33/804/404/21
221/1736/21
26 липня 2021 року м. Маріуполь
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі Гєрцик Р.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, солдата, водія взводу матеріального забезпечення мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП,
Постановою судді Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 465 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 грн.
06 липня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропустив з поважних причин, оскільки 12 травня 2021 року він вчасно прибув до суду, проте судове засідання не відбулося через відсутність електропостачання. У той же день він дізнався, що справа щодо нього розглянута, про результат розгляду його повідомлять поштою. 27 травня 2021 року отримав копію оскаржуваної постанови, в якій було зазначено, що він в судовому засіданні надавав пояснення, свою вину не визнав. Проте, наполягає, що в судовому засіданні він не був та воно взагалі 12 травня 2021 року не відбулося.
Крім того, зазначає, що не міг отримати інформацію про стан судової справи щодо нього, оскільки мешкає в сільській місцевості та у нього не має доступу до мережі інтернет.
Перевіривши матеріали справи, обставини, на які посилався апелянт, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в суді 12 травня 2021 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка, в якій останній поставив особистий підпис (а.с.40), що й не оскаржується в апеляційній скарзі.
Таким чином ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.172-11 КУпАП щодо нього Волноваським районним судом Донецької області, останній не був обмежений у конституційних правах та правах, визначених ст.268 КУпАП, якими він неодноразово користувався, а саме надавав до суду першої інстанції клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.22), клопотання про допит свідків (а.с.23), долучав письмові пояснення (а.с.24,32-38).
При цьому доводи ОСОБА_1 з приводу того, що судове засідання відбулося 12 травня 2021 року без його участі не знайшли свого підтвердження.
Так, згідно статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином воно сприймається як воля держави.
Відповідно до п.13 постанови Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю.
Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд дотримався вищезазначених вимог та ухвалив рішення іменем України, об'єктивні підстави сумніватися в достовірності викладеної в постанові інформації, а саме щодо надання ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснень, відсутні. Останній також не надав до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів з приводу розгляду справи без його участі.
Посилання ОСОБА_1 в клопотанні про те, що у нього відсутній доступ до мережі інтернет, а тому він не міг дізнатися про стан справи щодо нього, не можуть бути підставою для поновлення строку апеляційного оскарження.
Як зазначає сам скаржник в апеляційній скарзі в день розгляду справи, тобто 12 травня 2021 року, він знав, що за результатами розгляду адміністративної справи щодо нього ухвалено постанову. Проте з матеріалів справи не вбачається, що він звертався до канцелярії суду з заявою про отримання її копії.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
На підставі ст.289 КУпАП, скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Крім того, КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, а з моменту винесення постанови.
За правовим змістом зазначених норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об'єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення, тобто дійсно були особливими і непереборними .
З огляду на викладене, не можна визнати поважними наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку, оскільки він мав об'єктивну можливість оскаржити дану постанову у визначений законом строк.
Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення. Даних поважних причин наведено не було, тож на думку суду апеляційної інстанції відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, Донецьким апеляційним судом вже вирішувалось питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Постановою Донецького апеляційного суду від 24 червня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні строку на подачу апеляційної скарги на постанову судді Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2021 року з тих же самих підстав (а.с.49-50).
На підставі викладеного, з урахуванням положень ч.2 ст.294 КУпАП, а також практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана з пропуском встановленого законом строку на оскарження, в клопотанні не наведено поважних причин пропуску цього строку.
Таким чином, ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2021 року слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Волноваського районного суду Донецької області від 12 травня 2021 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , повернути апелянту разом з доданими до неї матеріалами.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Донецького апеляційного суду Р.В. Гєрцик