Україна
Справа №22-5014/09 Головуючий у 1 інстанції: Зіміна В.Б.
Доповідач: Штелик С.П.
23 липня 2009 року м. Київ
колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Штелик С.П.
суддів: Ратнікової В.М., Кабанченко О.А.
при секретарі: Ленській І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним.
Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0235 га, розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10 квітня 2008 року, визнано дійсним. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,0235 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. При цьому посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не призначив по даній справі почеркознавчої експертизи, заява про відвід судді була вирішена без виходу до нарадчої кімнати.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що у квітні 2008р. сторони проводили переговори щодо купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0235 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1, належної відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки сторони звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка на підставі наданих ОСОБА_1 правовстановлюючих документів, підготувала відповідний проект договору купівлі-продажу. Сторонами були погоджені деякі умови договору, дата та час підписання договору повинні були визначатися сторонами.
10.04.08р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов продажу зазначеної земельної ділянки. На виконання досягнутою домовленості 10.04.08р., ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав в рахунок оплати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 гроші в розмірі 150000 доларів США.
В подальшому відповідач став ухилятися від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_1 10.04.08р. отримав гроші в розмірі 150000 доларів США за продаж, належної йому на праві власності земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та видав ОСОБА_2 відповідну розписку, що свідчить про прийняття ним виконання зобов'язань позивача по договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також свідчить про виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором купівлі-продажу, але ухиляється від нотаріального посвідчення договору, то суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання договору дійсним грунтується на вимогах закону та знайшли свої підтвердження в ході розгляду справи, а тому вважає за можливе їх задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не призначив по даній справі почеркознавчої експертизи для з»ясування того факту, що ОСОБА_1 не писав та не підписував розписку від 10.04.2008 року не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 143-144 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Експертиза призначається ухвалою суду. При визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків.
П.2 Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року визначено, що для проведення досліджень слідчий (суддя) повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку ( цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Ст.146 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.08р. представником відповідача було заявлено клопотання щодо призначення по справі почеркознавчої експертизи. Розгляд зазначеного клопотання було відкладено до дачі пояснень сторонами.
Під час судових засідань 16.01.09р., 20.02.09р. та 18.03.09р. представнику відповідача пропонувалась надати суду вільні зразки почерку відповідача ОСОБА_1, а також забезпечити його особисту явку до суду для дачі пояснень та надання у судовому засіданні експериментальних зразків почерку. Представник відповідача відмовилась від надання суду вільних зразків та відбору експериментальних зразків почерку відповідача у судовому засіданні, посилаючись на те, що збором зразків повинен займатися експерт.
Незважаючи на неодноразові роз'яснення судом представнику відповідача порядку призначення експертизи та необхідність надання вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку ОСОБА_1 та відкладення в зв'язку з цим судових засідань (05.02.09р., 20.02.09р., 18.03.09р.), зазначені матеріали суду так і не були надані, в зв'язку з чим суд був позбавлений можливості призначити по справі почеркознавчу експертизу.
За таких обставин, враховуючи поведінку відповідача, який не виконав вимогу суду та не з'явився для дачі особистих пояснень і не представив зразків почерку для проведення почеркознавчої експертизи, керуючись вимогами ст.ст. 60, 146 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що стороною не доведено факту не написання ОСОБА_1 розписки від 10.04.08р., яка підтверджує факт отримання ним грошей в розмірі 150000 доларів США за продаж земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в м. Києві.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив процесуальні порушення, а саме вирішив заяву про відвід судді без виходу до нарадчої кімнати спростовуються журналом запису судового засідання за 20.02.2009р., з якого вбачається, що дане клопотання вирішувалося суддею в нарадчій кімнаті ( о 10-26 год. суд видалився до нарадчої кімнати для вирішення даного клопотання, о 10-48 год. суд після виходу з нарадчої кімнати оголосив ухвалу).
Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.