Справа №22ц-2091 2009 рік Головуючий у 1 інстанції
Шиповалова Т.Д.
Категорія 20 Доповідач Семиженко Г.В.
2009 року липня 29 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:
головуючого Семиженка Г.В.
суддів: Бугрика В.В., Лісової ГЄ.
при секретарі Устименко Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 05 червня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності,
у вересні 2008 року позивачка звернулася з вказаним позовом до суду посилаючись на те, що у 1973 році вона разом із сім'єю у складі чоловіка, сина та доньки вселилася у квартиру АДРЕСА_1, у 1992 році чоловік помер, у 1993 році їй запропонували викупити займану квартиру, яка знаходилася на балансі Великолепетиського комбінату комунальних підприємств, позивачка запропонувала таку угоду здійснити сину - відповідачу ОСОБА_3, для чого перерахувала за угоду 3800 карбованців. У 1998 році син та невістка ОСОБА_4 перестали підтримувати шлюбні відносини, у 2004 році вони розірвали шлюб, спору з приводу майна між ними не було, відповідачка виписалася з квартири, але за її позовом рішенням суду від 04 жовтня 2007 року визнано право власності на 1\2 частину спірної квартири, з цього часу позивачка вважає свої права на квартиру порушеними, у позові поставлено питання про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 11 червня 1992 року в частині покупця недійсним, та про визнання позивачки покупцем за договором з визнанням за нею права власності на зазначену квартиру.
Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 05 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права поставлено питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки на момент укладення спірної угоди, перебуваючи у хворобливому стані, вона помилково вважала, що власником квартири буде лише син, а тому свої права не вважала порушеними до моменту визнання за колишньою невісткою права власності на частину квартири.
ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі також поставив питання про скасування рішення суду через його незаконність та необґрунтованість та направлення справи на новий розгляд, оскільки вважає, що право власності на квартиру має бути визнано за позивачкою, при розгляді справи у суді першої інстанції він позов визнавав, у рішенні ж зазначено протилежне, суд послався на норми матеріального права, які не мають відношення до спору.
В судовому засіданні при апеляційному розгляді ОСОБА_3 висловив незгоду з рішенням суду першої інстанції лише в частині, у якій зазначено його незгоду з позовом, він же його визнавав, в решті з рішенням згідний, хоча і вважає, що право власності на квартиру має бути визнано за матір'ю ОСОБА_2, яка обізнана про час та місце проведення даного засідання у справі, але знаходиться за межами країни, кошти за квартиру нею були внесені не особисті, а третьої особи.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася.
ОСОБА_4 вважала скарги такими, що задоволенню не підлягають, кошти, які були сплачені за квартиру, надавалися її батьками для придбання житла колишнім подружжям, ОСОБА_3 при розгляді справи у суді першої інстанції позов визнавав, житлові права ОСОБА_2 щодо користування спірною квартирою не порушуються.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи за договором від 11 червня 1992 року ОСОБА_3 придбав спірну квартиру за 3800 карбованців (а.с. 8-9), оплата за квартиру проведена позивачкою за сина ОСОБА_3 (а.с. 10), відповідно до руху коштів за ощадним рахунком позивачки на її рахунок зафіксовано надходження 3900 карбованців 04 червня 1992 року та цього ж дня їх зняття, що свідчить на користь того висновку, що перераховане нею кошти їй не належали (а.с. 10), ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 1987 року, мають спільних дітей (а.с. 44-46), рішенням суду від 25 червня 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про зняття з реєстрації за спірної квартирою його дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 22), рішенням суду від 04 жовтня 2007 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири з визначенням порядку користування нею (а.с. 47).
Спірна квартира була придбана на ім'я ОСОБА_3 відповідно до ст. 15 чинного на той час Закону Української РСР «Про власність», за якою наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.
За п. 9 Положення про продаж громадянам в власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР та Української ОСОБА_6 Професійних Спілок № 142 від 19 травня 189 року з наступними змінами, придбання громадянином у власність займаної квартири можливе лише за письмовою згодою членів сім'ї.
ОСОБА_2 не заперечується того факту, що квартира була придбана ОСОБА_3 за її згоди, зміна у складі власників спірної квартири не може бути підставою визнання оспорюваного договору недійсним, саме по собі перерахування грошових коштів за квартиру за її покупця не створює для особи, що перерахувала такі кошти, прав на зазначену квартиру, рішення суду, яке набуло чинності, право власності на 1/2 частину квартири визнано за ОСОБА_4, відповідно подана даним учасником апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
ОСОБА_3 є відповідачем у справі, рішення суду про відмову у задоволенні позову його прав та обов'язків щодо даної квартири не змінило, посилання в його апеляційній скарзі на порушення, що були допущені судом першої інстанції при ухваленні рішення, не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, рішення суду слід залишити без змін, апеляційні скарги відхилити як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та висновку суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 05 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, на неї протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.