Апеляційний суд міста Києва
01601, м. Київ, МСП, вул. Володимирська, 15
Справа №22-1354 Головуючий у 1-й інстанції Ґудзь М.М.
Доповідач Волошина В.М.
14 липня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Панченка М.М., Карпенко С.О.
при секретарі Дризі О.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою виконуючого обов'язки, генерального директора Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» Мостицького O.K. на рішення Подільського районного суду м.Києва від 26 листопада 2008 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця», 3-я особа : ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Встановила:
20 грудня 2007 р. позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05 грудня 2007 р. наказом № 357 - к виконуючого обов'язки Генерального директора підприємства ОСОБА_1 він був звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин 27 листопада 2007р., тобто відсутність на робочому місці більше 3-х годин. Зазначав, що вищезгаданий наказ незаконний, підставою для його прийняття були необгрунтовано складені: доповідна записка генерального директора по юридичних питаннях та дотриманню законності - ОСОБА_4 від 30.11.2007р.; акт про відсутність на роботі з 10-55 до 12-55, про запізнення після обідньої перерви на 25 хв. та відсутність на роботі з 14-45 до 16-40 від 27.11.2007р. за підписами заступника генерального директора по маркетингу - ОСОБА_5, виконавчого директора ОСОБА_6, начальника відділу кадрів та діловодства - ОСОБА_7; акт від 30.11.2007р. Просив суд зобов'язати генерального директора видати наказ про поновлення його на роботі на посаді провідного юрисконсульта з виплатою коштів за період вимушеного прогулу з 05.12.2007р. й до дати видання наказу про поновлення на роботі; стягнути з Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Під час розгляду справи доуточнив позовні вимоги і просив визнати неправомірними:
- дії заступника генерального директора по виробництву та земельним питанням, як Виконуючого обов'язки генерального директора Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» ОСОБА_1 щодо видання наказу № 357 - к від 05.12.2007р. і сам наказ, скасувати його ;
- дії заступника генерального директора по юридичних питаннях та дотриманню законності Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» ОСОБА_4, яка склала доповідну записку від 30.11.2007р.;
- дії виконавчого директора Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» ОСОБА_6, по вчиненню чорнових записів 27.11.2007р., які стали підставою для написання доповідної записки від 30.11.2007р. та дії у підписанні акту від 27.11.2007р.;
- дії начальника відділу кадрів та діловодства Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» ОСОБА_7, щодо складання та підписання акту від 27.11.2007р.;
- акт від 27.11.2007р.;
- зобов'язати генерального директора Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» ОСОБА_3 видати наказ про поновлення позивача на роботі.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 26 листопада 2008р. позивача - ОСОБА_2 поновлено на посаді провідного юрисконсульта в Державному підприємстві науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця», стягнуто з останнього на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 10 798 грн. 45 коп.
Не погоджуючись з рішенням районного суду представник відповідача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначав, що судом не застосовано п.І.І.., 1.5, 1.14, 2.7, 2-16-2.20, 3.4, 3.16, 6.6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001р. № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001р. за № 1005/6196, згідно якого тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності, а довідка № 9950 надана суду позивачем і покладена судом в основу рішення не містить жодних відомостей про тимчасову непрацездатність позивача. Також, судом порушено ст.212 ЦПК України, а саме: не витребувані оригінали, вказаних позивачем на підтвердження своїх вимог, документів, довідок; не прийнята судом коригуюча довідка Управління пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, яка містить відомості про стаж ОСОБА_2 за листопад 2007р. - 29 повних днів. Крім того, судом не прийняті до уваги норми ч.1 ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими похованням». Судом не враховано, що листок непрацездатності датований з 06.12.2007р., а звільнення відбулось 05.12.2007р. Судом першої інстанції не застосовано ст.53, 143 ЦПК України; порушено ст. 157 ЦПК України - провадження відкрито 26.12.2007р., а рішення ухвалено 26.11.2008р., що свідчить про те, що розгляд справи тривав 11 місяців, також судом порушено норми ст. 120 ЦПК України. Рішення суду не відповідає вимогам ст.215 ЦПК України; а також порушено вимоги ст.88, 213 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» № 3-К від 02 січня 2001 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду провідного юрисконсульта.
Наказом Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий, агрокомбінат «Пуща-Водиця» № 257-К від 05 грудня 2007 року (том І а. с. 6) останнього було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з вчинення ним прогулу без поважних причин 27 листопада 2007 року. Крім того, в наказі зазначено, що 30 листопада 2007 року ОСОБА_2 в робочий час знаходився вдома, у гуртожитку по вул. Межовій, 119 в м. Києві. На підтвердження факту прогулу, вчиненого позивачем 27 листопада 2007 року, працівниками Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий, агрокомбінат «Пуща-Водиця» ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було складено акт (то І а. с. 8), про те, що позивач був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 27 листопада 2007 року. Також, заступником генерального директора по юридичних питаннях та дотриманню законності ОСОБА_4 було складено доповідну записку (том І а. с. 7), з якої вбачається, що ОСОБА_2 був відсутній на роботі 27 листопада 2007 року більше трьох годин та 30 листопада 2007 року о 16 годині пішов з роботи, в той час, коли робочий день закінчується о 17 годині 30 хвилин. Також з акту, складеного паспортистом Бабенко 0.0, начальником ЖЕД ОСОБА_8, комендантом гуртожитку ОСОБА_9, черговою по гуртожитку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (том І а. с. 10), вбачається, що ОСОБА_2 30 листопада 2007 року знаходився вдома, у гуртожитку, в робочий час.
05 грудня 2007 року заступником генерального директора підприємства по юридичних питаннях та дотримання законності ОСОБА_4, головним агрономом ОСОБА_12, виконавчим директором ОСОБА_6 та начальником відділу кадрів і діловодства ОСОБА_7 було складено акт, копія якого міститься в матеріалах справи (том І а. с.101), про те, що ОСОБА_2 05 грудня 2007 року було ознайомлено з наказом про звільнення та матеріалами до нього, але останній відмовився поставити свій підпис в наказі та отримати трудову книжку. Крім того, 05 грудня 2007 року було складено акт, копія якого також міститься в матеріалах справи (том І а. с. 102), про те, що ОСОБА_2 було вручено повідомлення про нараховані суми грошових коштів, які належало йому отримати при звільненні в касі агрокомбінату, але за отримання повідомлення він поставити свій підпис відмовився.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення 05 грудня 2007 р. за прогул, вчинений 27 листопада 2007 p., позивач ОСОБА_2 був непрацездатний, що підтверджується довідкою Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З тексту акту, відповідно до якого ОСОБА_2 було ознайомлено з наказом про звільнення, вбачається, що позивач дізнався про існування такого наказу о 10 годині 05 грудня 2007 року.
З карти виїзду швидкої допомоги №1320 від 05 грудня 2007 року (том II а. с. 51) вбачається, що підстанція швидкої допомоги отримала виклик для надання медичної допомоги ОСОБА_2 о 16 год. 14 хв.; о 16 год. 37 хв. бригада швидкої медичної допомоги прибула на місце виклику; о 17 год. 08 хв. ОСОБА_2 було перевезено до Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. В розділі карти виїзду швидкої допомоги «Скарги» зазначено про те, що ОСОБА_2 на роботі впав в кабінеті, оскільки йому стало зле після перенесеного стресу та вдарився об стілець. Причиною стресу зазначено «звільнення з роботи».
З довідки Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (том І а. с. 20) вбачається, що ОСОБА_2 перебував в приймальному відділенні лікарні з 17 год. 45 хв. по 19 год. 20 хв. 05 грудня 2007 року з приводу НЦД по змішаному типу та забою м'яких тканин грудної клітини.
Також в матеріалах справи міститься ксерокопія листка непрацездатності, виданого лікарем неврологом ОСОБА_2 06 грудня 2007 року. Проте, слід зауважити, що зазначений доказ не завірений ніяким чином.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що на час видання наказу про звільнення, а також на час ознайомлення з цим наказом ОСОБА_2, а саме на 10 годину 00 хвилин 05 грудня 2007 року, останній знаходився на роботі і був працездатний. А вже о 16 год. 14 хв., після ознайомлення ОСОБА_2 з наказом про звільнення, наприкінці робочого дня, який припадає на 17 год. 30 хв., йому було викликано бригаду швидкої допомоги, у зв'язку з тим, що він упав та ударився об стілець, оскільки йому стало зле після перенесеного стресу, викликаного звільненням.
Також, в своєму рішенні суд першої інстанції посилався на те, що наказ про звільнення позивача підписано неповноважною особою, оскільки 05 грудня 2007 року ОСОБА_1 вже не мав повноважень як виконуючий обов'язки генерального директора підприємства.
Проте, зазначена обставина спростовується наказом, відповідно до якого генеральний директор підприємства ОСОБА_13 відбуває у відпустку терміном на 21 календарний день в період з 15 листопада по 05 грудня 2007 року та на цей час виконання своїх обов'язків покладає на заступника генерального директора по виробництву ОСОБА_1 ( том І а. с. 21). Зазначена обставина, щодо виконання обов'язків генерального директора ОСОБА_1 в період з 15 листопада по 05 грудня 2007 року включно, також підтверджується листом - відповіддю начальника юридичного управління Міністерства праці та соціальної політики України (том II а. с. 91).
Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що звільнення ОСОБА_2 з роботи за прогул без поважних причин є надуманим, оскільки позивач надав суду доказ виданий Пенсійним фондом України щодо індивідуальних відомостей застрахованої особи - ОСОБА_2, з якого вбачається, що останній в листопаді 2007 року працював всі робочі дні.
Проте, матеріали справи містять корегуючу довідку Пенсійного фонду України за 2007 рік щодо індивідуальних відомостей застрахованої особи - ОСОБА_2, з якої вбачається , що в листопаді 2007 року позивачу враховано 29 повних днів стажу. Але суд першої інстанції не надав ніякої оцінки зазначеному доказу.
Крім того, слід зазначити, що судом першої інстанції позивача поновлено на роботі, стягнуто з відповідача на користь відповідача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та зазначено, що рішення суду в цілому підлягає негайному виконанню, що є порушенням вимог ст. 367 ЦПК України. Також рішення суду не містить розрахунку заробітної плати, яку стягнуто на користь позивача.
В судовому засіданні, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач ОСОБА_2 пояснив, що судом першої інстанції було розглянуто всі вимоги позивача та суд ухвалив законне рішення.
Відповідно до вимог ет.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно з вимогами ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку,але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2007 року позивач ОСОБА_2 був відсутній на роботі більше трьох годин без поважної на то причини, що підтверджується відповідним актом, складеним працівниками Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» (том І а. с. 8).
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач був відсутній на роботі 27 листопада 2007 року з поважної причини.
05 грудня 2007 року наказом Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий, агрокомбінат «Пуща-Водиця» № 257-К від 05 грудня 2007 року позивача було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.
05 грудня 2007 року позивача ОСОБА_2 було ознайомлено з наказом про звільнення та повідомлено йому, що він має забрати трудову книжку та отримати розрахунок при звільнені, що підтверджується відповідними актами (том І а. с. 101,102).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, матеріали справи не містять жодного доказу, на підтвердження доводів позивача щодо неправомірності дій посадових осіб, які складали доповідні записки та акт, якими підтверджується відсутність позивача на роботі 27 листопада 2007 року більше трьох годин. Також, ніякими доказами не підтверджується незаконність самого акту від 27 листопада 2007 року.
На час видання наказу про звільнення, а також на час ознайомлення з цим наказом ОСОБА_2, а саме на 10 годину 00 хвилин 05 грудня 2007 року, останній знаходився на робочому місці і був працездатний.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2007 року ОСОБА_14 звернувся до Голови профспілкового комітету Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» з заявою про припинення відрахування коштів з його заробітної плати на потреби профспілки агрокомбінату «Пуща - Водиця» (том І а. с. 92), що свідчить про те, що позивач не був на момент звільнення членом профспілок.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що звільнення позивача ОСОБА_2 відбулося з дотриманням норм чинного законодавства. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення суду не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Вирішила:
Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки, генерального директора
Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 листопада 2008 р. скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства науково-дослідного, виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця», 3-я особа : ОСОБА_3.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.