АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-7218 Головуючий у 1 інстанції: Сизова Л.А.
Доповідач: Євтушенко О.І.
18 серпня 2009 року Апеляційний суд м. Києва в складі:
Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.
суддів: ГОРЕЛКІНОЇ Н.А., БІЛИЧ І.М.
при секретарі ТУРЧЕНКО Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства " Фірма " Барс", Відкритого акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль" як правонаступника Акціонерного поштово-пенсійного банку " Аваль", Товариства з обмеженою відповідальністю " Поліс-Плюс" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування реституції.
Апеляційний суд, -
В жовтні 2006 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування реституції.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що воно винесено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що приватне підприємство фірма «Барс» засноване позивачем ОСОБА_1 в 1995 році шляхом реорганізації малого приватного підприємства «Борисфен» і перереєстроване Ватутінською районною радою народних депутатів м. Києва 14 вересня 1995 року.
Згідно з п. 1.7. Статуту приватного підприємство фірма «Барс», розробленого у відповідності з Законами України «Про підприємства в Україні» та «Про підприємництво», підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування та самостійно відповідає за результати своєї виробничо-господарської діяльності та виконання зобов'язань перед постачальниками і споживачами, держбюджетом і банками, а т-акож перед найнятими працівниками згідно діючого законодавства України, п.1.9. вищевказаного Статуту встановлено, що підприємство несе повну відповідальність по своїм зобов'язанням в межах належного йому майна.
Вказані положення Статуту приватного підприємства фірма «Барс» узгоджуються з відповідними нормами Законів України, зокрема ст. 7 ЗУ «Про власність» та ст. ст. 9, 10 ЗУ «Про підприємства в Україні».
Ухвалою Арбітражного суду м. Києва від 17 січня 2001 року на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за заявою акціонерного поштово-пенсійного банку (АППБ) «Аваль» було порушене провадження у справі про банкрутство приватного малого підприємства «Барс» (приватного підприємства фірми «Барс») у зв'язку з тим, що останнє неспроможне задовольнити майнові вимоги заявника в сумі 245849, 72 грн. В порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Арбітражним (Господарським) судом м. Києва щодо боржника були проведені відповідні судові процедури - призначено арбітражного керуючого, затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано суму вимог кредиторів тощо.
Постановою від 1 серпня 2001 року Господарський суд м. Києва МПП «Барс» визнано банкрутом, відповідно до ст. ст. 22, 23, 24 вищевказаного Закону. Вказаною постановою суд завершив підприємницьку діяльність банкрута, визнав строк виконання всіх грошових зобов'язань таким, що настав з 01.08.2001 p., скасував накладений на майно та грошові кошти банкрута арешт та інші обмеження щодо розпорядження майном і грошовими коштами, призначив ліквідатором МПП «Барс» Яблонського В.В., тощо. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 5 квітня 2002 року припинено повноваження арбітражного керуючого ліквідатора МПП «Барс» Яблонського В.В. та призначено ліквідатором вказаного підприємства арбітражного керуючого Дяченка С. В.
Судом встановлено, що ліквідатор Дяченко С. В., діючи відповідно до закону та в межах наданих йому ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноважень провів роботу по пошуку майна МПП «Барс» та виявив, що в період 1997-1998 року боржник займався будівництвом 4-го поверху пристрою до будинку та прибудови до основної будівлі в м. Києві по вул. ПІ. Алейхема, 18. Зазначене незавершене будівництво було включене до складу ліквідаційної маси. На виконання рішення зборів кредиторів банкрута була проведена експертна оцінка з визначення ринкової вартості вказаного незавершеного будівництва та у відповідності з вимогами ст. 30 вищевказаного закону розпочав продаж майна банкрута на аукціоні (відкритих торгах). У зв'язку з відсутністю потенційних покупців аукціон тричі визнавався таким, що не відбувся.
Збори кредиторів протоколом № 5 від 25.06.2003 року зобов'язали ліквідатора укласти договір купівлі-продажу майна ПП Фірма «Барс» з АППБ «Аваль» за ціною 25000 грн.
14 липня 2003 року на виконання рішення зборів кредиторів був укладений договір купівлі-продажу № 24/85-6, за яким ліквідатор Дяченко С. В., діючи від імені приватного підприємства фірми «Барс», продав АППБ «Аваль», від імені якого діяв заступник голови правління Вовченко С. М., об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво з готовністю 36 % 4-го поверху надбудови існуючого будинку та незавершене будівництва з готовністю 49 % прибудови до основної будівлі - складські приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору продаж здійснено за 25000 грн.
30 вересня був укладений договір купівлі-продажу № 14-11/397, за яким АППБ «Аваль» продав ТОВ «Поліс-плюс» об"єкт нерухомого майна: незавершене будівництво з готовністю 36 % 4-го поверху надбудови існуючого будинку та незавершене будівництва з готовністю 49 % прибудови до основної будівлі - складські приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору продаж здійснено за 50000 грн.
Доводи позивачки та її представника про те, що вказані договори купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, яке належало приватному підприємству МПП «Барс», є недійсними з підстав, визначених ст. ст. 48, 50, 57, 63 ЦК Української РСР, ретельно перевірені судом і суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги не грунтуються на законі. За вимогами ст. ст. 48, 50, 57, 63 ЦК Української РСР підставою недійсності угоди є невідповідність її вимогам закону, суперечність угоди юридичної особи встановленим цілям її діяльності, укладення угоди внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також укладення угоди від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень за відсутності дальшого схвалення угоди цією особою.
Частина 2 ст. 48 ЦК Української РСР містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути все одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Позивачка не надала суду відповідних доказів того, що укладенними відповідачами угодами порушені її особисті майнові права. За статутом МПП «Барс» позивачка є засновником вказанного ТОВ і статутний фонд вказного ТОВ зазначений 290 000 000 крб, тобто 290 гривень. Доказів щодо збільшення статутного фонду ТОВ позивачкою суду не надано. А враховуючи те, що МПП «Барс», засновником якого є позивачка визнано банкрутом на підставі рішення суду, суд прийшов дол правильного висновку, що підстав для задоволення позову позивачки немає, не підлягає захисту вимлги позивачки шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону.
Суд повно і об*єктивно з*ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивачки не грунтуються на законі і не підлягають задоволенню.
Доводи позивачки та її представника, викладені в скарзі, не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування рішення суду.
Рішення суду постановлене у відповідності до вимог діючого законодавства України, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року рішення без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.