Справа №22ц-2179, 2009 р Головуючий у 1-й інстанції
Головко О.В.
Категорія 42 Доповідач - Лісова Г.Є.
2009 року липня місяця 27 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів: Бугрика В.В., Семиженка ГВ.
при секретарі Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду М.Херсона від 19 травня 2009 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа ВГІРФО Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області про усунення перешкод у користуванні жилим будинком, виселення
встановила:
5.09.2008 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа ВГІРФО Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області про усунення перешкод у користуванні жилим будинком, виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим йому 27.03.2008 року після смерті матері ОСОБА_7, йому належить на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1.
У будинку продовжують проживати його бувша дружина ОСОБА_3 та діти ОСОБА_5, ОСОБА_4, які влаштовують сварки з ним, не сплачують комунальні послуги.
Оскільки відповідачі у добровільному порядку виселитися відмовилися, то просив зобов»язати їх не чинити йому перешкод у користуванні житловим будинком. Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 із жилового будинку по АДРЕСА_1.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 19 травня 2009 року позов задоволено. Зобов»язано відповідачів не перешкоджати позивачу в користуванні житловим будинков АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 з будинкуАДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Зобов»язано ВГІРФО Суворовського РВ ХМВ УМВС України в Херсонській області зняти з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні відповідачі апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, вважають, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне. Позивач пеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити як безпідставну. Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов про виселення відповідачів із будинку суд виходив з того, що жилий будинок належить позивачу на праві власності, а тому ніхто не може перешкоджати йому на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Проживання та реєстрація відповідачів у цьому будинку порушує право власності останнього.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи і визнається позивачем, відповідачі вселилися в жилий будинок разом з ним після того як він був закінчений будівництвом, як члени сім»ї ОСОБА_7, матері позивача.
18.10.1996 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був розірваний, позивач переїхав на постійне проживання до Вінницької області, а відповідачі залишилися проживати в спірному будинку разом з його матір»ю ОСОБА_7, в якому проживають по даний час.
Отже, будинком користувалися як ОСОБА_7 так і члени її сім»ї невістка ОСОБА_3 та внуки ОСОБА_5, ОСОБА_4
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку(квартири), які проживають разом з ним у будинку(квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку(квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
При цьому припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Крім того, застосовуючи такий спосіб захисту порушеного права як виселення, суд не врахував, що виселення члена сім»ї власника з жилого приміщення може проводитися лише на підставі норм житлового законодавства.
Так, згідно з ст. 157 ЖК членів сім»ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.
Оскільки відповідачі у свій час вселилися до спадкодавця як члени його сім»ї, користувалися жилим приміщенням на законних підставах, передбачених житловим законодавством підстав для їх виселення не має, то вони не можуть бути виселені із займаного жилого приміщення або обмежені у праві користування ним, а тому рішення суду як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307,309 ЦПК України, ст.ст.150, 156, 157 ЖК України, колегія
Суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 19 травня 2009 скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.