19 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Полтавцевої Г. А.
суддів Глиняного В.П., Чорного О.М.
прокурора Кузьмич Я.А.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляціями захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року.
Цією постановою скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 26 червня 2009 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, залишено без задоволення.
Своє рішення суд мотивував тим, що в цій постанові вказано статтю Кримінального кодексу України, за якою порушено справу, подальше її спрямування, при порушенні кримінальної справи були виконані вимоги ст. ст. 95-98 КПК України, тобто наявні приводи та підстави для порушення кримінальної справи, рішення прийнято компетентною особою, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, не викликає сумнівів, а тому постанова про порушення кримінальної справи є законною та обгрунтованою і підстави для її скасування відсутні.
Справа № 10-1477/09
Головуючий в 1 інстанції Отрош І.О.
Категорія ст. 236-8 КПК
Доповідач Полтавцева Г. А.
В своїх апеляціях захисники в інтересах ОСОБА_3 просять постанови суду та органу досудового слідства скасувати, посилаючись на те, що законних приводів та підстав для порушення справи не було, а висновки суду про законність винесеної слідчим постанови не відповідають фактичним матеріалам справи.
При цьому захисник ОСОБА_1 зазначає, що порушення кримінальної справи щодо його довірителя є незаконним, оскільки за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, які потягли смерть останнього, 17 червня 2009 року вже було порушено кримінальну справу. Посилається також на порушення вимог КПК при огляді трупа ОСОБА_4, на те, що пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших осіб не можуть бути законними джерелами доказів, оскільки вони не були допитані в якості свідків, стверджує, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які дані про заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 а місцевий суд не звернув на це увагу.
Захисник ОСОБА_2 3вертає увагу суду на те, що кримінальна справа порушена незаконно, оскільки в постанові відсутні посилання на ч.3, 4, 5 ст. 27 КПК України, які передбачають відповідальність співучасників, які не є співвиконавцями, а також аналізує зібрані по справі докази і приходить до висновку, що основні їх джерела не містять даних про причетність ОСОБА_3 до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а місцевий суд не дав їм оцінку.
Заслухавши доповідача, пояснення захисників скаржника, які підтримали апеляції, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали за скаргою та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Як видно з матеріалів справи, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, заслухав захисників скаржника, прокурора, про день розгляду справи належним чином повідомив потерпілу ОСОБА_8, дослідив матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи і обгрунтовано прийшов до висновку, що при порушенні кримінальної справи органами досудового слідства вимоги діючого законодавства України були дотримані.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.
Суд першої інстанції в ході розгляду справи ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст. ст. 94, 98 КПК України при порушенні даної кримінальної справи, послався на приводи та підстави для її порушення, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи і обгрунтування своїх висновків виклав у мотивувальній частині постанови, з якими колегія суддів погоджується.
Доводи апелянтів про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів та неправильну кваліфікацію дій їх довірителя не грунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч. 1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, перевіряти дані, чи дійсно ОСОБА_3 мав умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, правильну кваліфікацію її дій, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляцій та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року, якою скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про скасування постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 26 червня 2009 року про порушення щодо нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, залишено без задоволення, залишити без змін, а апеляції захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - без задоволення.