Справа № 22-5892/2009
Головуючий у 1 інстанції - Колдіна О.О.
Доповідач -Лесько А.О.
2009 року серпня місяця 27 дня Колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого-судді: Лесько А.О., суддів: Усяка Г. І., Закропивного О.В., при секретарі: Шаховніній М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокуратури м. Києва на ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2009 року в справі за заявою прокуратури м. Києва про розкриття банківської таємниці по рахунку, який належить підприємству «УСІ- Правозахист»,
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2009 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою прокуратури м. Києва про розкриття банківської таємниці по рахунку, який належить підприємству «УСІ-Правозахист».
В апеляційній скарзі прокуратура м. Києва просить скасувати ухвалу судді та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що висновок судді про необхідність в ході проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України розкриття банківської таємниці в порядку, визначеному КПК України, є помилковим, оскільки розкриття банківської таємниці за нормами КПК можливе тільки після порушення кримінальної справи.
Заслухавши пояснення представника підприємства «УСІ-Правозахист»,
дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок розкриття банківської таємниці визначено ст. 62 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121 -III «Про банки і банківську діяльність», відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмову вимогу суду або за рішенням суду (п.2 ч. 1 ст. 62); органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; (Пункт З частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV (1294-15) від 20.11.2003).
Відповідно до Стаття 20 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року N 1789-ХП (з наступними змінами і доповненнями), яка визначає
повноваження прокурора, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою, вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, , видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14); (Пункт перший частини першої статті 20 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001, N 2922-ІІІ (2922-14) від 10.01.2002).
При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій.
Виходячи із наведених норм чинного законодавства та змісту заяви про розкриття банківської таємниці, в якій прокурор посилається на проведення ним перевірки додержання місцевими органами влади законодавства у сфері забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями, суддя безпідставно вважав, що заява прокурора про розкриття банківської таємниці не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу прокуратури м. Києва задовольнити.
Ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2009 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.