21.09.2020 до 31.12.2020 було, в тому числі, предметом справи № 910/987/21 за участю сторін у даній справі. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 у справі № 9110/987/21 відповідні позовні вимог були задоволені частково, та стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" 587 934, 66 грн пені, 287 764, 02 грн інфляційних втрат та 64 412, 01 грн 3 % річних. Вказане рішення на момент розгляду даної справи оскаржується в апеляційному порядку.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 90 684, 78 грн нарахованої за загальний період прострочення з 01.01.2021 до 12.02.2021 за порушення строків оплати орендної плати та додаткової плати за серпень 2020 року, 7 603, 26 грн 3 % річних нарахованих за загальний період прострочення з 01.01.2021 до 12.02.2021 за порушення строків оплати орендної плати та додаткової плати за серпень 2020 року та 46 512, 01 грн інфляційних втрат нарахованих за загальний період прострочення з 01.01.2021 до 26.01.2021 за порушення строків оплати орендної плати та додаткової плати за серпень 2020 року.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві та інших заявах по суті справи:
(1) відповідач прострочив строки оплати орендної та додаткової плати за договором за серпень 2020 року, відповідно наявні підстави для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом;
(2) розмір пені, яка підлягає стягненню встановлений договором в розмірі 0, 1 % від простроченої суми, що відповідає ст. 551 Цивільного кодексу України;
(3) невиконання відповідачем зобов'язань за договором порушує законне право позивача на отримання доходів від своєї власності, що обумовило необхідність звернення позивача до суду за захистом його порушеного права.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що:
(1) вимоги позивача щодо нарахування пені у розмірі 0, 1%, а не в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за прострочення грошових зобов'язань є необґрунтованими, з огляду на положення ст. 343 Господарського кодексу України;
(2) застосування до відповідача відповідальності у розмірі 3 % річних є необґрунтованим, з огляду на необґрунтованість суми основного боргу;
(3) відповідач не погоджується із застосованим позивачем порядком нарахування «інфляційних втрат» на суму несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання;
(4) виникнення у відповідача заборгованості за 2019 - 2021 роки пов'язане не з власною діяльністю, а з діяльністю підприємств, які мають монопольне становище на ринку електроенергії, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язань за договором;
(5) стягнення пені, 3 % річних у даній справі створять додаткові фінансові навантаження, що безпосередньо вплине на процес вироблення електроенергії;
(6) в даному випадку наявні підстави для зменшення 3 % річних до 0, 1 % від заявленої суми.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності підстав для притягнення відповідача до такого виду відповідальності як стягнення пені в розмірі 0, 1 % від простроченої суми, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи мало місце з боку відповідача порушення грошового зобов'язання по сплаті орендної та додаткової плати за серпень 2020 року за договором;
- чи наявна між сторонами домовленість щодо встановлення неустойки (пені в розмірі 0, 1 %) за порушення строку виконання грошового зобов'язання;
- відповідність розрахунку періодів заборгованості та розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат обставинам справи та відповідним приписам чинного законодавства України;
- наявність та/або відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Договір, укладений між сторонами, є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Матеріалами справи підтверджено, і відповідачем не заперечуються обставини, виконання відповідачем його зобов'язань за договором в частині оплати орендної та додаткової плати за серпень 2020 року з порушенням строку оплати, визначеного в договорі.
Так, заборгованість з орендної плати за серпень 2020 року у розмірі 1 766 336,41 грн та заборгованість по сплаті додаткової плати за серпень 2020 року у розмірі 1 811 511,00 грн були оплачені в такому порядку: 26.01.2021 відповідач сплатив 1 766 336, 41 грн орендної плати за серпень 2020 року, 26.01.2021 - 1 738 652, 21 грн додаткової оплати за серпень 2020 року та 12.02.2021 - 72 858, 79 грн додаткової оплати за серпень 2020 року.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.3 договору відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату, додаткову плату за серпень 2020 року не пізніше 20.09.2020, проте фактично частина оплат була здійснена 26.01.2021 та 12.02.2021, відповідно відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу України також внормовує, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також в п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» судам роз'яснено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Як встановив суд сторонами в договорі встановлено вищий розмір пені за порушення грошового зобов'язання ніж визначено у ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", що суперечить зазначеним положенням чинного законодавства, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення пені в розмірі 0, 1 % від простроченої суми, проте наявні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 7.2. договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному судом, оскільки розрахунок позивача здійснений без врахування положень ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, за загальний період прострочення з 01.01.2021 по 12.02.2021 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання в розмірі 29 814, 17 грн.
Щодо вимог про стягнення 3% річних в розмірі 7 603, 26 грн суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті платежів за договором за серпень 2020 року, то вимоги позивача про стягнення 3% річних є законними та обґрунтованими.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму 7 459, 53 грн, а не 7 603, 25 грн як розрахував позивач.
При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (пп. 3.1 п.3).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).
Враховуючи зазначене за період прострочення з 01.01.2021 до 26.01.2021 (за січень 2021 року) не можуть бути нараховані відповідачу інфляційні втрати, оскільки на останній день січня 2021 року відповідачем вже була сплачена заборгованість в розмірах 1 766 336, 41 грн та 1 738 652, 21 грн, а на 72 858, 79 грн заборгованості позивач, згідно свого розрахунку відповідних вимог, інфляційні втрати нараховує в розмірі 0, 00 грн.
Отже вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат суд не задовольняє.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Проте, розмір 3% річних, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, а тому не підлягає зменшенню за рішенням суду в порядку ст.233 Господарського кодексу України.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 29 814, 17 грн грн пені та 7 459 ,53 грн 3 % річних.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач не в повному обсязі довів розмір своїх позовних вимог, в свою чергу відповідач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт своєчасного виконання ним своїх зобов'язань за договором, або які б спростовували наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати пені та 3 % річних за порушення грошового зобов'язання.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу, то розподіл таких витрат суд не здійснює, оскільки позивач не надав у матеріали справи доказів їх понесення.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 144 800, 05 грн задовольнити частково.
2 Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 15; ідентифікаційний код 32744172) пеню у розмірі 29 814 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 17 коп., 3% річних у розмірі 7 459 (сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн 33 коп.
3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення пені в розмірі 60 870, 61 грн, 3 % річних в розмірі 143, 72 грн та інфляційних втрат в розмірі 46512, 02 грн - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких