Справа №22-6427/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Бець О.В.
Доповідач Кравець В.А.
23 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого: Кравець В.А.
Суддів: Білич І.М., Остапчука Д.О.
при секретарі Козачук О.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -
Встановила:
В червні 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 72265 грн. 00 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що вона та відповідач разом працювали та були в хороших стосунках, на протязі 2002-2006 років вона позичала ОСОБА_1 для організації його бізнесу кошти, про повернення яких він власноручно писав боргові розписки та зобов»язався їх повернути. А саме позичив в неї 02.12.2002 року - 3 575 доларів США, 02.10.2003 року - 5 300 доларів США, 06.06.2005 року - 2 800 долларів США, 28.09.2006 року - 2000 доларів США, 23.11.2006 року - 2000 доларів США.
Крім цього, 28 вересня та 23 листопада 2006 року позивач передала відповідачу в борг ще по 2 000 доларів США.
Оскільки відповідач лише частково виконав свої зобов»язання по борговим розпискам, повернувши їй в один день, а саме 03.09.2005 року - 775 доларів, просила позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідача 72265 грн. 00 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 206096 грн. 88 коп. - в якості суми боргу, 1730грн. 00 коп. - судових витрат, а всього стягнути 207826 грн. 88 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини справи та ухвалив рішення, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні відповідач скаргу підтримав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги , заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з наступних підстав:
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що вимоги позивача законні та обґрунтовані, а тому повинні бути задоволені в повному обсязі.
Згідно ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Як вбачається з матеріалів справи, на протязі 2002-2006 років ОСОБА_1 позичав у ОСОБА_2 грошові кошти в американських доларах, а саме: 02.12.2002 року позичив в неї - 3 575 доларів США, 02.10.2003 року - 5 300 долларів США, 06.06.2005 року - 2 800 доларів США, 28.09.2006 року - 2000 доларів США, 23.11.2006 року - 2000 доларів США, про що свідчать боргові розписки, які власноручно писав відповідач, крім цього, не заперечував зазначеного факту в судовому засіданні.
В розписках від 02.12.2002 року, від 02.10.2003 року та від 06.06.2005 року ОСОБА_2 зазначено про повернення відповідачем частково боргу на загальну суму 775 доларів США (а.с.7-9).
Ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 цього України.
Згідно ст.. 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов »язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 мав грошові зобов»язання перед ОСОБА_2, що підтверджується розписками, які він особисто писав та зазначав, що зазначені кошти він бере у борг і зобов»язується повернути гроші у встановлені строки, однак, цього не виконав.
Посилання відповідача на те, що позичаючи гроші у позивача, вони домовлялися про сплату ним 7% річних не заслуговують на увагу, оскільки в розписках про це не було оговорено, та не має жодних доказів про таку домовленість, крім пояснень самого відповідача.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що приписки ОСОБА_2 в боргових розписках про те, що він частково погасив борг, були вчинені в односторонньому порядку позивачкою без письмового підтвердження наявності такого бажання у відповідача.
Проте, відповідачем не було надано жодної розписки про те, що він повертав позивачу борг, крім того, доводи відповідача повністю спростовуються матеріалами справи, та доказами, наданими представником позивача.
Задовольняючи позов, суд вірно виходив з розрахунку стягнення основної суми боргу по курсу Національного банку України на день винесення рішення, індексу інфляції, трьох процентів річних, що належно було перевірено судом.
Таким чином, суд дослідивши дійсні обставини спору, перевіривши доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст. ст..303, 304, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 травня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.