Справа № 22-6469
Головуючий у І інстанції: Литвинова І.B.
Доповідач: Лесько А.О.
2009 року серпня місяця 27 дня Колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Лесько А.О.,
суддів: Усика ГЛ., Закропивного О.В.,
при секретарі: Шаховніній М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного банку «Енергобанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного банку «Енергобанк» про розірвання договорів банківського вкладу, зобов'язання повернути депозитні кошти та стягнення моральної шкоди,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 з задоволено частково.
Розірвано договір банківського вкладу № 875 віл 06.08.2007р., укладений ОСОБА_2 та Акціонерним банком «Енергобанк» та зобов'язано Акціонерний банк «Енергобанк» у повному обсязі повернути депозитні кошти відповідно до умов договору у випадку його дострокового розірвання.
Розірвано договори банківських вкладів № 016847 від 26 червня 2008р., № 019147 від 18 серпня 2008р., № 019167 від 18 серпня 2008р., укладені ОСОБА_1 та Акціонерним банком «Енергобанк» та зобов'язано Акціонерний банк «Енергобанк» у повному обсязі повернути депозитні кошти відповідно до умов договору у випадку його дострокового розірвання.
Стягнуто з Акціонерного банку «Енергобанк» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Стягнуто з Акціонерного банку «Енергобанк» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
В апеляційній скарзі АБ «Енергобанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що відмова банку у достроковому розірванні депозитних договорів була обгрунтована об'єктивними причинами, а саме: наявністю постанови Правління Національного Банку від 04 грудня 2008 року № 413 « Про окремі питання діяльності банків», пунктом 2 якої банкам було заборонено робити дострокове повернення депозитів. Суд також безпідставно задовольнив вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки підстави для відшкодування такої відсутні.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06 серпня 2007р. між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем АБ «Енергобанк» було укладено договір банківського вкладу «Комфорт» № 875 на строк до 06.08.2009р., 26 червня 2008р. між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем АБ «Енергобанк» було укладено договір банківського вкладу «Олімпійський марафон» № 016847 на строк до 26.06.2012р., 18 серпня 2008р. між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем АБ «Енергобанк» було укладено договір банківського вкладу «Комфорт» № 019147 на строк до 2010р. та в той же день між ними було укладено договір банківського вкладу «Комфорт» № 019167 на строк до 2010р. Відповідно до умов зазначених договорів, відповідач на умовах строковості та платності прийняв від позивачів грошові кошти в розмірі 10001 долар США, 13000грн., 71994 долари США 47 центів, 40000Євро (а.с. 13-25).
Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово зверталися до відповідача із заявами про дострокове повернення їм частини депозитних вкладів, посилаючись на термінову потребу у грошах (а.с. 26, 28, 29, 30, 32).
Вказані заяви були залишені без задоволення з посиланням на вимоги постанови НБУ від 04 грудня 2008 року № 413 «Про окремі питання діяльності банків» (а.с. 27).
Відповідно до ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмова відповідача у видачі позивачам вкладів на їх вимогу є неправомірною та обгрунтовано задовольнив позовні вимоги, зобов'язавши АБ «Енергобанк» у повному обсязі повернути депозитні кошти відповідно до умов договору у випадку його дострокового розірвання.
Доводи апеляційної скарги про правомірність дій відповідача у відповідності з постановою Правління Національного банку України № 413 від 04 грудня 2008 року «Про окремі питання діяльності банків», пунктом 2 якої банкам було заборонено робити дострокове повернення депозитів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки постановою Правління національного банку України від 04 грудня 2008 року № 413 "Про окремі питання діяльності банків" було зобов'язано банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) (абзац 5 пункту 2). Заборони щодо дострокового повернення депозитних коштів абзац 5 пункту 2 цієї Постанови не містив. Крім того вказана Постанова Правління НБУ не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України в установленому законом порядку та є підзаконним нормативним актом, який не відповідав нормам ЦК України.
Посилання в апеляційній скарзі на лист НБУ від 06.12.2008 року № 22-310/946-17250, яким звернуто увагу банків на те, що постановою Правління Національного банку України № 413 від 4 грудня 2008 року (абзац 5 пункту 2) банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів також не може бути взято до уваги, оскільки вказаний лист не є нормативним актом.
Таким чином рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про розірвання договорів банківського вкладу та зобов'язання відповідача повернути депозитні кошти відповідно до умов договору є законним та обгрунтованим, доводами апеляційної скарги не спростовується, тому підстав для його зміни чи скасування в цій частині не має.
Разом з тим, не можна погодитись в висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки чинне законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, не передбачає відшкодування моральної шкоди. Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивачів моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 316 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Енергобанк» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року в частині стягнення з Акціонерного банку «Енергобанк» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 1000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Енергобанк» про відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.