03101, м. Київ, МСП, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22-6839
Головуючий у 1-й інстанції: Мягкоход Ю.В.
Доповідач: Прокопчук Н.О.
26 серпня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого: Прокопчук Н.О.
Суддів: Слободянюк С. В., Карпенко С. О.
При секретарі: Зражевській Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Солом»янського районного суду районного суду m. Києва від 26 травня 2009 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра», 3-я особа: Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів про розірвання договору строкового банківського вкладу, повернення грошової суми та відшкодування завданої моральної шкоди, -
У лютому 2009 року позивач звернувся із вказаним позовом до відповідача.
Зазначав, що 16.07.2008 року він уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 789148 та вніс на відкритий йому рахунок 150 000 дол. США. За умовами договору він має право на щомісячне отримання від банку процентів за вкладом.
Посилаючись на те, що відповідач не сплачує йому нараховані проценти чим порушує свої зобов'язання за договором, з вимогою про розірвання договору та повернення вкладу не погоджується, позивач просив ухвалити рішення яким розірвати договір строкового банківського вкладу від 16.07.08 року укладеному між сторонами, стягнути з ВАТ КБ «Надра» на його користь суму вкладу 150000 дол. США, 11 771 грн. моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями банку та судові витрати.
Відповідач надав письмові заперечення в яких зазначив, що Постановою Національного банку України в ВАТ КБ «Надра» призначено тимчасову адміністрацію і з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій - зупинено виконання банком майнових зобов'язань.Банк ні в якої мірі не відмовляється від своїх зобов'язань, своєчасно нараховує проценти, але сплатити їх на даний час не може. Вважав, що спору між сторонами не має і провадженні у справі слід припинити.
Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду ОСОБА_4., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини., що мають значення для вирішення спору встановлені не в повному обсязі, судом безпідставно не враховано, що мораторій на виплату процентів за січень 2009 року не розповсюджується, суд помилково вважав, що відсутні істотні порушення виконання відповіда чем умов договору.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених в ній.
Представник відповідача зазначив що рішення суду є законним та обгрунтованим. Заслухавши доповідь судді Прокопчук И.О., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого по справі рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Постановлюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що банк не відповідає за невиконання зобов'язань оскільки НБУ оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а несплата процентів за січень 2009 року в день звернення позивача з такою вимогою не є істотним порушенням умов договору, яке могло б потягти розірвання договору.
Проте погодитися з таким висновком суду у повній мірі не можна.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення ; чи є інші фактичні данні, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження ; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра» був укладений Договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Класичний без поповнення» № 789148 від 16 липня 2008 року за умовами якого ОСОБА_2 вніс на відкритий йому банком депозитний рахунок 150000 дол. США під 12 % річних (а.с. 9-11).
За умовами п.3.1.2 та п.4.4 укладеного Договору вкладник має право на отримання суми вкладу та нарахованих процентів. Сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно шляхом перерахування суми процентів на рахунок вкладника. Вкладник може отримати нараховані проценти з наступного дня після їх нарахування. Зазначені умови договору узгоджуються із вимогами п.п. 1, 4-5 ст. 1061 ЦК України.
За змістом ч. 1 п.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Згідно п.4.5 Договору у разі дострокового отримання суми вкладу та розірванні дії Договору або повернення частини вкладу за ініціативою вкладника, вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви за два календарних дні, коли вкладник бажає отримати достроково вклад чи відповідну його частину.
Отже, за вимогами наведених норм права та із умов укладеного між сторонами договору випливає, що позивач, який є вкладником, має право щомісячно отримувати проценти нараховані банком за користування його вкладом і достроково розривати, за бажанням укладений договір з виплатою йому суми вкладу.
Позивачем 17.02.2009 року була подана заява на ім. »я начальника відділення № 8 філії Київського РУ ВАТ КБ «Надра» про видачу йому нарахованих процентів за січень 2009 року та надання письмових пояснень щодо затримки у виплаті процентів за грудень 2008 року (а.с. 13-14).
Доказів на підтвердження надання відповіді на зазначену заяву та про виплату суми нарахованих процентів матеріали справи не містять, а тому суд першої інстанції безпідставно вважав встановленим факт виплати позивачу процентів по вкладу за січень 2009 року.
Суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Посилання у рішенні суду на ст. 85 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» про введення мораторію, як на підставу для відмови у задоволенні позову є помилковими, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
У даному випадку строк дії укладеного між сторонами договору не сплинув, вимога заявлена після призначення тимчасової адміністрації.
При викладених обставинах рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору строкового банківського вкладу та повернення грошової суми підлягає скасуванню з підстав ч.2 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
В інший частині, що стосується відшкодування моральної шкоди, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.
Позивач, як на правове обгрунтування своїх позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, послався на ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши, що наданням неякісної послуги та невиконанням умов договору відповідач спричинив йому моральну шкоду.
Однак за вказаною нормою права ( ст. 4) відшкодуванню підлягає лише та моральна (не-майнова) шкода, що заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання умов договору не передбачено, ані самим укладеним між сторонами Договором, ані ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
Відшкодування моральної шкоди за вимогами ст. 1167 ЦК України позивач не доводив і на таку правову підставу не посилався, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і в цій часті рішення суду слід залишити без зміни.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору строкового банківського вкладу та повернення грошової суми скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: Позов ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра», 3-я особа: Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів про розірвання договору строкового банківського вкладу та повернення грошової суми задовольнити.
Розірвати Договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Класичний без поповнення» № 789148 від 16 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра».
Стягнути з ВАТ КБ «Надра» код за ЄДР 20025456 на користь ОСОБА_2 150 000 (Сто п'ятдесят тисяч) доларів США внесених ним за Договором строкового банківського вкладу (депозиту) «Класичний без поповнення» № 789148 від 16 липня 2008 року.
В інший частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.